Вони чекають...

      Лише один місяць життя на тлі одинадцятимісячного існування. Монотонні, нудні будні, важка робота, недостатність спілкування та дешеве вино як ліки від постійного депресивного стану через тугу за Батьківщиною та рідними. Відлік часу до відпустки по днях протягом року — 300, 229,228... днів до зустрічі з мамою, дружиною, дитиною, другом... Якщо хтось вишукує рецепти щастя, то їм для щастя треба лише одне — жити на Батьківщині. Але цьому заважає серйозний чинник — відсутність роботи з нормальною зарплатнею. Тому, коли саме наші заробітчани повернуться назавжди в Україну і чи повернуться взагалі, невідомо. І в той час, коли ми роздумуємо над демографічними проблемами, чому нас «уже не 48 мільйонів», хочеться сказати: «Поверніть українців додому!». Проте за кордоном нашого роду збільшується. Як повідомив «УМ» посол України в Португалії Констянтин Тимошенко, за минулий рік у цій країні народилося 600 українців, а до кінця цього літа — ще 400.

      — Природно, що під час буремних подій в Україні минулої осені-зими наші емігранти, особливо ті, що виїхали з країни у пошуках заробітку, покладали величезні надії на нову владу, сподівалися на швидке повернення додому. Чи відчуваєте ви з боку наших емігрантів у Португалії певне розчарування?

      — Я розумію, що ви маєте на увазі. Але давайте повернемося до Майдану і того, чого хотіли люди. Вони хотіли змін. І я впевнений, що вони розуміли: через три дні нічого не зміниться, за одну ніч нічого не зміниш жодним президентським указом, рішенням чи законом. Ви праві, коли кажете, що були великі сподівання на зміни в кращий бік у громадян України, які перебувають за кордоном, зокрема в Португалії. І вони чекають. Бо вони виїхали не тому, що не люблять Україну, просто тут не було роботи.

      — І все ж таки, на вашу думку, який відсоток українців може повернутися з Португалії в найближчі роки?

      — Я вам скажу офіційні цифри, які наводились у дослідженні, зробленому одним із університетів у минулому році щодо емігрантів у Португалії. Близько 8 відсотків сказали, що за певних умов хотіли б залишитися в Португалії, 10 відсотків сказали, що хотіли б тут ще попрацювати кілька років. Решта заявили, що як тільки в Україні буде нормальна ситуація, тобто робота для них — вони повернуться.

      — Чи існують у вас дані, чи після революційних подій збільшилася кількість повернень в Україну чи, можливо, навпаки — українці продовжують емігрувати в Португалію.

      — З початку 2004 року, коли економічна ситуація в Португалії погіршилася і з'явилися проблеми безробіття, масового заїзду наших туди немає. Це, може, поодинокі «стрільці», які їдуть у пошуках роботи. Але не знаходячи її, повертаються назад або їдуть в іншi країни Заходу. А чи більше приїжджають наших, чи навпаки покидають цю країну , ми не можемо сказати, бо не всі вони проходять через посольство. Легально зараз у Португалії перебуває близько 70 тисяч громадян України, але на консульському обліку стоїть лише 13 тисяч.

      — А чи багато українців скористалися можливістю отримати громадянство Португалії. Наскільки це складна процедура?

      — Це дуже складна система і наразі важко говорити про це. Тільки через шість років можна змінити статус, потім ще п'ять треба чекати.

      — А легалізуватися зараз у Португалії складно в порівнянні з минулими роками?

      — Безумовно, зараз значно складніше. В 2001 році було змінено закон про в'їзд у Португалію та про перебування іноземців на території цієї країни, який дозволяв людям при наявності роботи та контракту легалізуватися. Тепер цей закон не діє. В 2003 році знову ж таки було прийнято зміни, згідно з якими, якщо протягом трьох місяців емігрант платив внески у фонд соціального страхування і безробіття і мав контракт, то міг подати документи та отримати шанс на легалізацію. Цей процес зараз продовжується. Усього подали такі документи 53 тисячі іноземців, які перебувають у Португалії. Ми не знаємо, скільки серед них українців. Інших шляхів легалізуватися немає. Надалі сподіваємося, що буде працювати угода, яку ратифікували парламенти України та Португалії. Згідно з нею португальці роблять запит на певні спеціальності, наш центр зайнятості підбирає відповідних кандидатів на вакантні місця і, якщо претенденти готові їхати, підписують тут контракт і їдуть туди на роботу на визначений термін з визначеною зарплатнею й умовами.

      В іншому випадку нашому громадянину немає чого туди їхати. Бо у всіх країнах Західної Європи дуже жорстко поставлені питання нелегальної міграції. Тому не варто потрапляти в ситуацію, коли ні від кого ніякого захисту отримати не можна. Люди-нелегали бояться, вони не можуть звернутися в разі потреби в поліцію, коли хворіють, бояться піти в лікарню, бо думають, що їх заарештують і відправлять додому. Це ненормальна ситуація.

