Сідаючи сьогодні за красиво сервірований стіл у ресторані чи на домашній гостині, ми часто навіть не замислюємося, звідки ж пішла та чи інша традиція, той чи інший предмет сервірування столу. А історія застілля така ж цікава, як й історія стародавніх часів, середньовіччя чи Ренесансу. Власне, вони тісно пов'язані між собою.
Ми вже почали знайомитися із зародженням культу (саме так я б назвала традиції трапезування) споживання їжі, адже це не просто процес погамовування голоду, а спілкування, обмін інформацією, знайомства, приємне дозвілля. Нині, коли суспільство переживає період урбанізації, індустріалізації, глобалізації і ще бозна-якої «-ації», багато красивих, але надто церемонних звичаїв відмерло, проте про деякі з них забувати не слід.
Продовжуючи попередню тему сервірування, варто нагадати, що людство потроху звикало споживати їжу за допомогою ножа та ложки, і лише в XVI сторіччі потихеньку стало призвичаюватися до виделки. Першими взялися за цей «інструмент» препарування їжі венеціанці — за допомогою виделки вони їли фрукти, щоб не замазати руки соком. А от французи довший час їли 5-пальчастою «виделкою», тобто руками. Саме її мав на увазі Монтень, коли писав: «Іноді я їм так швидко, що кусаю пальці».
На жаль, у ті часи поширенню нових традицій застілля опиралася Церква, всіляко намагаючись зберегти звичаї трапезування часів Ісуса Христа. Проте всяка дія, як відомо, викликає протидію, свідками чого ми є — «арсенал» столових приборів такий великий, що іноді губишся, за що братися, коли подають ту чи іншу страву.
Саме в ті часи з'явилася ще одна звичка, яка з певними змінами та доповненнями дійшла й до наших часів, — накривати столи скатертинами і класти поряд із приборами серветки.
Міняється мода на тканини, мережива, кольори скатертин, але вони й надалі залишаються невід'ємною частиною принаймні святкового столу. Так, скажімо, поряд з білосніжною скатертиною з'явилися кольорові, в залежності від події, заради якої накривають стіл. Якщо це сніданок, то скатертина може бути кольоровою однотонною (в одній кольоровій гамі, скажімо, з портьєрами в кімнаті чи кухні), у клітинку, квіточку чи якийсь інший взір, проте серветки потрібно підбирати їй у тон — однотонні або ж із тієї самої тканини, що й скатертина. Такого ж гатунку скатертина і серветки підійдуть для пікніка, трапезування на дачі. Інша справа — обід. Тоді скатертина й серветки мають бути обов'язково однотонними. Можна використати дві скатертини різних, але таких, що поєднуються й гармоніюють, кольорів. Одну стелимо як звичайно, а другу — ромбом. На врочисті події (бенкет, весілля, ювілей) скатертину можна прикрасити по боках гiрляндами з квітів або кольоровою оборкою з тканини в тон скатертині.
Деякі господині, для того щоб зберегти свіжий вигляд своєї скатертини й убезпечити її від плям, застеляють зверху ще й поліетиленову скатертину чи клейонку. Боже збав вас робити щось подібне. По-перше, це великий несмак, а по-друге, ви заживете собі слави поганої господині. Клейонку стелять під скатертину, якщо ви боїтеся пошкодити поверхню стола. Можна також підстелити під низ товстішу (можна й стару) скатертину, щоб приглушити звуки, коли будете ставити на стіл пляшки, тарелі тощо.
Серветки, як і скатертина, обов'язково крохмалять — так вони краще тримають форму і їх легше скласти, як вам заманеться. Є багато способів викладати серветки. Ось кілька найпростіших:
— серветку складаємо гармошкою, згинаємо навпіл і ставимо у фужер, розправляючи наче віяло (1);
— згортаємо конусом і загинаємо довший кінець, щоб можна було серветку поставити на тарілку (2);
— скручуємо в рулончик і вставляємо у спеціальне кільце для серветок;
— складаємо прямокутником, обв'язуємо стрічечкою в тон серветці, вив'язуємо бантик і кладемо серветку на тарілку (3);
— складаємо серветку вчетверо, кладемо на тарілку, відгортаємо один край (робимо щось на зразок конвертика) і кладемо туди прибори;
— зрештою, просто складаємо вчетверо і кладемо збоку біля тарілки.
Тоді ж, у XVI столітті, на столах почав з'являтися й дорогий спеціальний посуд — для печені, супу, тарелі зі срібла й фарфору, який привозили з Китаю і який коштував цілі маєтки. Високим мистецтвом вважалося правильно різати печене м'ясо, існували навіть спеціальні посібники. Крім дорогого посуду й столової білизни, столи прикрашали свіжими квітами і ставили їх у спеціальне начиння — так виникли вази.
