Грузинський маршрут

      Путівник має назву «Приємний сюрприз». Гортаючи його сторінки, знаходиш цитати з Шевченка, Бажана, Рильського, Вінграновського. І відчуваєш, що найприємнішим сюрпризом, певно, є навіть не гарне оформлення, а те, що цей альбом про туристичну Грузію читаєш українською. Грузію — «маленьку країну з великим серцем». Грузію, «яку ще доведеться відкрити», бо ж тут переконливо доводять, що, за нагоди, нам просто необхідно обрати «грузинський маршрут». Втім чи варто цьому дивуватися, якщо президент Грузії у минулому — київський студент і володіє українською. І саме українською одним iз перших керівників держав вітав наш народ на «помаранчевому» майдані від імені країни «трояндової революції».

      ...Свій грузинський маршрут сумська делегація обрала невипадково. Адже він, як свідчить і згаданий путівник, далеко не новий: скільки пов'язує наші країни — від давнини до сьогодення —  на томи історії. З найсучаснішого ж і суто регіонального варто пригадати хоча б спільний літній пленер та його результат — виставку грузинських та українських художників у Сумах. А ще, скажімо, навести цифри: зовнішньоторговельний оборот Сумщини з Грузією за вісім місяців цього року склав понад 460 тисяч доларів США, що більше від попереднього року в чотири рази. Приклади — з різних сфер, але тим повніше характеризують стосунки двох країн.

      На вибір маршруту вплинуло й те, що Сумщина — батьківщина сьогоднішнього Президента України, а Імеретинський край — батьківщина Президента Грузії. І хоча на сайтах, шукаючи інформацію про Михайла Саакашвілі, довелося не раз прочитати, що народився він у Тбілісі, — інформація сумчан це спростовує. Саме в Імереті, в маленькому селі Чіатура, почалося життя Михайла. Там, кажуть, і досі живуть його бабуся та дідусь. А потім Михайло разом з батьками ще зовсім маленьким переїхав до Тбілісі.

      І певно, з багатьох причин — житейських, історичних, символічних, — але невипадково саме в Імеретинському краї, поблизу Кутаїсі, у Гелатському монастирі відбулася інавгурація Саакашвілі. Клятву він приймав, стоячи біля могили царя Давида Будівельника, знаменитої плити-надгробку, яку видатний грузинський правитель велів розмістити на вході й написати на ній: аби кожен, хто входить до храму, ступав на його могилу. Михайло Саакашвілі, як і Давид, прагне стати будівельником-об'єднувачем Грузії. Але будувати — справа непроста й тривала.

      ...Шлях від тбіліського аеропорту до Кутаїсі сумська делегація долала майже у темряві. Машина крутилася славнозвісним грузинським «серпантином», проїздила селами та містечками, і перше, що вразило — темрява на вулицях,  у будинках. У Кутаїсі їм  скажуть з гордістю: вже стало краще, у нас уже є світло. Але є воно ще не скрізь. І темрява та нагадала наші не такі й давні «віялові» відімкнення електроенергії, коли будинки Сумщини так само стояли у мороку.

      «Ми ніби повернулися в роках на десятиріччя», — поділиться першим враженням начальник Головного управління економіки Сумської обласної адміністрації Олександр Цупро. «Якби  сама не побачила, не повірила б, що в Грузії так скрутно», —  скаже перший заступник голови обласної державної адміністрації Ніна Гаркава. А за мить додасть : «Я повернулася звідти трохи іншою, з якимось іншим ставленням до роботи».

      Звичайно, війна, сепаратистські чвари не сприяють розквіту. Тому проблем в Імереті немало. І це помітно на прилавках магазинів, на вулицях, помітно з того аскетизму, який притаманний загальному устрою і зокрема — сьогоднішній грузинській владі. Керівництво краю не має шикарних авто і не робить євроремонтів у кабінетах. Самому президенту грузини як позитив зараховують, що не літає персональним літаком, а користується рейсовими. Пригадують, як практично неможливо було рядовій людині потрапити до попереднього президента Едуарда Шеварднадзе, і яким доступним на тому тлі є Михайло Саакашвілі... 

