Курс ОПТІМАльної політекології

18.10.2005
Курс ОПТІМАльної політекології

      «Живим ланцюгом» перекрили рух на залізничній магістралі сполученням Здолбунів — Ковель мешканці селища Клевань, які таким чином вирішили протестувати проти розбудови потужної нафтобази неподалік їхніх домівок. І хоча той «ланцюг» вийшов надто безладним та хаотичним, та все ж призвів до півгодинної вимушеної зупинки двох пасажирських потягів перед станцією Клевань, один із яких був міжнародним експресом «Київ — Варшава». Вихід на рейки став крайнім виявом власної точки зору двох сотень людей, які переконані, що ця нафтобаза неабияк загрожує безпеці селища. Однак, як з'ясувалось, у загрозу «бензинової Хіросіми» вірять тут далеко не всі: для одних існування нафтобази — це хліб насущний, для других — вигідний бізнес, а для керівництва області — «убезпечення регіону від паливних криз».

 

Люди на рейках

      Активні акції протесту з вимогою припинити розбудову нафтобази, що належить ДП «Оптіма 770-Р», жителі селища розпочали ще 20 вересня. Не чекаючи, доки районна та обласна влада вирішить, як їм діяти у конфліктній ситуації, клеванці виставили поблизу бази пікети, а згодом на кілька годин заблокували в'їзд до неї. Проте такі дії результатів не дали. Тоді й було вирішено влаштувати тривалу й незаплановану зупинку потяга «Київ — Варшава». З першої спроби, запланованої на 25 вересня, «живий ланцюг» на залізничну магістраль не вийшов. Рішуче налаштовані клеванці досить неохоче погодилися з пропозицією своїх же «польових командирів» повірити обіцянкам влади в особі міжрайонного природоохоронного прокурора Юрія Мельника. Прокурор просив у протестантів десять днів, щоб розібратися в ситуації та, як компроміс, отримав лише три. Тоді ж клеванці твердо постановили: якщо впродовж трьох днів розбудова нафтобази не буде припинена, то залізницю Здолбунів — Ковель та автотрасу Рівне — Луцьк вони таки перекриють.

      Пристрасті навколо нафтобази сягнули свого апогею 28 вересня. Місцеві мешканці, деякі навіть із дітьми на руках, вийшли на рейки і таки зупинили рух на залізниці. Завчасно попереджені про можливу небезпеку для руху машиністи пригальмували та зупинили потяги: один за 50 метрів, інший зупинився в кілометрі від станції. В останній момент ініціатори «живого ланцюга» «світитися» перед відеокамерами передумали і розчинилися у натовпі. А от ті двісті чоловік, які, протестуючи, блокували залізничні колії, щиро бажаючи, щоб якийсь із «панів начальників» видав розпорядження цю нафтобазу негайно «закрити і припинити», виявились розчарованими. З прибулих високопосадовців відкрито симпатизував «не-оптимістам» хіба що начальник Рівненського обласного УМВС Григорій Зарічнюк. Вважаючи, що «міліція повинна бути з народом», він спокійно ставився до закликів «повісити директора бази на гілляці». А юридичні аргументи ДП «Оптіма-770-Р» щодо законності розбудови нафтобази змусили зайняти досить нейтральну позицію навіть прискіпливого до непідконтрольних бізнесових оборудок голову Рівенської облдержадміністрації Василя Червонія.

      Ще один «масовий перехід залізничної колії» клеванські «не-оптимісти» планували влаштувати 2 жовтня. Та в той же день близько 500 працівників нафтобази, а також ТзОВ «Захід-ресурси», ВАТ «Укрнафта» та члени їх сімей, всерйоз стурбовані перспективами свого працевлаштування, теж зібралися в центрі Клеваня, протестуючи зі свого боку проти звинувачень у незаконності будівництва. Підтримати роботу в Клевані складу нафтопродуктів прийшло також майже 150 місцевих мешканців. Обидві акції протесту після півгодинних словесних перепалок закінчилися мирно, і їхні учасники розійшлися.

У всьому винна голова?

      Відчути усі принади потужної нафтобази ємністю 18 тисяч тонн, що за кілька років виросла поруч із Клеванем, лише у ста з лишком метрах від залізничного вокзалу, депутати місцевої селищної ради, вочевидь, аж ніяк не сподівалися, коли у грудні 1999 року надали перший дозвіл скромній фірмі під загадковою назвою ДП «Оптіма-770-Р». Чимало з них нині запевняють, що сподівалися побачити на виділених ними півгектарах землі звичайнісіньку бензозаправку.