      — Як часто наших нелегалів виловлюють і депортують?

      — Існує така система, що поліція може зупинити громадянина на вулиці і, якщо він виявиться нелегалом, йому в паспорт ставлять штамп і попереджають, що за 20 днів він має виїхати. Якщо знову попадеться, тоді його можуть депортувати. За минулий рік близько 40 осіб депортували. Але це люди, які, скоріше за все, скоїли якийсь злочин. І щоб справу не вирішувати через суди, їх просто депортують. А ті нелегали, які нічого не порушують, їх зазвичай у Португалії не чіпають.

      — Під час наради послів у Києві в серпні Президент Ющенко критикував роботу посольств, зокрема, за неувагу до українців за кордоном. Це стосувалося і вашого посольства?

      — Частково ця критика і нас стосується. Наш консульський підрозділ працює п'ять разів на тиждень, але для прийому такої великої кількості громадян (це 100, інколи 150, які приходять щодня на консульський прийом) треба створити відповідні умови. Приміщення у нас є, але люди хочуть, щоб усі їхні питання були вирішенні за 10—30 хвилин. Такого не буває.

      Звісно, ми турбуємося про наших громадян. Так, наприклад, завдяки діям посольства ми зараз маємо п'ять прямих рейсів Ліссабон—Київ...

      — Які типові випадки, коли українці до вас звертаються по допомогу? Чи все-таки більшість боїться «світитися»?

      — Я би сказав, що немає великої кількості екстремальних звернень. Хоча, звісно, трапляється різне. Нещодавно звернувся чоловік, який, звільняючись з роботи, на вимогу працедавця підписав якусь заяву, а що це було, сам не знав. Потім прийшов нам скаржитися, що роботодавець не хоче йому виплатити зарплату. Ми поговорили з тим роботодавцем. Ми казали, що чоловік звернеться до адвоката і справу передадуть до суду. Коли той почув про суд, то пообіцяв віддати гроші. Зверталися також наші моряки, які поїхали через одеську контору сюди на роботу. Їх привезли, а корабель — на ремонті вже рік. І тепер вони мають працювати не як моряки, а просто обслуговувати обладнання корабля під час його ремонту. А це порушення умов контракту. Вони до нас прийшли десь на третьому місяці свого перебування в Португалії. Ми звернулися до власника корабля, в результаті він купив людям квитки додому і заплатив гроші.

      — На минулих виборах наші емігранти в західних країнах мали проблеми з голосуванням. Зокрема, українці в Португалії скаржилися, що посольство не хоче сприяти у відкритті додаткових дільниць.

      — Для того щоб відкрити додаткові дільниці, треба мати дозвіл влади країни перебування. Посольство звернулося до португальських властей із проханням надати дільниці в інших містах. ЦВК цю інформацію чекала до 15 жовтня. Ми звернулися 20 вересня. А відповідь від португальської влади прийшла 25 жовтня. Тобто практично ми не могли нічого зробити.

      — Може, запізно звернулися, в чому, власне, вас і звинувачували заробітчани?

      — Тоді порахуйте, коли були прийняті закони, коли ЦВК розсилала інструкції тощо. Ніхто не робив цього навмисно. Закон про вибори Президента має певні вади. Там немає положення про відкриття додаткових дільниць, крім як при посольствах чи консульствах. А оренда нових приміщень є дуже непростим питанням — треба забезпечити його охороною, технічним приладдям, а це все потребує грошей. Так що ми вже зараз займаємося питанням підготовки виборів. Дві-три точки будуть відкриті обов'язково. Але водночас це створить величезну кількість проблем і не лише для нас, а й для виборчих комісій, бо співробітники посольства не можуть входити до виборчих комісій. Це мусять самі українці поміж себе когось шукати, самі це все організовувати. А як не знайдуться такі люди, які зможуть цим займатися? Але, безумовно, посольство буде всіляко допомагати в цьому.

ДО РЕЧІ

      Україна та Португалія мають намір домовитися про соціальне забезпечення своїх громадян. Відповідну угоду зараз розробляє Міністерство праці та соціальної політики. Цей двосторонній документ, звісно, буде більше торкатися захисту прав українців, що проживають у Португалії. Зокрема, в ньому йтиметься про питання пенсійного та страхового забезпечення українців, які зараз працюють у Португалії. Нинішня ж угода, згідно з якою Португалія відправляє запити до України про набір працівників на конкретні вакансії, дозволяє нашим громадянам працювати там за спеціальністю легально і мати при цьому гарантії щодо охорони здоров'я і охорони безпеки праці. Посол Костянтин Тимошенко має надію, що нова угода  буде готова до підписання до кінця 2005 року.