Брати-буряти

Націоналісти не проти?

      Юрій Єхануров живе та працює в Україні все своє доросле життя — з 1963 року. Сам Єхануров під час затвердження у парламенті відзначив, що є українським патріотом бурятського походження.

      Навіть націоналіст, голова ВО «Свобода» та народний депутат Олег Тягнибок, який постійно відстоює позицію, що при керівництві держави мають стояти етнічні українці, відзначив у коментарі «УМ», що «Єхануров не найгірший українець». Однак двічі Тягнибок голосував проти його кандидатури. Однією з причин було і те, що не почув від Єханурова про розвиток української держави як національної, «не було ні слова про розвиток української мови, про геноцид українців, про національний інформаційний простір та багато-багато інших питань щодо відстоювання національних інтересів». «Я не вірю в те, і таких прикладів у світі не було, щоб непредставник національної більшості, який би був при владі, міг би реально, серйозно і правдиво вирішувати національні проблеми у державі», — додає Тягнибок.

      Водночас, зауважимо, що попередній Прем'єр теж не є чистокровною українкою — у Тимошенко батько, як вона стверджує — латиш. Але Тягнибок таки голосував за її кандидатуру у лютому цього року. Він пояснив, що у його понятті українець — це той, хто має принаймні половину української крові, вважає себе українцем і виховує своїх дітей в українських традиціях. До речі, як повідомив «УМ» голова правління Товариства бурятської культури у Києві Костянтин Халтагаров, у нинішнього глави уряду мати українка. Хоча Тягнибок десь чув, що полька.

«Ми всі діти однієї країни»

      Власне, щоб дізнатися більше про найвідомішого українського бурята, який має швидко підняти економіку України, «УМ» завітала в гості до вищезгаданого товариства. Юрій Іванович, як його без земляцької фамільярності називають у товаристві, не забуває про своє коріння і час від часу навідується на заходи бурятської громади ось уже 15 років, а інколи допомагає об'єднанню своїх земляків фінансово.

      До речі, дізнатися про контакти товариства бурятської культури було не так легко. У довідковій такого телефону немає. У Держкомі національностей та міграції змогли дати телефон і застарілу адресу. Виглядає на те, що життям бурятів в Україні (яких згідно з переписом 2001 року — 600 осіб, а у Києві лише 64, але не усі є членами товариства, натомість туди входять і українці, і росіяни, які колись працювали чи служили в Бурятії і полюбили цей край) зацікавилися лише після призначення представника цього етносу на таку високу посаду.

      Шукаючи поглядом якісь «бурятські ознаки» у гостьовій кімнаті квартири на Оболоні Костянтина Халтагарова (саме це помешкання є юридичною адресою товариства, свого офісу вони не мають), вдається помітити лише плакат у рамці з гелікоптером виробництва авіазаводу столиці Бурятії Улан-Уде. А також серед інших «губиться» у серванті книга буддистського філософа бурята Дандарона і україномовні збірки з міжнародних науково-практичних коференцій «Цирендоржиєвські читання» (Р. Д. Цирендоржиєв — засновник бурятської діаспори у Києві). До речі, на обох конференціях побував і Юрій Єхануров і виділив 300 доларів для видання збірника. На запитання, чи є десь у шафі захований бурятський національний стрій, господар помешкання розповів, що на все товариство є лише в одного чоловіка (але не у Єханурова) подарований костюм, і то маленького розміру. Зараз пан Халтагаров звернувся до мінкульту Бурятії, щоб їм подарували по одному чоловічому та жіночому національному строю.

      Костянтин Халтагаров в Україну потрапив на кілька років пізніше, аніж Юрій Єхануров, — у 1969 році після закінчення військового училища отримав призначення у Київ. І хоча у нього на батьківщині багато родичів, усе життя (друзі, робота екскурсовода , квартира) пана Костянтина уже тут.

      Юрій Єхануров теж має родину в Бурятії, але як після восьмого класу з батьками переїхав у Баранівку Житомирської області — у рідні краї своєї матері, — то побував на батьківщині лише раз, хоча запрошували його неодноразово. Нарешті Юрій Іванович та його дружина з дорослим сином мали можливість помилуватися протягом десяти днів сибірськими лісами і бабагаями (це по-бурятськи — ведмідь, який є там культовою твариною), коли таки відгукнувся на запрошення місцевої влади у вересні позаминулого року. Там його, тоді ще народного депутата України та голову парламентського комітету, зустріли представники Народного хуралу (тамтешній парламент) та президент Бурятії. До речі, у травні цього року за сприяння Єханурова до Києва приїхали 12 представників Народного хуралу, які зустрічалися з керівництвом Верховної Ради. А ще, як пригадує пан Халтагаров, нинішній Прем'єр допоміг, зокрема фінансово, організувати для українських бурятів екскурсію в Умань та Переяслав-Хмельницький.