      «На перших етапах будівництва нафтобази депутати селищної ради не розуміли, на що саме вони дають згоду», — впевнений депутат обласної ради, завідуючий хірургічним відділенням Рівненської райлікарні, яка розташована у Клевані, Михайло Вервега.

      Проте бізнесмени розкривати свої карти не поспішали і незабаром мали на руках ще кілька дозволів на земельні ділянки. Під ними фігурували підписи екс-голови Клеванської ради пана Галайка, чинного голови Федора Демчука, а також птахів вже вищого польоту — голови райдержадміністрації Анатолія Камінського та голови облдержадміністрації Миколи Сороки. Забезпечивши собі таку підтримку, ДП «Оптіма-770-Р» почало активне будівництво складу світлих нафтопродуктів. Мляві протести місцевої громадськості не завадили депутатам надати вже у 2003 році черговий дозвіл на погодження місця розташування ділянки в 2,2 гектара ДП «Оптіма 770-Р».

      Проте наближення чергових місцевих виборів несподівано надихнуло клеванських протестантiв до значно активніших дій. Головним приводом до протестів стало будівництво другої черги нафтобази — ще шести ємностей, розрахованих на зберігання 18 тисяч тонн нафтопродуктів. З весни клеванські противники розширення нафтобази кілька разів порушували питання екологічної безпеки і заборони подальшого будівництва нафтобази на сесіях селищної ради. Вони звинуватили селищного голову Федора Демчука у фальсифікації рішення сесії сільради. Мовляв, у 2003 році депутати голосували за одне формулювання при наданні дозволу на користування землею, а нині у протоколі сесії фігурує вже інше.

      «Тоді депутати голосували за виділення землі «для побудови господарських будівель, стоянки автомобілів, майстерні та пожежного депо, — пояснює одна з найактивніших противників нафтобази Вікторія Гребінець. — А вже потім у протоколі сесії з'явилося дещо доповнене формулювання: «... для реконструкції та обслуговування складу світлих нафтопродуктів ...» Саме таке сфальсифіковане рішення, скріплене печаткою голови ради Федора Демчука, дало правові підстави керівництву нафтобази отримати всі інші дозволи та здійснити погодження будівництва другої черги».

      На думку Вікторії Гребінець, селищний голова двічі незаконними методами лобіював інтереси ДП «Оптіма 770-Р»: спочатку, коли всупереч прямій забороні депутатів селищної ради підписав акт введення в експлуатацію першої черги, а вдруге, коли було сфальсифіковано рішення ради, яке дозволило нафтобазі почати збільшення потужностей. Проте розслідування, проведене Рівненською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у вересні 2005 року, не встановило фактів зловживання службовим становищем та службової підробки клеванським селищним головою.

«З наближенням виборів усе пішло шкереберть...»

      Засновник дочірнього підприємства «Оптіма-770-Р» — ТзОВ «Севен Севенті Петроліум» має досить розвинену мережу подібних нафтосховищ по всій Україні. «Дніпропетровські!», — з повагою кажуть про «сімсотсiмдесятників» рівненські бізнесмени та чиновники. Проте на цьому їхня обізнаність про ТзОВ із немісцевою пропискою чомусь і закінчується. Найвтаємниченіші все ж натякають, що «петроліум» на синагоги витрачає не менше коштів, аніж на православні храми.

      Ні того, ні іншого будувати в Клевані для «Оптіми» необхідності не виникло, проте, щоб отримати дозвіл сільради на погодження місця розташування земельної ділянки під другу чергу будівництва, довелось погодитись провести ремонт 3,5 кілометра клеванських доріг та встановити освітлення на чотирьох вулицях селища. «Це я придумав та наполіг на таких «рекетирських» вимогах», — з неприхованою гордістю ділиться досвідом роботи з «серйозною фірмою» голова селищної ради Федір Демчук. Для нього прибуткове підприємство у дев'ятитисячному селищі, це, насамперед, непогана можливість залатати хронічні дірки у бюджеті Клеваня. «Лише у 2005 році місцева скарбниця отримала понад 107 тисяч гривень орендної плати та податків, — запевнив пан Демчук. — До того ж двадцять клеванців знайшли на нафтобазі пристойно оплачувану роботу».

      «Коли ми лише починали, то майже всі в Клевані були за нафтобазу — депутати нічого не мали проти чималих надходжень до місцевого бюджету та створення у селищі нових робочих місць, — стверджує директор ДП «Оптіма-770-Р» Олександр Шиляєв. — Будуючись на території старої нафтобази «Міжрайагропостачу», яка існувала тут ще з 50-х років минулого століття, ми й не думали, що комусь будемо заважати. А з наближенням місцевих виборів все пішло шкереберть. Так, база «Оптіми» значно більша, але ж і зведена вона за сучасними технологіями, а не як стара, де пальне зливали у іржаві ємності, що текли, і грунт навколо на два метри углиб просяк нафтопродуктами внаслідок радянських методів господарювання. А з 27 серйозних інспекторських перевірок, проведених у нас, жодна не виявила більш-менш значних порушень. Тому зупиняти будівництво не збираюсь...»

