Кий для Оленки — просто хобі

04.11.2003
Кий для Оленки — просто хобі

Трiумф Олени Русакової. (Андрiя ЄЛОВIКОВА.)

      «Молодь наступає!» — таким виявився лейтмотив чемпіонату Європи з російського більярду «Піраміда», який закінчився минулої неділі у Києві. Судіть самі: переможцем серед жінок, що, безперечно, дуже приємно, стала 16-річна українка Олена Русакова, а серед чоловіків перше місце посів 20-річний росіянин Кирило Аніщенко, причому у вирішальних поєдинках вони майже без проблем здолали опір своїх маститіших суперників — відповідно росіянку Анну Мажиріну і литовця Сергія Єрмакова, який старший за Аніщенка на 24 роки.

      Звіт про чемпіонат розпочнемо з дівчат, тим паче, що тут у нас є привід порадуватися за чудову перемогу харків'янки Русакової. Ще до початку змагань в одному з інтерв'ю більярдистка на запитання, який результат для неї буде позитивним у Києві, дала відповідь: «Тільки перше місце. Потрібно постійно виробляти в собі психологію переможця. Інакше навіщо професійно займатися спортом?» Як бачите, своє слово Оленка стримала, в чудовому стилі перегравши у фіналі більш досвідчену Мажиріну — 5:2 (вирішальна зустріч проходила до п'яти перемог у партіях).

      Кілька слів про новоспечену європейську чемпіонку, за яку вболівав майже весь спорткомплекс «Меридіан» (за винятком делегації наших північних сусідів). Займатися більярдом Олена Русакова почала п'ять років тому, причому з нуля. І все ж після виступу в Москві на одному з міжнародних турнірів із «Піраміди» дівчина полюбила цей важкий для себе вид спорту, хоча вважає заняття ним хобі. Цій справі Олена віддає у середньому по дві години щодня, а весь інший час присвячує навчанню у школі та участі у різноманітних турнірах.

      Менш вдало виступили в Києві дві інші українські учасниці чемпіонату — Ольга Козуб стала шостою, а Тетяна Мелихова розташувалася у загальному заліку одним рядком нижче.

      Безперечно, вітчизняні прихильники чоловічого більярду мріяли побачити у фіналі київських змагань чемпіона світу, українця Ярослава Винокура, причому бажано у двобої проти росіян Євгена Сталєва або Володимира Пєтушкова (останньому наш спортсмен програв у фіналі попереднього, першого в історії чемпіонату Європи). Однак до фіналу ніхто з вищезгаданих майстрів кия не дійшов — карти «грандам» сплутав росіянин Кирило Аніщенко, а Пєтушков узагалі несподівано поступився в 1/8 фіналу в дев'яти партіях азербайджанцеві Сеймуру Мамедову. Що ж до Аніщенка, то спочатку його жертвою в семи партіях (боротьба триває до восьми забитих куль) став Сталєв, а потім настала й черга нашого Винокура. Початок гри був явно не за Ярославом — він поступався 1:3. Але потім українець зміг зібрати сили в кулак і вийти вперед — 4:3. Здавалося, ніщо не зможе завадити нашому більярдисту зробити ще один крок до чергового титулу, однак Аніщенко був зовсім іншої думки — перемога з різницею у 4 очки у двох заключних партіях, і у фінал виходить саме росіянин, а засмучений Винокур змушений задовольнитися бронзовою медаллю.

      Паралельно впевнено дійшов до вирішального поєдинку досвідчений литовець Сергій Єрмаков, який є бронзовим призером чемпіонату світу 1998 року. Саме на перемогу представника Клайпеди багато хто робив ставку в Києві. Хоча його молодший опонент міг похвалитися 5-6-м місцем на першості планети 2003 року в Санкт-Петербузі. Двобій між Єрмаковим та Аніщенком тривав чотири години, і молодість все ж таки виявилася сильнішою за досвід. Одним із вирішальних моментів стала сьома партія — закотивши сім куль поспіль, росіянин морально зламав суперника, а після в наступній партії переміг Єрмакова взагалі під «нуль». Підсумок фіналу за партіями — 7:3 на користь Аніщенка. «Українські» місця: Олександр Паламар — 5-те, Юрій Тарасюк — 8-ме і Станіслав Петрів — 9—11-те.

      Другий чемпіонат Європи (а жінки взагалі змагалися вперше) став історією, а через два роки кращих майстрів кия Старого Світу прийматиме Калінінград. На згадку про чудово проведену першість (а до організаторів не було жодної претензiї) призери отримали іменні годинники від київської державної міської адміністрації, за якими і відраховуватимуть час до того моменту, коли знову зустрінуться за столами із зеленим сукном.