Янукович для Путiна — збитий пiлот,

      Відомий російський опозиціонер, депутат Держдуми, екс-міністр економіки, колишній член Федеральногї політради «Союзу правих сил», а тепер чільник Демократичної партії Росії (Михайла Касьянова), член спостережної ради Російського громадянського конгресу Іван Старіков в ексклюзивному інтерв'ю «УМ» викладає свій погляд на проблеми українсько-російських вiдносин.

      — Пане Старiков, як ви оцінюєте той факт, що газовий конфлікт перетворився у серйозну інформаційну війну?

      — Інформаційна війна з боку України лише розпочалася, а от iз боку Росії вона й не припинялася, починаючи з того моменту, коли Віктор Ющенко висунув свою кандидатуру в президенти влітку 2004 року. Тоді я був на Співочому полі, де ще було сто тисяч людей. Але вранці по Першому російському державному телеканалу показали лише Палац культури «Запоріжсталі», де за присутності двох тисяч осіб заявив про своє висування Янукович. Звісно, сумно, що зараз це все звелося до взаємної інформаційної війни. Окрім iншого, для України одним з побічних ефектів цієї інформаційної війни було послаблення позиції влади та пропрезидентських сил. Я ж бачу, що деякі опозиційні до Віктора Ющенка політики намагаються використати цю газову кризу, пропонуючи свої посередницькі послуги, мовляв, вони всі проблеми вирішать. Але тим самим вони беруть на себе деякі зобов'язання перед Росією, які навряд чи зможуть виконати. А якщо вони почнуть їх виконувати, то це буде не в інтересах України. І головна мета тут для мене абсолютно очевидна. Як тільки Україна дасть згоду на передання частини власності газотранспортної системи Росії, Кремль запропонує ціну за газ навіть менше 50 доларів. Тобто проміжна ціль інформаційної війни — це спробувати ослабити нинішню українську владу, а стратегічна — дотиснути і отримати право власності на газотранспортну систему.

      — Як ви вважаєте, те, що в Україні після початку газового конфлікту порушили тему Чорноморського флоту та радіолокаційних установок, — це була адекватна реакція на тиск росiян чи ні?

      — Ні, неадекватна абсолютно. Бо Росії абсолютно плювати на Чорноморський флот і радіолокаційні станції. Росія не будує жодних геополітичних планів на майбутнє. Росія спокійно здасть флот і скаже, що так і треба було, що це була економічна диверсія і весь флот згнив, і взагалі потрібно там його кинути.

      — Наскільки я розумію, у відповіді на перше питання ви натякнули на Юлію Тимошенко. На вашу думку, у цій газовій кризі вона свідомо грає на руку Путіну?

      — Звісно. Повірте, кримінальні справи при нинішній системі правосуддя в Росії, точніше, при її відсутності,  так просто не закриваються. Тому для мене абсолютно очевидною є закулісна домовленість Юлії Володимирівни з Володимиром Путіним, щоб вона працювала проти Ющенка і представляла деякі інтереси Кремля. Але я думаю, що український народ все прекрасно розуміє і не проміняє свою країну та свою свободу на ці лукаві домовленості.

      — На вашу думку, чому Путін, якщо ця домовленість відповідає дійсності, ставить на Тимошенко, а не на Януковича, у якого якраз зараз більші рейтинги? І чим, за вашими припущеннями, Тимошенко може потім віддячити Путіну?

      — Янукович в очах Путіна — збитий пілот. Путін зробив усе і навіть більше для перемоги Януковича, але той програв. І тому Путін, на мою думку, по-перше, внутрішньо ставиться до нього дуже негативно, беручи до уваги, зокрема, минуле Януковича. Це була вимушена підтримка. По-друге, Юлiя Володимирівна — набагато енергійніший і безпринципніший політик. Вони тут повністю з Путіним збігаються по менталітету. А чим Тимошенко зможе віддячити? Я впевнений, що Путін готовий віддати газ за низькою ціною, аби потім отримати українського Прем'єра з розширеними повноваженнями, якого можна буде смикати за ниточки з Кремля. Мати такого Прем'єра —заповітна мрія Путіна. Але я не думаю, що це в інтересах України.

      — За вашою інформацією, скільки разів Тимошенко зустрічалася з Путіним?

      — Наскільки мені відомо, ключова зустріч відбулася наприкінці вересня, після чого були закриті кримінальні справи. А напередодні Нового року були знятi всі претензії Генпрокуратури по відношенню до Юлії Володимирівни. Це означає, що пані Тимошенко зв'язана Росiєю по руках і ногах, і вона не є самостійним політиком.

      — Коли Тимошенко стояла рік тому на одній сцені поряд iз Ющенком, ви їй довіряли?

      — Я захоплений і вражений красою цієї жінки-політика — мабуть, єдиної успішної на пострадянському просторі. Але вся проблема в тому, що є речі, які здавати не можна. Можна пробачити помилки, пов'язані з економічною політикою, зростанням цін на бензин, цукор, м'ясо. Але є моральний аспект Майдану. А Юлія Володимирівна його здає.

       І коли довкола Тимошенко сьогодні крутяться люди, які рік тому пропонували роздавити Майдан танками, а зараз входять з нею в домовленості й союзи, то такі речі недопустимі навіть у політиці. Тому я виступаю опонентом Юлії Володимирівни.

      — Зараз під посольством України в Москві часто відбуваються, як кажуть, проплачені акції протесту проти «газової» позиції України. Ваша політична сила підтримує українську сторону. Чому ви не вдаєтеся до публічних акцій на нашу підтримку?

      — У нас рівень пригноблення громадських свобод сягнув так далеко, що говорити сьогодні про організацію якогось пікету чи мітингу... Законодавство так спотворене, що зробити це практично неможливо без дозволу влади, яка, звісно, дозволу не дасть. Але з часом це, безумовно, буде відбуватися, бо «гроздья гнева» зріють. Я вас запевняю, що багато людей, майбутніх лідерів, дивляться наші телеканали і сприймають ту відверту брехню і бруд, які ллються на Україну, вкрай негативно.

      — На вашу думку, Європа слабо чи все-таки адекватно реагує на це газове протистояння? Чи мала б вона реагувати жорсткіше?

      — Звісно, Європа могла б і повинна була б поводитися набагато жорсткіше. Бо поразка Віктора Ющенка — це не лише поразка української демократії, дуже серйозний удар і ослаблення позицій демократичних сил у Росії, які втратять тим самим свій шанс на перемогу. Це й поразка європейської політики. Безумовно, в Європі керують прагматики, вони значно залежать від Росії. Але, думаю, Путіну все одно такі демонстративні речі, як підтримка єдиного диктатора Європи Лукашенка, не минеться дарма. Тут страждає репутація Росії. І я думаю, коли постане питання вибору, ЄС, підтримає Україну.

      — Чи передбачаєте ви, що Кремль таки поступиться?

      — Я думаю, що економічні інтереси команди Путіна зосередженi, в основному, на Заході, президент Росiї боїться й поважає англосаксонський та германський істеблішмент. Тому для мене є абсолютно  очевидним і те, що він не піде на третій термін. Путіну хотілося б залишитися поважним пенсіонером, визнаним у демократичних країнах, тому він не буде йти до точки кипіння в цьому конфлікті, не буде поводитись як Лукашенко, у якого немає жодних інтересів на Заході. Тому  після газового наїзду відбудеться «відкат». Мені просто хотілося б, щоб українська сторона якомога швидше сформувала чіткі умови перехідного періоду.