      Прихильники подальшої розбудови нафтобази, які зібралися у Клевані 2 жовтня, підписали звернення до Президента, Прем'єр-міністра України, обласного прокурора та голови Держкомпідприємництва з проханням захистити їхні сім'ї й припинити численні перевірки з боку контролюючих органів. Ще однією вимогою «оптимістів» є невтручання представників окремих політичних партій для задоволення власних амбіцій напередодні виборчих перегонів.

      Адже допомогти клеванцям встановити законність побудови нафтобази та надання дозволів на її розширення взялися одразу кілька партій — найгучніше «Третя сила», згодом вирішили заявити себе соціалісти, негучною заявою озвався й НСНУ. Цікаво, що «профільна» Партія зелених у цьому конфлікті нічим себе не виявила, за що її тут називають «партією зелених купюр».

Бензинова дискредитація влади

      «Дозволи давала стара влада, а відповідати повинна чомусь нова?» — саме таким риторичним запитанням окреслив свою позицію голова облдержадміністрації Василь Червоній. Любитель різких оцінок та заяв зайняв щодо «Оптіми» досить нейтральну позицію. І хоча від розташування нафтобази безпосередньо біля селища «губернатор» Червоній не у захваті, та, водночас, наголошує, що припинити її розширення можливо лише при виявленні порушень закону. А таких ні стара, ні нова влада «накопати» так і не змогла. Тож голова лише дав розпорядження ще раз «розібратися у всьому об'єктивно».

      Врешті, в обласній адміністрації створили комісію, яка мала визначити «джерела неприємних запахів у житловій забудові селища» та дослідити атмосферне повітря під час усіх технологічних процесів. «Існують суперечливі позиції щодо відстаней, яких мають дотримуватися при побудові поблизу населеного пункту подібного об'єкта, — повідомив про роботу цієї комісії перший заступник голови облдержадміністрації Олег Ковальчук. — Тож усі матеріали щодо розбудови нафтосховищ ДП «Оптіма-770-Р» направлені на перевірку обласному прокурору Леоніду Ореховському». А поки прокурор області лише обіцяє особисто відвідати Клевань та у всьому розібратися, рівненський транспортний прокурор Олексій Корольов повідомив, що за фактом блокування транспортних комунікацій вже порушено кримінальну справу та встановлено його організаторів.

      Начальник обласного управління охорони здоров'я Мирослав Семанів, після відвідин Клеваня, висловив впевненість, що заяви окремих осіб щодо погіршення стану здоров'я — безпідставні. У лікарнях не зафіксовано збільшення кількості скарг від громадян і, зокрема, від жителів селища на погане самопочуття. Окрім того, неодноразові перевірки, в тому числі відбір грунту, води і повітря на території нафтобази лабораторіями санепідемстанції і управління екології, підтвердили, що діяльність нафтобази відповідає всім нормам. Зрештою, не відчули «страшного бензинового чаду» та ознак близької екологічної катастрофи й журналісти рівненських видань, які зустрілися з представниками перевіряючих органів прямо на території нафтобази.

      Тож після певної паузи голова ОДА Василь Червоній запевнив, що знає, які інтереси ставлять перед собою люди, які збурюють клеванців, та що «ними рухає»: «Це намагання певних політичних сил перекинути все з хворої голови на здорову! З такою логікою можна намагатися заборонити перевозити пальне залізничними цистернами, а раптом, мовляв, вони перекинуться і вибухнуть?!». А начальник обласного управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Віталій Лавренчук не приховує, що вбачає у вимогах збуреної частини клеванців підступи деяких політичних партій «з метою дискредитації нової влади в Рівненській області».

