Пристрасті за «Золотим м’ячем»: чому церемонія-2024 стала скандальною
Фінальні протистояння в спорті — це завжди боротьба запекла. >>
Мілевський багато фінтив, але не забив. (Фото Олександра ПРИХОДЬКА.)
Як нерідко в нас буває, зима настає несподівано. Таким, мабуть, несподіваним фактом для Федерації футболу України став інтерес уболівальників до матчу молодіжної збірної проти турецьких однолітків. Бо нічим іншим пояснити рішення провести зустріч на затишному, але явно малому стадіончику імені Баннікова пояснити не можна. Якщо для Казахстана його й вистачило, то для позавчорашнього матчу було явно замало. Забиті вщерть трибуни могли вмістити біля трьох тисяч глядачів, ще стільки ж залишилося «за бортом» і спостерігали за дійством iз-за огорожi. Постаралася ФФУ і з створенням штучного ажіотажу навколо квитків. Біля стадіону працювала лише одна каса, в яку задовго до матчу вишикувалася довжеленна черга. Звичайно, панове Суркіси не ходять з футболу пішки, тому їм, мабуть, невідомо, що одна єдина дорога зі стадіону не освітлюється, а о пів на десяту вже темно, тому натовп із тисяч фанів рухався у суцільній темряві, ще й відчуваючи тиск з боку машин.
Не можна не сказати й про «увагу» до преси. Мало того, що на стадіоні ФФУ ложі для представників ЗМІ як такої взагалі не існує, організатори «геніально» вирішили розмістити журналістів у секторі з... турецькими фанами. Якщо у ФФУ думали, що так майстрам слова буде безпечніше, то вони жорстоко помилялися. Крiм того, що сотня турків постійно створювала шалений галас, так закордонні гості більшу частину матчу стояли, а то й стрибали, закриваючи пресі видимість подій на полі. А фотографи були далеко не в захваті від освітлення газону. Здається, для всіх набагато зручнішим було б, якби поєдинок відбувся на «Динамо», як частіше за все траплялося до цього...
Стососовно самого матчу, то в ньому фактично розігрувалася друга путівка від нашої групи до «плей-оф». З огляду на підсумковий результат протистояння з турками, українцям тепер треба лише виграти в Запоріжжі в албанців (на виїзді команди розійшлися миром — 1:1). Навіть якщо нас наздоженуть греки, що сумнівно, маємо над ними перевагу в особистих зустрічах.
Більшу ж частину часу ініціативою володіли підопічні Михайличенка, але всі зусилля перекреслювала стара хвороба, яка дається взнаки і на вищому рівні — невміння реалізовувати гольові моменти. На самому початку гри після прострілу зліва динамівця Олександра Ситника «гірник» Руслан Фомін з п'яти метрів влучив саме у воротаря, а не в сітку воріт. Незабаром Мілевський з Фоміним чудово розіграли «стіночку», але Артем не реалізував побачення з воротарем «Галатасарая» Елмасом, віддавши м'яч йому в руки. Ще кілька шансів господарі мали після кутових, але майстерності спрямувати шкіряний снаряд у ціль не вистачало. Гості спершу поводилися скромно, а гостроту біля воріт Андрія П’ятова створювали лише після стандартів, та й то нечасто.
По перерві в діях «синьо-жовтих» далася взнаки втома, а турки активізувалися. Рухливі й технічні гості почали перегравати український півзахист і створювати «пожежі» поблизу штрафного майданчика П’ятова, але іноді їм бракувало влучності, а часом демонстрував надійність воротар «Ворскли». На вимогу трибун (точніше активних фанів за забором) Михайличенко випустив на поле Алієва. Сашко вдарив зі штрафного прямо в руки голкіпера, а згодом втратив чудовий гольовий момент, пробивши без перешкод з 12 метрів вище воріт. Принести радість господарям міг Євген Чеберячко, але після пасу в один дотик Мілевського харків'янин загубив вихід сам на сам з Елмасом. Востаннє в цьому матчі нездійсненних надій пробив форвард «Іллічівця» Сергій Півненко — головою поруч із штангою.
Україна — Туреччина — 0:0
6 вересня. Київ, стадіон ім. Баннікова. 5000 глядачів.
Суддя — Жумені (Бельгія)
Україна: П'ятов, Башлай, Яценко, Невмивака, Ярмаш, Максимов, Пуканич (Алієв, 61), Ситник (Аржанов, 90), Чеберячко, Фомін (Півненко, 88), Мілевський
Попередження: Мілевський, 90 — Тебер, 54; Топуз, 64
Казахстан — Греція — 1:2 (Алієв, 52 — Циоліс, 10; Папас, 55).
Данія — Грузія — 1:0 (Поульсен, 68).
Турнірне становище групи 2
І В Н П М О
1. Данія 10 8 1 1 27-10 25
2. Україна 11 6 2 3 17-7 20
3. Туреччина 11 5 3 3 14-8 18
4. Греція 10 5 2 3 14-7 17
5. Грузія 10 3 2 5 7-18 11
6. Албанія 10 2 2 6 8-20 8
7. Казахстан 10 1 0 9 6-22 3
Олексій Михайличенко, головний тренер молодіжної збірної України: «Гра стала для обох команд своєрідним фіналом, оскільки на кону стояла друга путівка до «плей-оф». Матч пройшов на високому рівні, хоча було доволі багато технічних помилок. Нас сильно підвела реалізація — з великої кількості моментів ми жоден не втілили в гол. І якійсь мірі нічия нас влаштувала, бо тепер наша доля в наших руках».
Решит Четінер, головний тренер молодіжної збірної Туреччини: «Цей матч був одним з найважливіших у нашій групі. Часом ініціативою володіли ми, часом — українці. Суперник продемонстрував гарну гру, ні в чому нам не поступаючись. Мені здається, що моя команда заслуговує на вихід до фінальної частини, і, поки є на це шанси, ми будемо продовжувати боротьбу».
Фінальні протистояння в спорті — це завжди боротьба запекла. >>
Київський «Сокіл» на правах чемпіона України цієї осені розпочав та вже завершив виступи в Континентальному кубку — вибув за підсумками другого раунду без жодної перемоги. >>
Кінематографічний «Оскар», Нобелівська премія, «Золотий м’яч». >>
Українську стрибунку у висоту Ярославу Магучіх визнали найкращою легкоатлеткою Європи 2024 року . Нагороду від European Athletics їй вручили у Скоп’є під час церемонії Golden Tracks. >>
Офіційно ратифікувала світовий рекорд української стрибунки у висоту Ярослави Магучіх - Міжнародна федерація легкої атлетики (World Athletics). >>
Після міжнародної паузи на матчі збірних провідні європейські ліги повертаються до клубних справ: поєдинки внутрішніх чемпіонатів та Ліги чемпіонів — у самому розпалі. >>