Коронація шоколаду

Сам собі шоколадний режисер

      «З чого бажаєте почати?» — люб'язна дівчина поставила переді мною пластикову форму, в якій мав народитися мій власний шоколад. А й справді, з чого? Мигдаль цiлий і карамелізований, вафельна крихта, печиво, каліфорнійські родзинки, фундук цілий і подрібнений, апельсинові цукати — аж очі розбігаються. Першим у форму посипався фундук, за ним — родзинки. Чого б додати ще? Нехай це буде неподрібнений мигдаль. Не знаю, як він поєднуватиметься з фундуком, але все ж таки це експеримент! Усю вибрану мною суміш зрештою заливають шоколадом. Нехай це буде чорний — він корисніший, ніж молочний. Інші дівчата запаковують продукт у прозорий фірмовий папір і перев'язують золотистою стрічечкою. Смачного!

      Уже вдома під час родинної дегустації з'ясувалося, що «мій шоколад» далеко не так легко ламається, як «магазинний». А ще усі троє дегустаторів позамурзувалися, мов діти. Річ у тім, що на заводі під час приготування плиток шоколад загусає при певній температурі — це дуже важлива складова технологічного процесу. Тоді плитка має специфічний блиск та гладкість і тане в роті, а не в руках. А «мій шоколад» загусав на шаленому морозі дорогою додому. До речі, вийшло надзвичайно смачно — горіхи, про що я так хвилювалася, поєдналися дуже вдало, а родзинки дали кислуватий присмак солодкій масі. Та головне, що такої ексклюзивної плитки не куштував досі ніхто. Навіть якщо набір продуктів і збігався, це був зовсім інший шоколад. Адже всі інгредієнти додавалися на око.

      Не знаю, скільки точно таких порцій ексклюзивного шоколаду приготували впродовж трьох днів першого українського шоколадного фестивалю, але фантазувати на шоколадні теми киянам сподобалось. Навіть задіяний під цю справу конвеєр не витримав і в перший же день вийшов із ладу. Дехто по кілька разів підходив до «Шоколадної майстерні» й експериментував із різними наповнювачами. Тим більше що завдяки торговій марці «Корона» відвідувачі фестивалю мали нагоду відчути себе кондитером за символічну суму — 5 гривень.

      Наприклад, Юля із «Таліта Кум» розповіла «УМ», що в свій фірмовий шоклад поклала фундук, родзинки і мигдаль (як і я!). А співачка Ніна Матвієнко наміксувала в шоколад усього-всього. «Старалася для доньки й сина. Гадаю, їм сподобається», — зізналася вона кореспонденту «УМ».

      Загалом же за три дні фестивалю його гості з'їли i випили бiльше тонни шоколаду  та ще пiвтонни  фундука, мигдалю, родзинок й iнших продуктiв. Зовсім непогано, як для першого разу.

Це найприємніший матеріал, з яким доводилося працювати

      Ну де б ви ще побачили, що шоколад можна не тільки їсти-пити, а й ліпити з нього! Олександр Волосенко та Володимир Кузнєцов, які чаклували над шоколадними шедеврами, розповіли «УМ», що їм і раніше доводилося працювати з незвичними матеріалами — льодом, піском, але з шоколадом — уперше. «З ним працювати було найприємніше — дуже цікавий матеріал, — розповів «шоколадний» скульптор Володимир Кузнєцов. — Його значно легше обробляти, ніж камінь, і веселіше. Це навіть не робота, а відпочинок. Якщо постаратися, то зваяти одну скульптуру можна й за день. Індіанця, приміром, ми вирізали два дні — техніка роботи дуже схожа на різьбу по дереву. А за кольором шоколад нагадує бронзу, навіть патина проступає — це какао-масло, яке має рудуватий колір, що й імітує бронзу».

      На одну скульптуру пішло 40-50 кілограмів шоколаду. «Вiн трішки важчий, ніж вода», — пояснює Володимир. Тому невеликі, як на позір, скульптури є доволі важкенькими. Скульпторам видали відлиті шоколадні заготовки і вже з них народжувалися скульптури.

      — Зізнайтеся чесно, з'їли багато, коли працювали? — запитую хлопців.

