Помаранчева мода минає

      У сенсі повернення українців (та й заїжджих іноземців) до помаранчевої моди, популярності революційної символіки загалом, цей День незалежності став, радше, винятком із прикрого правила: вага помаранчевих прапорів меншає, підкови легшають, знаки оклику на них уже зовсім не викликають масового захоплення. Торговці сувенірами, скориставшись нагодою і присутністю на Майдані чималої кількості симпатиків Віктора Ющенка, котрий саме виступав там із промовою, винесли масу свого помаранчевого краму під стіни Головпошти й мали доволі непоганий виторг. Шарфи по 25—30 грн., футболки по 25—80, картузи, портрети, значки, прапорці... Це також присутнє у переході під Майданом, у так званій сувенірній крамниці, але в будні дні користується значно меншим попитом. І взагалі, на передньому плані там — футболка з Леніним, який вигинає середній палець руки в характерному жесті, і підписом — Fucking revolution. Чи за те боролися?

      Помаранчевою мода була в першій половині сезону. Зараз навіть у магазинах одягу, далеких від політики, розпродаж: у вітринах за півціни пропонують непогані оранжеві літні штани, футболки, сорочки... Із настанням осені вони будуть недоречними — холодно.

      А щоб остаточно пересвідчитися, що помаранчеве вийшло із моди, навіть непотрібно піднімати статистику щодо сміховинно малих обсягів інвестицій у нову Україну. Варто сходити на Андріївський узвіз, де продають сувеніри для гостей із-за кордону. Як видно з кон'юнкутури цієї пропозиції, футболки «Так! Ющенко» (по 30 грн.) і з портретом Кличка та слоганом «Вірю. Знаю. Можемо» (по 80 грн.), становлять на лотках меншість. Як і матрьошки з Ющенком-Тимошенко-Кінахом (по 60 грн.). На передньому плані (і їх найбільше) — майки з абревіатурами СССР, портретами Сталіна, написами на кшталт «Я работаю на КГБ». І це — в центрі Києва, міста, яке ще минулої осені працювало на демократичну революцію! Більш популярні серед іноземців зараз матрьошки на узвозі — ті, що з Путіним, Бушем, Мікі-Маусом, Вінні-Пухом, американськими футболістами тощо. «Помаранчеве стали брати менше», — парирує питання про «непатріотичність» продавець, який «засунув» у матрьошку сцену народження Христа. Мода — річ невдячна...

* * *

      Але чи тільки в моді річ? Запитаймо себе — ті, хто стояв на Майдані: чи всі ми готові зараз так само захоплено, як і дев'ять місяців тому, пройтися по Києву з помаранчевим прапором, у жовтогарячому шарфі?.. Холоднішає не тільки в повітрі, а й у настроях.

      «Щиро кажучи, я вже не готовий одягнути майку «Так! Ющенко» і пройти в ній по вулиці, — зізнається політолог Олег Медведєв, який зараз керує інтернет-виданнями, що симпатизують Юлії Тимошенко, зокрема «Оглядачем». — Мода минула, хоча досі немає такого дня, щоб мій чотирирічний малий не сказав «Так! Ющенко!». Ці слогани були не технологічними, вони справжні й досі! І знаєте — яких би помилок не припустилася влада, що б страшного вона не зробила, те, що було на Майдані, завжди залишиться позитивним, світлим, неповторним. Ми стояли не за Ющенка — за правду, і я особисто ніколи не скажу, що шкодую про своє там перебування. А те, що проходить мода — це природно. На те вона й мода, аби минати. Недарма ж у кожному модному салоні наприкінці сезону відбувається розпродаж речей, які, не змінившись жодним чином, коштують у кілька разів дешевше, ніж кілька місяців тому. Просто всьому свій час. І прийде листопад — я одягну свою помаранчеву куртку, і в сніг, дощ чи землетрус прийду на Майдан і буду дуже радий бачити там Ющенка, Тимошенко та всіх інших. Не варто ж забувати і про те, що мода має властивість повертатися... А те, що футболок зі Сталіним, Леніним та «СССРом» значно більше, ніж із Ющенком, — абсолютно природно. Це ж сталість бренду — бренд Майдану складався два чи три місяці, а бренд СРСР — понад 70 років».