      «Нам навіть порівнювати не можна тієї ситуації, яка є  у нас, і яку переживає Грузія, — продовжує Ніна Гаркава. — Але що мене вразило, при такому аскетизмі —  величезний оптимізм. Знаєте, вони радіють кожному маленькому досягненню. З гордістю говорять, що в краї, скажімо, відремонтовано понад сорок  кілометрів доріг, щось відкрито, щось побудовано... Такому нам треба у них повчитися. І це при тому, що вони вже два роки мають нову «трояндову» владу. А нашій «помаранчевій» — менше року... Грузини — дивовижно гідні люди».

      До речі, на дворіччя «трояндової революції» кожній грузинській родині було подаровано буклет про здобутки двох років. І вони справді є. Явно — у екіпіровці та оснащенні грузинської міліції. Правопорядок у державі — головне, вирішили тут. І, скажімо, машинам, на яких їздить влада, не рівнятися до тих, якими забезпечена міліція.

      ...У крайовій адміністрації було прохолодно, але єдиній жінці української делегації вручили розкішні троянди. Зустрічав сумчан перший заступник уповноваженого президента Грузії в Імеретинському краї Зураб Каджая та представники адміністрації міста Кутаїсі. І виявилося, що спільних тем для обговорення дуже багато — і з керівниками влади, і пізніше з представниками бізнесових кіл краю. Просто на ходу з'ясовувалися питання, що становлять спільний інтерес. І робилися замітки — на подальшу співпрацю. А вона не лише в інтересі до ринку тієї чи іншої країни, до промисловості чи аграрного комплексу. Звичайно, Грузію цікавлять сумський «Хімпром», бо відчувають голод на мінеральні добрива; відомі  машинобудівні підприємства як об'єднання імені Фрунзе та «Насосенергомаш»; Тростянецька шоколадна фабрика «Крафт Фудз Україна»... Але окрім того, незаперечні суто духовні зв'язки. Адже у Сумській області існує грузинська діаспора, яка нараховує близько шістнадцяти тисяч людей. При єпархіальному управлінні православної церкви діє недільна школа для грузинських дітей, які вивчають рідну мову, національні традиції та культуру. І серед ділових розмов часто лунало суто емоційне: «Бог звів вашого Президента Віктора Ющенка і нашого Президента Михайла Саакашвілі», «Ми сподіваємося на Україну...»

      Відтак народився Протокол намірів про довгострокове торгівельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Сумською областю та Імеретинським краєм Грузії. Його урочисто підписали Ніна Гаркава та Зураб Каджая. Згідно з протоколом, на початку наступного року буде підписана угода про співпрацю. А ще навіть до підписання домовлено, наприклад, про те, що наступного року до Української академії банківської справи приїдуть навчатися п'ятеро громадян з Імеретинського краю. Що будуть здійснюватися культурні зв'язки і, звичайно, налагоджуватимуться контакти туристичні.

      Щодо останнього, то Грузія просто не може не викликати інтерес. І за ті короткі дні, коли сумчани були в Імереті, їм удалося в цьому пересвідчитися. Щоправда, один із делегації, Давид Георгадзе, начальник територіального управління державної судової адміністрації в Сумській області, власне, бачив знайоме, а от Ніна Гаркава та Олександр Цупро були просто вражені історичними пам'ятками, старовинними храмами, красою незвичної для нас природи та архітектури. І з огляду на це Грузія була і залишається дивовижно багатою країною, справді вартою того, аби її відкривали.

      Так зроблено великий крок на маршруті «Сумщина — Імереті». Крок перший, за яким будуть наступні — до співпраці, взаємопізнання та дружби.