Хліб у Сумах мав подорожчати ще з суботи, але вчора мешканці міста ще бачили в магазинах звичні старі цінники. Як пояснили «УМ» в облуправлінні торгівлі, в області нараховується вісім великих хлібопекарських підприємств та близько сорока п'яти дрібних, жодне з яких, окрім ВАТ «Сумський хлібокомбінат», про підвищення цін на хлібобулочні вироби ще не заявляло. Поки що про наміри ВАТ «Сумський хлібокомбінат» підвищити ціни голова спостережної ради Сергій Колесник заявив ще минулого тижня. Продиктовано це, за його словами, причинами об'єктивними: зросла вартість зерна — його доводиться закуповувати нині по 1200 гривень за тонну. Отож керівництво ВАТ, повідомив Сергій Колесник, звернулося до міської та обласної влади з пропозицією про підвищення цін. Вона була підтримана.

Фахівці підрахували: на оновлення сільськогосподарської техніки хлібороби Полтавщини мають витрачати щонайменше 250 мільйонів гривень на рік. Реально ж нашкребли, скажімо, в цьому році аж... 42 мільйони. І це при тому, що «розбивали скарбничку» минулого, найурожайнішого за останнє десятиліття, року. А що буде в наступному, фінансове підгрунтя якого підірване катастрофічними втратами озимини? Надто за умов, коли, за офіційними даними облсільгоспуправління, 80 відсотків тракторів, од 82 до 88 відсотків кормо-, буряко- і зернозбиральних комбайнів, а також 92 відсотки культиваторів і сівалок, які перебувають на балансі господарств, уже відпрацювали свої амортизаційні строки. Тримаються вони, як кажуть, лише на чесному слові, «приперченому» не найвишуканішими репліками механізаторів, котрим доводиться ледь не щодня ремонтувати згадані розвалюхи.

Плекати сою на Закарпатті збирається ужгородський міський голова Віктор Погорєлов укупі з... мером Москви Юрієм Лужковим. Принаймні саме це є предметом перемовин, які провадили днями в Москві вищезгадані міські керівники. Варто зазначити, що разом із Погорєловим гострі проблеми модерного соївництва обговорював (чи благословляв?) у російській столиці й батюшка — настоятель ужгородського Хрестовоздвиженського собору отець Димитрій Сидор.

Сьогодні всілякою привізною екзотикою українця не здивуєш. Але, мабуть, не кожен знає, що зелену заморську ягоду розміром із гусяче яйце і зі смаком суниці, агруса й навіть дині культивують у Криму, де завод-радгосп «Лівадія» спеціалізується на промисловому розведенні ківі. Масштаб незначний — усього одна дослідна ділянка на відкритому грунті площею менше гектара. Але, як кажуть, це тільки початок. Опікуються вихідцем із Нової Зеландії (саме так, хоча в Європі рослину називають китайським агрусом) на Південному березі Криму вже четвертий рік поспіль. Торік, наприклад, у тій же «Лівадії» зібрали понад півтонни соковитих плодів. Цьогоріч, як поділився з кореспондентом «УМ» головний агроном господарства Володимир Суглобов, очікують не менший урожай.Частиною його у вигляді натуроплати розрахуються з робітниками радгоспу-заводу, решту реалізують місцевим санаторіям.