Загазована дружба

      Традиційно Москва під час новорічних свят живе думками лише про одне — як якнайкраще відсвяткувати. Дорожні пробки, натовпи в аеропортах, переодягнений у Діда Мороза з подачі мера Лужкова пам'ятник київському князю Юрію Долгорукому... Однак цьогоріч інформаційне поле завантажене ще однією топ-темою — газ. Виходять екстрені спецвипуски новин, газети кишать критиканством у бік офіційного Києва, під українським посольством регулярно відбуваються акції протесту за участю студентів (кажуть, їх туди зганяють у примусовому порядку) з образливими гаслами «Газ на сало не меняем», «Газ за апельсины не купиш», «Меняем газ на Крым»...

      І якщо ще півтора місяці тому Володимир Путін скаржився на те, що українські політики надто рідко приїжджають до Москви, назвавши 2005-й роком втрачених можливостей у наших двосторонніх стосунках, то тепер завдяки цим візитам москвичі не розслаблялися навіть під час свят. У той же день, коли українські «газові» високопосадовці сиділи у Москві за столом переговорів, друга частина «газової» уваги була прикута до «громадського» столу, за яким у Москві зібралися українські та російські експерти, журналісти, представники «Об'єднаного громадянського фонду» Росії, партії «Пора» та Міжнародного інституту демократії.

      Організатори «круглого столу» переконані, що спільну мову в газовій тематиці треба шукати насамперед на громадському рівні, бо через недомовленості на вищому рівні страждають насамперед народи, яких таким чином просто сварять між собою. Власне, основною проблемою загострення стосунків між Україною та Росією, на думку керівника Міжнародного інституту демократії Сергія Тарана, є те, що, за радянською традицією, вони будуються на особистому факторі — симпатії чи антипатії російського президента до лідера сусідньої країни. В свою чергу, лідер «Пори» Владислав Каськів упевнений, що саме під тиском громадськості можуть бути переглянуті механізми україно-російських стосунків, зокрема і щодо лібералізації енергетичного ринку — через урівняння прав державних та приватних ринкових агентів, які на тлі конкурентного середовища формуватимуть ринкові ціни на енергоносії. Водночас Каськів заперечив необхідність застосування тиску у вигляді акцій протесту. Мовляв, поки тривають переговорні процеси, це лише нашкодить.

      Відрадно, що «агресивно-кусючої» дискусії на «круглому столі» не вийшло. Адже з самого початку українці заспокоїли російських колег запевненням, що Україна лише «за» перехід з Росією на ринкові стосунки, а відповідно за підняття цін на газ, бо «50 доларів — це був обмін на відповідні політичні рішення з боку Києва». Але замість цивілізованого переходу на ринкові стосунки, як пояснювала українська сторона, офіційна Москва влаштовує «газову Тузлу». Цікаво, що російські експерти абсолютно не заперечували і сприймали як норму, що газова війна зав'язана на політичній основі. Мовляв, «помаранчева» влада від ЄЕП відмовилася, в НАТО вступає, «переслідує» політичних симпатиків проросійських сил, «закриває» «антипомаранчеві» канали...

      Інформаційна українофобська атака в Росії таки дається взнаки. Під час опитування журналістом одного з українських телеканалів москвичів на вулицях у відповідь на запитання, чи потрібно піднімати для України ціну за газ, неодноразово в стилі Жириновського лунало: «Адназначна! Потому что ви к нам так относiтєсь! Как? Атрiцательно!».

      «Це смішно, це нагадує війну між слоном і Моською. Якщо Україна і далі так себе поводитиме, то будете газові балони закуповувати», — сказав у коментарі «УМ» молодий хлопець.

       Хоча у більшості коментарів, зібраних «УМ», не все було так сумно. Зі святковим настроєм москвичі частіше говорили про сварку між керівниками країн, а не людьми. «Між нами не повинно бути поганих відносин, ми вас дуже любимо, ми ж слов'янські народи, а у тому, що відбувається, винні гроші та ця дівка з косою», «Це абсолютно не псує моє ставлення до простих українців, це ж усе уряди сваряться, а ми тут до чого? Але газ має дорожчати, бо ви тепер самостійні. ... А москвич азербайджанської національності, акцентуючи, як важливо дружити народами, додав, що якби на його батьківщині був зайвий газ, «то ми вам його просто так віддали б».

      Журналісти з провладних телеканалів, з якими вдалося поспілкуватися, одразу попросили не вказувати у газеті їхнє ім'я, щоб «не втратити роботу». Адже говорили вони і про нагнітання українофобських настроїв у Росії, і про створення образу ворога з країн-сусідів, і про неприязнь Путіна до Ющенка як причину всіх конфліктів у двосторонніх стосунках, і про захоплення розвитком демократії в Україні...

      «Це все нагадує гру в шахи. Росія зараз грає білими і весь час атакує. Україна захищається й інколи «шахує». Але завтра може початися нова партія, де білими гратиме Україна і, можливо, навіть на білому коні », — прозвучало під час «круглого столу» від члена політради «Пори», голови товариства «Нова енергія» Валерія Боровика.

      «Україна опирається, як підліток. Росія теж опирається, але вона сильна і з наганом у руці. Тому Україна має зрозуміти, що Росія все одно руки викрутить і дотисне», — натомість переконував директор спеціальних проектів російського Інституту національної стратегії Юрій Солозобов. «В політичних цілях вбивається великий клин між двома братнiми народами. Це шкодить і Росії, і Україні, бо замазувати ці тріщини між нами доведеться ще досить довго», — підсумував ведучий дискусії, депутат Держдуми Іван Старіков.