      У свою чергу, політолог Вадим Карасьов відзначає: «Якщо говорити про закордонну моду на помаранчевий колір, то вона ще є. Досить подивитися на Ізраїль, де виселенці з Гази одягаються у жовтогарячі кольори протесту. Хоча до нас це, звісно, відношення не має. А от той факт, що в російській «Независимой газете» я за останній час нарахував три заголовки, в яких була згадана помаранчева революція — щодо Ізраїлю, Німеччини й України, — має. Розумієте, помаранчевий — це вже не просто мода, яка скороминуща, це модус існування, який є постійним. І хай мода змінюється разом із новим модним сезоном — щонайменше у внутрішньо-українському масштабі помаранчевий колір закарбується навіки, бо він уже увійшов в історію. Нинішня влада, судячи з усього, не хоче спекулювати на цьому кольорі й профілює його як колір політичної сили, бо є державні барви — синьо-жовті. А помаранчеве... Це був фактор політичної й естетичної моди, яким ми на хвилі революції перенаситилися. Тому закономірно, що помаранчева хвиля пройшла. Плюс іще, звісно, цьому сприяє втома від чекання...»

* * *

      Однак не все так м'яко й просто. Бо, на жаль, відкат від помаранчевих уподобань помітний не лише в стилі одягу. А й у рейтингах нової влади. Зокрема, згідно з результатами соціологічних досліджень, проведених у серпні в усіх регіонах України Центром  Разумкова (опитано понад 2000 респондентів віком від 18 років, теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%), саме зараз рівень підтримки Президента, Прем'єра тощо суттєво впали. Якщо, скажімо, на момент завершення 100 днів роботи дії глави держави повністю підтримували 47% громадян, то зараз — 30%. Дії уряду — 36% і 22%, відповідно. При цьому у квітні дії Президента не підтримували 22% опитаних, а зараз — 29%. Приблизно така сама картина з динамікою рівня повної підтримки дій Юлії Тимошенко. У квітні він складав 47%, зараз — 32%, пише газета «Дзеркало тижня».

      При цьому показово, що впав рівень повної підтримки дій Віктора Ющенка на його власному електоральному полі — на Заході й у Центрі країни. На Заході він знизився з 85% до 62% (мінус 23%), у Центрі — з 66% до 46% (мінус 20%).

      Порівняння теперішньої влади з колишньою все ще на користь нової, але дедалі менше. У квітні вважали, що нова влада краща за попередню, понад половини (52%) громадян країни, а зараз так вважають 37%. Думали, що вона гірша, — 9%, тепер — 21%. Число тих, хто різниці особливої не вбачав, залишилося майже незмінним (29 і 28%, відповідно).

      А особливим сигналом є дані дослідження, які показують кількість тих громадян, які визначають напрям розвитку країни при новій владі як правильний чи неправильний. Загальна динаміка така: у лютому співвідношення тих, хто був упевнений у правильності розвитку подій, і тих, чия позиція була протилежною, складало 51:24, у квітні — 54:23, у травні — 43:31% і, нарешті, у серпні переступило межу — 32:43.

      «Падіння рейтингів — неминуча тенденція, — пробує пояснити Вадим Карасьов. — На революційній хвилі у нинішньої влади був рейтинговий пік, але життя ж не може постійно бути революційним. Це як у спорті: жоден спортсмен не може щодня видавати рекорди, для цього треба довго й напружено тренуватися. «Помаранчева» влада свій рекорд узяла, а тепер перебуває у стані напіввідпочинку. Зрештою, і тренери, мабуть, часом погані... Втім реальне рейтингування ще попереду. Адже соціологія — це лише «пробний» показник, а справжні рейтинги показують лише вибори. От дочекаємося парламентських виборів, і побачимо, чи буде рекорд».

А МОЖЕ, Й ТАК?

Політолог Вадим Карасьов:

      — Зрештою, помаранчевий уже не є «новинкою сезону», є свої позитиви, адже «рюшечки» і яскраві кольори — це завжди входить у моду на якийсь час, а класика залишається постійною. Ось і виходить, що помаранчевий колір став таким собі м'яким «дрес-кодом» для політиків, але не для буденного життя.