Андрій Жолдак більше не працює у Харкові. Позавчора (у середу) керівник області Арсен Аваков задовольнив його прохання перервати контракт, згідно з яким скандальний режисер повинен був очолювати місцеву українську драму до 2007 року. Далі шлях пана Андрія проліг до обожнюваної ним Європи, а саме — Берліна. У німецькій столиці він уже приступив до підготовки прем'єрного показу нової вистави «Ромео і Джульєтта. Фрагмент».
Шекспірівський шедевр у власній інтерпретації Жолдак минулого вiк-енду спробував «пропустити» через свідомість харків'ян у рамках відкритого допрем'єрного показу. Побачити новинку отримали змогу театромани, які придбали квитки і не належать до загону місцевої журналістської братії: режисер принципово заборонив телевізійникам знімати перший «прогон», тому збиті спантелику кореспонденти влаштували під дверима театру полювання на глядачів. Багато очевидців нового дійства покинули залу вже після першого акту з нестримним бажанням якнайшвидше вирватися на свіже повітря. Але й ті, хто витримав жолдаківську естетику до кінця, назвали її шоком або фірмовим абсурдом, який Тобілевичу-наймолодшому нарешті вдалося довести до повного апогею. Театрознавці, у свою чергу, дійшли висновку, що шокуючі експерименти вітчизняного генія таки мають право на життя, але поза стінами класичного театру, принаймні не як його основний репертуар.
Відставку Жолдака в самому театрі сприйняли з певною розгубленістю. Актори говорять, що встигли звикнути до роботи на межі власних можливостей, тому не хочуть понижувати надвисоку професійну планку. Постійні гастролі за кордоном, можливість росту і просто бурхливо-емоційне життя, що були при Жолдаку, навряд чи повернуться з приходом нового керівника. Але водночас усі розуміють, що Жолдак завжди прагнув вирватися якнайшвидше в Європу, тому його від'їзд із Харкова був неминучим. До того ж поєднувати посади директора, худрука та головного режисера заважко навіть такій могутній постаті, як Жолдак, а на менше той не погоджувався сам. Мабуть, подібну повноту влади він вважав певною компенсацією за згоду приїхати на роботу до провінції.
Але, як би там не було, харківська епопея столичного гостя навряд чи закінчиться з його від'їздом до Європи. На це є одразу дві причини. По-перше, створені разом із шевченківцями вистави — довгограючий продукт, який ще не раз буде затребуваний у Старому світі. А по-друге, Жолдак залишився почесним режисером театру, тому рано чи пізно все одно обере харківську трупу для реалізації своїх наступних геніальних ідей. Тому ні сам геній, ні до нестями закохані в нього актори не роблять з цього від'їзду великої трагедії. Словом, далі, безперечно, таки щось буде.