Однобокий конструктивізм
Нещодавній фестиваль «Нове кіно України», що мандрував столичними кінотеатрами, видав досить несподівано сумний підсумок. Йдеться не про статистику (хоча цифра 2 тисячі — а саме стільки глядачів переглянуло фестивальну програму — також наштовхує на песимістичну аналітику). І не про те, що українське кіно в кінопрокаті країни навіть з появою цього фестивалю залишається краплиною в морі. З’ясувалося, що самі режисери на ділі якось не надто переймаються долею своїх картин. А прокатники, відповідно, власними силами цю проблему не вирішать.
Орден Тамплієрів — на груди Бенкендорфу!
Ольга Сумська в легкій білій спідниці з білим поясом, плетеній білій майці, білих босоніжках на підборах та білою сумкою стояла на сонячному лаврському подвір'ї і обіймала Леся Сердюка. Сто років не бачились... Вона роздавала інтерв'ю, позувала фотографам та змушувала раз по раз обертатися студентів кінофакультету, які 14 вересня поспішали у своїх, студентських справах. Урешті з'явилися всі: режисер Андрій Бенкендорф («Бандитський Петербург», «Робота над помилками», «Банкірші», «Європейський конвой», «Декілька історій про кохання»), автор сценарію Михайло Шевченко (остання картина «Банкірші», де він був художником-постановником, буде показана навесні 2006 р.), модель Олександра Ніколаєнко (фiналiсткою «Міс світу-2001», «Міс Україна-2001», «Міс туризм Інтернешнл-2002»), Георгій Хостікоєв («Атлантида», «Сорочинський ярмарок»), продюсери, стилісти, оператори.