      Загалом зі своїм земляцтвом у Києві Юрій Єхануров зустрічається не часто — двiчi на рік. Проте великі заходи буряти Києва проводять рідко — два-три рази, а також раз на півріччя організовують збори.

      Так, завжди Юрія Єханурова можна побачити на святкуваннях бурятського Нового року. Це свято відзначають традиційно за східним календарем (хоча більшість українських бурятів є православними, а в самій Бурятії буддистів уже меншість, Новий рік вони все-таки святкують за древніми традиціями — або наприкінці січня, або у лютому). Збираються на святкування Сагаалгану буряти під вечір в одному з кафе Києва (бувало, і в Українському домі) в суботу або в неділю. Сидять, як на таке свято, відносно недовго — 3—4 години. До речі, святкують дещо скромно — на одній з фотографій вдалося побачити на столах «пролетарські» пластикові стаканчики, простенькі канапки та нарізані цитрини. Згідно з традицією, слово першим надають найстаршому чоловіку, якому перед тим наймолодша дівчина підносить молоко, і з короткою промовою той розпочинає вечір. Під час забави хтось із бурятів, який найостаннішим із присутніх побував на батьківщині, розповідає тамтешні новини. Коли ж слово надають Юрію Івановичу, то, за розповідями голови бурятського товариства, він повiдомляє про роботу Верховної Ради, уряду та економічну ситуацію у країні.

      П'ють на святі буряти вітчизняне шампанське та горілку. Звісно, у Бурятії є свій національний алкогольний напій, але його вже й там вживають рідше, не говорячи про те, що у Києві дістати його неможливо. Адже це саморобний напій, основою якого є кобиляче молоко. Також практично не їдять тут буряти свою улюблену рибу омунь, якої найбільше плаває у Байкалі. Як розповідає Костянтин Халтагаров, таку рибу в Києві можна знайти лише у двох місцях — на Володимирському базарі та в магазині «Океан», і то 3-4- кілограмова діжечка коштує сто гривень.

      На запитання, які національні страви любить їсти Юрій Єхануров, пан Халтагаров знизує плечима і каже, що оскільки нинішній Прем'єр проживає тут чи не все своє свідоме життя, то, напевно, вподобав собі українську кухню. До речі, як написала львівська газета «Експрес», пан Єхануров, приїжджаючи до тещі на Волинь (останній раз там був начебто на Великдень), часто замовляє їй пельмені. Ймовірно, у цьому простежується і потяг до батьківських коренів, адже національною стравою Бурятії є буза, своєрідні середньоазійські манти — схожі на наші пельмені, але значно більших розмірів, їх варять на пару.

      А от улюбленим письменником Єханурова є не бурят. Портрет Чехова в Єханурова, як розповідають колеги, навіть висів у робочому кабінеті, коли Єхануров був головою Дніпропетровської облдержадміністрації. Як розповідає пан Халтагаров, нинішній Прем'єр навіть належить до об'єднання любителів творчості Чехова і часто їздить у музей цього письменника в Ялту.

      Серед улюблених занять Єханурова — і читання лекцій на економічному факультетi університету ім. Шевченка. Він знаходив час на викладання, навіть будучи першим-віце-прем'єром. Хоча навряд чи це вдаватиметься йому зараз.

Власник найважчого мозку

      «Буряти — спокійні, врівноважені, вдумливі люди. Свого часу вчені провели дослідження серед країн СНД і з'ясували, що в бурятів найважчий мозок. А у 1978 році буряти у СРСР займали третє місце за співвідношенням людей із вищою освітою», — відповідає на запитання про ймовірну особливість бурятів, яка допомагає їм досягати високих планок у кар'єрі, зокрема на прикладі нашого Прем'єра, голова бурятського товариства. До речі, в Україні є ще один відомий бурят Сергій Пирожков — директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки, доктор наук, член-кореспондент НАНУ. У нього, як і в Юрія Єханурова, теж мати українка.

      «Ми з гордістю сприйняли новину про рішення Віктора Ющенка висунути кандидатуру Юрія Івановича, і це навіть для нас було дещо неочікуваним», — каже Костянтин Халтагаров.

      Звісно, що, отримавши такого високопоставленого земляка, члени товариства не втримаються нагадати йому, що в них немає приміщення. За словами пана Халтагарова, вони неодноразово зверталися в Держкомітет із питань національних меншин та у Київську мерію, але наразі безуспішно. А українські буряти мріють мати у Києві своєрідний Будинок дружби, де б представники всіх національних меншин могли за графіком проводити свої заходи. І тепер сподіваються, що в цьому їм допоможе Юрій Єхануров.

      Сподівається на допомогу нинішнього Прем'єра, в контексті його походження, і Партія зелених. Як повідомив у інтерв'ю «Київському телеграфу» лідер ПЗ Віталій Кононов, він звернеться до Єханурова, аби той як представник народу, який єдиний на теренах колишнього СРСР сповідував буддизм, привіз в Україну з візитом Далай-ламу.