  • Ви, «тьотю», мабуть, з–під морозу

    Лідери Федерації профспілок України, заступники голови ФПУ Сергій Костін та Сергій Українець заявили на прес–конференції про спробу рейдерського захоплення профспілкового майна, і, на жаль, за їхніми словами, виконавцем замовлення є голова ФДМ Валентина Семенюк, котра неодноразово виступала у пресі, в прямих ефірах телебачення, на сайті фонду зi звинуваченнями, нібито ФПУ незаконно володіє державною власністю і розпродує її.
    Зокрема, в ефірі радіо «Свобода» соціалістична пані Семенюк пообіцяла, що наступного року від приватизації майна профспілок до бюджету надійдуть «сотні мільярдів гривень із кількома нулями!!!», які профспілки отримали після розпаду СРСР. Під час трансляції шановна Валентина Семенюк сказала, що володіє інформацією про перелік об’єктів, які були передані профспілкам у 1990 році. За її словами, вітчизняні профспілки нині не хочуть проводити інвентаризацію і «світити», куди поділося це майно. «Вони (керівники ФПУ) не з’являються на засіданні робочої групи з цього питання, котра працює у ФДМ. Незважаючи на те, що це треба виконати відповідно до Закону України «Про мораторій на відлучення, яке перебуває у володінні ФПУ» та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів. І я вимушена їхати до Москви, аби отримати акт передачі майна. Після цього ми оприлюднимо імена і державні об’єкти, які були виведені з–під державного контролю. Федерація користується майном, яке протягом багатьох років утворювалося за рахунок коштів держави, підприємств і трудящих. Проте вона допустила відчуження багатьох об’єктів, і необхідно визначити, чи мала вона право на ці дії. Тим більше, у багатьох випадках це призвело до того, що нові власники оздоровчих та профілактичних закладів позбавили наших громадян можливості отримати путівки за реальними цінами, які б вони могли собі дозволити», – констатувала голова фонду. >>

  • Життєва необхідність як право на сміттєвий протест

    Катастрофічна нестача сміттєзвалищ на Київщині — питання давно відоме і болюче. Більшість із них у плачевному стані, відтак куди вивозити сміття, доводиться вирішувати фірмам, інколи шляхом порушення екологічного законодавства, на власний розсуд. А що коли власники сміттєзвалища відмовляються давати дозвіл на вивантаження сміття у яму навіть за гроші, посилаючись на те, що вона вже не придатна для використання? Куди в такий момент діваються відходи? В подібних випадках вони, зазвичай, осідають десь у найближчій лісовій зоні. >>

  • Битва за «Січ» на... Чорному морі

    Слово «Січ» здавна є візитною карткою Нікопольського краю. Навіть після того, як рукотворне Каховське море-водосховище безжалісно затопило останні матеріальні ознаки колишньої козацької вольниці, пам'ять про славну минувшину тут зберігали завжди.
    І коли в 1993—1995 роках спільними зусиллями колективних агропідприємств району та інших організацій у селищі Затока, що в Білгород-Дністровському районі на Одещині, збудували міжколгоспну базу відпочинку, щодо її назви не сперечалися. Звісно ж, «Січ». А розташування цієї «Січі» на березі Чорного моря і взагалі наштовхувало на паралелі поетичні — у тому розумінні, що слава козацька сягнула навіть туди. Про те, що через деякий час доведеться зіштовхнутися iз суворою прозою життя, тоді, звісно, ніхто не думав. Навпаки, сам факт будівництва такої бази в Затоці сприймався патетично — як не як селяни Нікопольщини отримали гарантоване місце відпочинку на Чорноморському узбережжі.
    Усього тоді було зведено вісім двоповерхових житлових будинків, що могли вмістити водночас 150 відпочивальникiв. Цi будинки облаштованi центральним водозабезпеченням, електропостачанням, каналізацією. Загальна вартість об'єкта становила близько три мільйони гривень. >>

  • Аульський плацдарм

    Із території селища Аули панорама постає мальовнича - потопає в зелені узбережжя обширної водойми, на протилежному боці якої видніються обриси промислового Дніпродзержинська. Так і проситься пейзаж на пензель художника. Сама ж назва населеного пункту сягає ще ХVІІ століття. Очевидно, першими мешканцями Аулів стали татари. >>

  • Бульдозерна приватизація

    Території доведених до банкрутств оздоровниць Одеси стали «золотим дном» для директорів оздоровниць, місцевих можновладців та наближених до них бізнес-структур. Саме у такий спосіб — не робити планових ремонтів, довести старі будівлі до саморуйнування — почали сім років тому «освоювати» санаторій «Дружба» в Аркадії тодішні керівники відділення «Укрпрофоздоровниці», адміністрація санаторіїв та майбутні власники 9-гектарної приморської території. Так само сталося і з пансіонатом «Мирний», санаторієм «Здоров'я», іншими. Така ж сумна доля може спіткати і протитуберкульозну оздоровницю «Зелена гірка». >>

  • Невже комусь Чорнобиля мало?

    Чорнобильська трагедія сталася через вибух i пожежу на четвертому енергоблоці атомної станції. Здавалося б, події квітня 1986 року мали навчити уважному ставленню до питань пожежної безпеки на атомних станціях. Та, схоже, в декого бажання погратися з вогнем вони не відбили. >>