Криза двох «правих рук»

      Післявиборча політична криза у Польщі сягнула апогею — під загрозою опинилась можливість коаліції двох найбільших парламентських фракцій. Партія, що перемогла на парламентських і президентських виборах, — «Право і справедливість» — надто недипломатично повелася на виборах спікера Сейму,  загнавши у кут найпотужніших своїх, уже й не зрозуміти, чи-то партнерів, чи-то конкурентів — «Громадянську платформу». У середу спікером Сейму став Марек Юрек, член фракції ПіС. За нього проголосувало 265 депутатів, за його конкурента з «Громадянської платформи», колишнього міністра оборони  Броніслава Коморовського —133. Проведення Юрека на посаду спікера означає не стільки здобуття партією ПіС чергової ключової позиції у владі, скільки демонстративну готовність і надалі укладати парламентські угоди з дрібнішими фракціями Сейму в обхід ГП. Позицію «Платформи» не було враховано і у голосуванні щодо кількості віце-спікерів, тож зараз їх у президії Сейму засідатиме аж п'ятеро — кожна з фракцій матиме свого. 

      Ян Рокіта, друга особа в ГП, зазначив, що вибір спікера мав би належати його фракції, адже тотальна монополізація державної влади представниками «Права і справедливості» суперечить засадам парламентаризму і порушує політичну рівновагу.  А нещодавній кандидат  у президенти, голова ГП Дональд Туск після обрання Юрека спікером звинуватив провідників ПіС, братів-близнюків Качинських, у диктаторських замашках. Туск наголосив, що його завдання полягає в «охороні громадян від спроб Качинських стовідсотково захопити владу в Польщі». Тож наразі Туск не бачить можливості для продовження коаліційних переговорів. А одна з  недавніх кандидаток у президенти Ганна Ґронкевич-Вальц наголосила, що створення коаліції ПіС-ГП перебуває на межі нереального, адже голосування за спікера Марека Юрека  довело, що ПіС уже сформувала за лаштунками коаліцію разом з екстрарадикальною «Самообороною» Леппера, «Лігою польських родин», «Партією народної довіри».

      Оцінюючи цю кризу,  варто врахувати, що останніми днями «Громадянська платформа» провела безрезультатні спроби порозумітись у пошуках урядового компромісу. На думку Туска, усе, що мало для його партії принципову важливість, не стало темою розмови, зокрема, зменшення податків, спрощення фіскальної системи, розвиток економічної свободи та прав, які відповідають стандартам Євросоюзу.  Так само вважає і Ян Рокіта: «Розмови про формування уряду треба перервати, адже на погоджувальній нараді з прем'єр-міністром Марцинкевичем було досягнуто домовленості про те, що ані ПіС, ані ГП не будуть «переголосовувати» одне одного в Сеймі, а призначення спікера порушило цей баланс і продемонструвало, що немає ані спільної коаліції, ані спільного уряду».

      У боргу не лишився й імпульсивний голова ПіС Ярослав Качинський, брат новообраного  президента, наголосивши, що попри всі переваги коаліційного уряду «Право і справедливість» готова створити винятково свій уряд, хоча остаточне рішення залежить від ГП. Ярослав Качинський погодився списати «нахил до деструкції, помітний у позиції «Платформи», на «шок від неочікуваної поразки на виборах».

      У нинішньому розламі політичної Польщі не менш болючим за «спікеріаду» є й розподіл міністерських портфелів,  адже ПіС прагне монополізувати владу над усіма силовими відомствами, крім Міністерства національної оборони.  А ГП воліла би призначення Яна Рокіти віце-прем'єром iз питань внутрішніх справ і адміністрації, потребуючи від переможців саме такого «жесту доброї волі». З цією кандидатурою категорично не погоджується Ярослав Качинський. Слід зазначити, що в руках ПіС опиняються всі посади силових відомств, зокрема, міністра внутрішніх справ, голови поліції, прикордонної служби, урядової безпеки, міністра юстиції, національного прокурора, генерального прокурора, координатора спецслужб, голови агенції внутрішньої безпеки, голови  агенції розвідки, голови військових інформаційних служб та голови спеціальних служб Мінфіну.

      Призначення спікера від партії більшості можна оцінити як очевидну демонстрацію сили з боку «ПіС», адже найбільші баталії між планованими союзниками насправді точилися навколо складу уряду. Внаслідок агресивної позиції переможця планований коаліціант наразі залишився як мінімум «міцно ображений». І це, швидше за все, спровокує політичну кризу, адже у понеділок вже має бути приведена до присяги Рада міністрів, а загроза блокування правих центристів ПіС із націонал-радикалами і популістами стає дедалі реальнішою. Тож, можливо, полякам у переддень річниці Помаранчевої революції варто запросити з місією політичного посередництва Президента Віктора Ющенка, аби він за «круглим столом» посприяв внутрішньопольському врегулюванню.