До речі, традиція ставити квіти на стіл збереглася й до наших часів, проте не слід забувати, що наші столи трохи відрізняються від столів короля-сонця чи венеціанських дожів, а тому не варто забувати такі прості правила:
— вази з квітами не повинні закривати гостям одне одного, тож не ставте на стіл високі вази і квіти з високими стеблами (обмежтеся невеличкими букетиками, які б гармоніювали із скатертинами й сервізом);
— не слід ставити квіти із сильними п'янкими запахами — вони переб'ють запахи страв, до того ж у когось із гостей може виявитися алергія;
— якщо на столі мало місця для букетів, можна обмежитися кількома галузочками зелені чи квітів, скажімо, мімози, аспарагусу, навіть мирту, чи квітами (тюльпани, фрезії), які б мальовничо лежали між приборами, створюючи атмосферу свята. На Новий рік доречно буде прикрасити столові прибори ялиновою гілочкою, а на Великдень — миртовою;
— якщо застілля з нагоди врочистої події — весілля, ювілей тощо, — квіти краще ставити на сервіровочному або спеціальному столику.
Правила поведінки на гостині
* Не спізнюйтесь, якщо вас запросили на обід, сніданок, вечерю чи просто чай (це слід пам'ятати як чоловікам, так і жінкам).
* Не сідайте за стіл (це стосується чоловіків), доки не сядуть жінки чи доки хазяїн чи хазяйка не запросять зайняти місце.
* Не пропонуйте дамі (чоловіки, увага!), коли супроводжуєте її до столу, ліву руку. Чоловік завжди має пропонувати жінці праву руку.
* Чоловіки, не забувайте, що пані чи панна, котра сидить поруч із вами, особливо праворуч, має право на вашу увагу. Даму, що сидить поруч із вами, потрібно розважати і виявляти до неї увагу незалежно від того, познайомили вас чи ні.
* Господарям не слід знайомити гостей після того, як вони сіли за стіл.
* Не сидіть надто близько до столу чи надто далеко від нього.
* Не закладайте серветку за комірець і не розкладайте її у себе на грудях. Її слід класти на коліна.
* У першу чергу необхідно обслуговувати дам.
* Не їжте суп із кінчика ложки.
* Не згинайтеся над тарілкою. Тримайтеся по можливості прямо.
* Якщо хочете щось дістати, не тягніться через тарілку іншого.
* Не беріть хліб виделкою, беріть рукою. Не кусайте від цілого шматка хліба. Не намазуйте маслом цілу скибку хліба. Відламуйте хліб шматочками і намазуйте їх. Не кришіть хліб у суп.
* Не їжте з ножа. Ніколи не підносьте ніж до рота.
* Не накладайте на виделку за допомогою ножа. Беріть на виделку стільки, скільки може поміститися на ній.
* Не їжте надто швидко. Не наповнюйте рот великою кількістю їжі.
* Не розставляйте лікті, вони мають бути притиснуті до боків. Не ставте лікті на стіл.
* Не піднімайте склянку чи келих надто високо.
* Не їжте ложкою те, що можна їсти виделкою. Не намагайтеся зачерпнути останню ложку супу, з'їсти останній шматочок м'яса тощо. Не подавайте самі свою тарілку з проханням про другу порцію. Нехай це зробить господиня. Краще не просити другу порцію взагалі.
* Не випльовуйте кістки на тарілку. Їх потрібно вийняти з рота за допомогою виделки, піднесеної до рота, а потім покласти на тарілку. Фруктові кісточки потрібно непомітно виймати на чайну чи десертну ложку.
* Не грайтеся серветкою, виделкою чи іншими приборами. Не витирайте обличчя чи руки серветкою. Нею можна лише злегка провести по губах.
* Не розмовляйте з набитим ротом.
* Намагайтесь не зронити ніж чи виделку. Якщо ж це сталося, не знічуйтесь, а спокійно попросіть господиню чи офіціанта, якщо це в ресторані, принести іншу.
* Не користуйтесь за столом зубочисткою.
* Не пригощайте безперестанку гостей. Будучи хазяїном чи хазяйкою, ніколи не закінчуйте їсти першими, зачекайте, доки закінчать їсти гості. Це особливо важливо, коли подали останню страву.
* Не просіть другу чашку чаю чи кави, доки гості не отримали першої.
* Не відмовляйтесь від страви, посилаючись на те, що вона вам не подобається чи шкодить. Краще вiдмовитись без пояснень.
* Не кладіть чайну ложку в склянку чи чашку. Розмішавши чай або каву, покладіть ложечку на блюдце.
* Не складайте серветку після того, як поїли. Серветку слід недбало покласти на стіл.
* Чоловіки, не забудьте встати з-за столу після того, як встали жінки.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