      — Якщо чесно, то зовсім небагато. Бо вистачало одного запаху — він нудно-солодкий і аж дурманить, — каже Володя. — Я чув, що фестиваль стане щорічним. Хочу в це вірити, бо працювати  дуже цікаво і смачно.

Найбільша у світі шоколадка — українська

      Взагалі-то давні інки (а саме вони приготували чи не найперший у світі прашоколад) мали рацію, коли какао-боби зробили своїми грішми. Раба-невільника в ті часи можна було купити всього за сто солодких у. о. Що прикметно, ця «валюта» досі ходить! Розплатитися за якусь послугу плиткою шоколаду або коробкою цукерок — цілком звична річ. Хіба ж дивно, що нарешті й в Україні з ініціативи ТМ «Корона» шоколад достойно коронували — присвятили йому окремий фестиваль. У світі такі дійства давно проводять. Свої шоколадні фестивалі мають Італія, Бельгія, Австрія, Португалія, Сан-Франциско, Франція, Китай, Японія, Австралія, США. А чим Україна гірша? Адже шоколаду тут теж їдять багато. Тільки фабрика «Україна», що в Тростянці, виготовила за останні 10 років 100 тисяч тонн цього солодкого продукту — це мільярд плиток, якими Землю можна було б обгорнути по екватору чотири рази, порівняв голова правління ЗАТ «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш. Умовна мільярдна плитка, як і годиться рекордсменці, теж стала незвичайною. Її вага сягнула 3 тонн, висота — 2 метрів, а довжина — 4 метрів. Не дивно, що рекордсменка відразу ж потрапила до Книги рекордів України. І претендуватиме на місце в Книзі Гіннесса. Записанiй там у 2000 році плитці вагою 2,28 тонни доведеться поступитися тепер першістю «українці».

      Директор шоколадної фабрики «Україна» Микола Швець розповів, що над гігантською шоколадкою 30 діб чаклували фахівці підприємства. Робити довелося фактично все вручну — ось де знадобилися прадавні методи ацтеків обробки какао-бобів, ручного відливання тощо. Пан Микола каже, що завдяки цьому плитка має трохи незвичний аромат — пахне олією, а не тим шоколадом, до якого ми звикли. Зрештою із 105 шоколадних цеглин-монолітів за допомогою гарячого шоколаду «склеїли» трьохтонну плитку. Подальша доля гіганта фактично визначена — з нього «наламають» заохочувальних призів для журналістів, які візьмуть участь у конкурсі на кращий матеріал про фестиваль...

ОПИТ-ДОПИТ

      «А чи люблять шоколад наші знаменитості?» — поцікавилася «УМ» у гостей фестивалю.

Ніна Матвієнко

      Дуже люблю, але зараз дала собі слово не їсти — набрала кілька зайвих кілограмів. Особливо мені смакує молочний з усілякими начинками, а якщо чорний — то пористий. Коли давно в дитинстві вперше скуштувала шоколад, мене здивувала його гіркота. До речі, коли вперше скуштувала каву, то теж «не зрозуміла» її смаку — усе через ту ж гіркоту. Але якщо її добре нацукрити чи додати лікеру — це смачно!

Юля Міщенко

      Я люблю шоколад, зокрема гарячий. У моєму рідному Львові є місце, де його завжди чудово готували. В цю кав'ярню ще мої батьки ходили. Шоколад, який я скуштувала тут, на фестивалі, теж дуже смачний. Коли на вулиці так зимно — це найкращий антидепресант. Я не велика ласунка, але чорному шоколаду однозначно надаю перевагу перед тортами або тістечками.

Юрій Рибчинський

      Я не любитель шоколаду і майже його не їм. От гарячий шоколад — зовсім інша річ. Уперше спробував його в студентські роки. Його тоді ще ніде не було — ні в Києві, ні в інших містах, а в Москві, в кафе «Марс», цим смачним напоєм можна було насолодитися. До того ж недорого. Це була чудова енергетична «зарядка» на цілий день — уранці випив, і до вечора не хотілося їсти. Щоб згадати молодість, я і сьогодні його попробував. Але зазвичай шоколаду не вживаю — хочу бути струнким.