Опозиція в опозиції?

      Після того, як Партія регіонів підписом лідерки свого парламентського представництва Раїси Богатирьової долучилася до Декларації про єднання, яку ініціював Президент України Віктор Ющенко, багато хто припустив, що це — один із перших кроків «регіоналів» з опозиційного флангу на більш поміркований і ближчий до влади. Вочевидь, «Регіони» одразу зметикували, що такий крок загрожує втратою рейтингу, і виступили з численними заявами про те, що підпис — ніяк не доказ того, що партія підтримує курс нової влади.

      От і мовчазний та нерухомий останнім часом лідер ПР  Віктор Янукович зазначив, що «регіонали» підписали Декларацію, бо «до тексту увійшли важливі для розвитку суспільства питання», зокрема про «припинення політичних репресій в Україні, проблему порушення прав людини, реприватизацію». Та й загалом партія розглядає декларацію «як ще один шанс переконати владу в тому, що вона робить системні помилки». Віктор Федорович наголосив, що «ми не дозволимо перекинути на нашу партію відповідальність за злочинні дії або злочинну бездіяльність влади... Ми були і залишаємося в опозиції до всього, що перешкоджає розвитку демократії і розвитку економіки України». Він, зокрема, зазначив, що «регіональна» фракція не братиме участі у голосуванні за кандидатуру Юрія Єханурова на пост нового Прем'єр-міністра, бо вважає цей уряд тимчасовим.

      Багато хто припускає, що підпис під Декларацією — це свідчення боротьби між двома стратегіями всередині Партії регіонів: опозиційної (її представник — Янукович) і більш «м'якої» та конструктивної. Одним із чільників останньої течії є Володимир Рибак, зазначив у коментарі «УМ» політолог Михайло Погребинський. І підпис «Регіонів» під меморандумом — це нібито його, Рибака, перемога. Чи це справді так — побачимо по тому, наскільки однозначним буде голосування «Регіонів» за Єханурова. Якщо хтось, усупереч волі Януковича, проголосує «за», — з цього можна буде робити й певні висновки.