«Боржомська Співдружність» —

      Під час візиту Президента України до Грузiї Віктор Ющенко та Михаїл Саакашвілі, посмакувавши грузинським вином на приватній елітній дачі, за кілька годин зробили несподівану заяву — оголосили про намір створити Співдружність демократій Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, мета якого — запровадити регіональне співробітництво для поширення та захисту демократії. Далі президенти продовжили свою триденну туристично-пізнавальну подорож по колоритних місцях Грузії, а всім решті залишили приводи для роздумів: що таке оця Співдружність, оголошена в мiстi Боржомi, і кому вона потрібна? У своїй заяві лідери України та Грузії тільки задекларували бажання відкрити «нову еру демократії, безпеки, стабільності та миру в усій Європі, від Атлантики до Каспійського моря». Єдине, що більш-менш ясно на сьогодні — що саміт нової Співдружності новоутвореного об'єднання має відбутися цієї осені в Україні.

      «Політика — це мистецтво символіки, а не мистецтво реальності. В політиці символи грають набагато більшу роль, аніж реальність... У принципі, суть політики і полягає у створенні таких віртуальних утворень», — висловлюється з приводу ініціативи президентів політолог Дмитро Видрін.

      Директор міжнародних програм Центру ім.  Разумкова Валерій Чалий конкретніше підходить до суті справи. В коментарі «УМ» він говорить про ймовірні дві форми функціонування об'єднання — або на базі країн, рівнозначних за рівнем демократичного розвитку та цілями щодо євроатлантичної інтеграції (тобто учасниками тут можуть стати Литва, Латвія, Польща, Румунія, Болгарія тощо), або ж це будуть країни винятково пострадянського простору. На думку Чалого, ефективнішою була б ця співдружність у першому варіанті, де пріоритетом мав би стати обмін досвідом та поглиблення демократії у цих країнах. «Тобто така організація має стати корисною для країн, зорієнтованих на євроатлантичну інтеграцію, для максимальної підготовки до взаємодії вже у рамках цих структур у майбутньому», — додає політолог.

      Схожої думки дотримується і директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко. За його словами, про участь в об'єднанні таких країн, де демократія розвинена дуже слабко або її немає (Білорусь, Азербайджан), взагалі не йдеться. «Якраз такі процеси можуть прискорити демократичний поступ у тих країнах, які знаходяться на етапі будівництва демократії», — говорить про цілі майбутньої Співдружності Сушко. На запитання, чи зародковий рівень демократії в Україні дозволяє їй виступати з ініціативами обмінюватися своїм досвідом, політолог каже, що якраз достатньо розвиненим країнам уже нецікаво займатися такими проектами. А як зауважив «УМ» Дмитро Видрін, Швеція чи Нiмеччина «переросли уже такий формат і грають в інші ігри», «в пісочниці уже не граються». Хоча, як зауважила посол України в Данії Наталя Зарудна, наприклад, країна її перебування є учасником найрізноманітніших регіональних утворень, зокрама і таких, які об'єднують як країни ЄС, так і ті, що ніколи не будуть членами ЄС. «Данія не відмовляється від участі у жодних об'єднаннях, які мають на меті покращення ситуації», — додає пані Зарудна.

      Наша країна цією ініціативою зможе довести, що вона є суб'єктом міжнародних відносин, а не пасивним учасником чиєїсь гри, і головне — спроможна бути лідером певного політичного процесу. Водночас, на думку Сушка, не треба зациклюватися на питанні, хто може стати членом майбутньої Співдружності. «Бо це не є міжнародна організація в класичному сенсі, до якої треба вступати і підписувати угоду. Йдеться про більш-менш неформальне діалогове об'єднання, майданчик, яким, наприклад, є Вільнюська десятка чи Центрально-європейська ініціатива, де є в основному неформальна змістовна діяльність. Тому в даному випадку було б непогано, якби приєдналися країни, які вже є членами Євросоюзу, — Литва і Польща, а також ті, що стоять на порозі вступу в ЄС. Непоганим варіантом є приєднання і Молдови», — додає Сушко.

      Але експерт Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, коментуючи «УМ», не виключає, наприклад, і участі в осінньому саміті Співдружності також Азербайджану. Керівництво цієї країни може долучитися до цієї ініціативи, щоб нібито продемонструвати свою євроатлантичну спрямованість і тим самим застрахуватися від експортування до себе якоїсь кольорової революції. Адже Погребинський припускає, що однією з цілей та механізмів діяльності об'єднання якраз є фактично експорт революцій (або ж поширення євроатлантичних цінностей) в пострадянських країнах з нерозвиненою демократією. Ймовірно, на думку політолога, новоутворене об'єднання «створить структуру для контролю за перебігом демократичних процесів у пострадянських країнах, наприклад, якийсь комітет захисту свободи слова в Білорусі або комітет «За чесні вибори» в Азербайжані чи Казахстані». «Тобто будуть пропонувати свої послуги як провідники демократичних цінностей на цьому просторі, але вже від імені міжнародної організації», — додає Погребинський.

      Загалом, на його думку, цей проект є перспективним, якщо «українська політика буде спрямована на подальшу конфронтацію з Росією». Власне, одну з цілей проголошення цієї боржомської ініціативи він також вбачає у бажанні Ющенка та Саакашвілі подражнити росіян.

      Власне, це вже вдалося. Російські аналітики негативно оцінюють заяви про створення нової Співдружності, дехто з них навіть називає Ющенка та Саакашвілі «розкольниками», які прагнуть створити альтернативу СНД. (Тим паче що автори боржомської заяви Росію до участі в Співдружності не запросили, а лише запропонували їй, як Євросоюзу та США, роль спостерігача).

      Міністр закордонних справ України Борис Тарасюк каже, що не розуміє подібних коментарів, позаяк СНД уже давно є неефективною структурою, Україна та Грузія тут жодним чином не приклалися до її кризи. «Кризу СНД спричинила нездатність дати ключові відповіді щодо завдань СНД... Низька ефективність функціонування Співдружності показала, що СНД не може вирішити ті питання, які цікавлять країн-учасниць СНД. Тому вони намагаються вирішити питання, які їх цікавлять, через інші об'єднання», — сказав міністр. Водночас він абсолютно не згоден з порівнянням майбутньої Спідружності з СНД, бо у першої немає ні структури, ні апарату.

      Тарасюк також повідомив, що його відомство вже займається підготовкою до осіннього саміту. Багато хто після нещодавньої прогулянки чотирьох президентів (Польщі, Литви, Грузії ті України) в Криму на святкуванні «Артеку» воліє казати, що якраз цих лідерів ми побачимо на цьому саміті. Однак ще зарано говорити, що Адамкус з Кваснєвський разом з ініціаторами Співдружності стануть її ядром. Адже у Криму ніхто з них не зробив жодної заяви на підтримку боржомської  ініціативи. Правда, за кілька днів перед тим Адамкус таки привітав благі прагнення Ющенка та Саакашвілі, але про намір долучити сюди свою країну змовчав. А у Польщі зараз дуже напружений політичний рік — очікується зміна влади. Водночас якщо поляки не захочуть вибачати Білорусі та Росії останні інциденти з її громадянами на території цих країн та захочуть вести жорстку політику щодо цих держав, то участь у «покаказово-демократичній» Співдружності Варшавi якраз «у тему».