Залізна «фрау Ангел»

      Канцлер Німеччини Герхард Шредер на початку липня був змушений вдатися до процедури проходження у парламенті через вотум довіри уряду після того, як 22 травня консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС) переміг його Соціал-демократичну партію (СДП) на місцевих виборах у єдиному на цей час бастіоні есдеків — землі Північний Рейн-Вестфалія. Непроходження вотуму і, як результат, призначення на 18 вересня дострокових парламентських виборів стали логічною констатацією невдоволення німців політикою кабінету Шредера.

      ХДС із високими відсотками підтримки виборців також дуже зацікавлений у дострокових виборах, на яких він має більш ніж переконливі шанси перемогти і вперше в історії Німеччини посадити в крісло канцлера жінку, вихідця з колишньої Німецької Демократичної Республіки Ангелу Меркель. «У Німеччині будуть нові вибори, які означатимуть зміну наповнення та стилю політики. Після нашої перемоги розпочнеться тяжка робота. Наш лідер Ангела Меркель проводитиме такі економічні реформи, які вже були впроваджені в життя у Великій Британії впродовж 15 останніх років», — заявив консервативний прем'єр-міністр землі Нижня Саксонія Крістіан Вульф, найпопулярніший зараз політик Німеччини.

      «Червоний» коаліційний уряд Шредера у складі есдеків та «зелених» втратив довіру й підтримку виборців з огляду на більш ніж скромні економічні досягнення Німеччини і з огляду на непопулярність серед населення реформ, які уряд намагався проштовхувати. Окрім того, виборці обурені нездатністю уряду знизити рівень безробіття, який нині становить 11,3 відсотка, тобто без роботи залишаються 4,7 млн. німців.

      Достроково залишити крісло канцлера не вважається такою вже ганьбою. Жоден із повоєнних канцлерів від соціал-демократів не утримався на цій посаді до кінця терміну. Віллі Брандт змушений був відкланятися перед співвітчизниками після того, як у його близькому оточенні виявили радянського шпигуна. Йозеф Штраусс «погорів» на гучній свого часу «танковій афері». Але Шредер усе ж змушений буде піти iз соромом, бо за ним уже закріпилася репутація «найбільш бездарного канцлера за всю повоєнну історію Німеччини». Шредер не лише не виконав своїх виборчих обіцянок, але за роки правління ще й устиг «побити горщики» з традиційними союзниками лівих соціал-демократів — профспілками, а також з тими, від кого безпосередньо залежить доля будь-якого уряду, — підприємницькими колами.

      Не менші провали і в зовнішній політиці. Замість скорочення німецький зовнішній борг зріс удвічі. Уряд Шредера вщент розсварився зі Сполученими Штатами, хоча на те й була вагома причина — небажання підтримувати американську авантюру в Іраку. Власних виборців він розлютив участю країни у війні в Косово. А своїх колег по «старій Європі» — настійливою наполегливістю у проштовхуванні ідеї членства Туреччини в ЄС.

      Однак нам, українцям, буде важко прощатися зi Шредером саме через цю «широту» його поглядів. Бо Шредер з більшою ймовірністю підтримав би євроінтеграційні прагнення України, ніж його майбутня спадкоємиця. Ангела Меркель, ще не ставши канцлером, в інтерв'ю газеті «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг» від 24 червня заявила: «Європейський Союз, реалізуючи дотеперішню політику розширення, дійшов до меж своїх інтеграційних можливостей». На її думку, до об'єднаної Європи потрібно ще прийняти Болгарію, Румунію та Хорватію, на цьому і зупинитися. Якщо Меркель обмежилася переліком тих трьох країн, на вступ яких до ЄС вона ще погоджується, то її найближчий партійний колега, голова Європейської комісії Бундестагу Маттіас Віссманн в інтерв'ю газеті «Берлінер Цайтунг» чітко назвав країни, вступу яких до ЄС не допустить майбутній уряд на чолі з «залізною фрау». Один з лідерів ХДС пояснив, що членами ЄС не мають шансів стати Україна та Сербія. Віссманн при цьому наголосив, що ЄС повинен запропонувати Туреччині статус привілейованого партнерства, але аж ніяк не повне членство. І виголосив максиму нового уряду: «Хто надмірно розширює ЄС — той його нищить».

      Щодо загальних засад майбутньої закордонної політики Берліна, то в цьому напрямку буде зроблено два головні кроки: зближення зі Сполученими Штатами та перегляд німецько-російських відносин. Як повiдомив речник фракцiї ХДС/ХСС у Бундестазi Фрiдберт Пфлюгер, Німеччина надалі повинна підтримувати близькі відносини з Францією, але на такому рівні, щоб не створювалося враження домінації цих двох країн у ЄС. Повинен зберігатися баланс у відносинах Німеччини зі США та Францією. Також потрібно включити середні та малі країни ЄС у процес формування майбутньої Європи. Пфлюгер наголосив, що не можна будувати добрі відносини з Росією через голови держав Східної Європи. Східноєвропейці повинні відігравати більшу роль у контактах ЄС із Росією.

      Меркель тепер щедро роздає інтерв'ю, в яких викладає політику діяльності свого майбутнього уряду. Стосовно конструкції ЄС, то Меркель висловлюється за новий перерозподіл компетенцій між союзними інституціями та національними державами. Вона вважає, що не можна передавати Брюсселю нових повноважень, якщо він потім «нічого не повертає» членам ЄС. Меркель бачить ЄС як інтегрований політичний союз. І в цьому вже закладено потенційний майбутній конфлікт із Великою Британією, оскільки прем'єр-міністр Тоні Блер бачить ЄС переважно у вигляді зони вільної торгівлі.

      Ангелі Меркель вдалося цього разу стати до двобою зі Шредером завдяки тому, що її кандидатуру підтримав особисто лідер баварського Християнсько-соціального Союзу (ХСС) Едмунд Штойбер. ХСС є сестринською партією ХДС. На виборах 2002 року коаліція ХДС/ХСС, вагаючись між вибором Штойбера і Меркель як єдиного супротивника Шредера, зупинилася на кандидатурі першого. Штойбер програв Шредеру. Тепер одноголосно зупинилися на іншій опції, і все вказує на те, що цього разу жінка покладе на лопатки діючого канцлера. В обмін на підтримку Штойбер буде на провідних ролях у виборчому штабі Меркель та у майбутньому уряді.

      ХДС оприлюднить свою виборчу програму на партійній конференції, яка відбудеться у Дортмунді 28 серпня. ХСС зробить те саме на початку вересня, тобто лише за два тижні до дати виборів.

      Ангела Меркель народилася 1954 року в Гамбурзі, в родині протестантського пастора. Після поділу країни родина опинилася на території Східної Німеччини, у провінційному містечку Темплін, неподалік від Берліна. В школі Ангела була відмінницею, двiчi перемагала на загальнонімецьких олімпіадах зі знання російської мови і навіть мріяла стати вчителькою з цього предмету. Але попри те, що Меркель вступила до FDJ (східнонімецького відповідника радянського комсомолу), її не прийняли на гуманітарний факультет, бо дівчина була донькою пастора. Відтак вона була змушена обрати фізику. Після закінчення навчання займалася науковою працею в Академії наук у Берліні.

      У комуністичні часи Меркель не втручалася в політику, хоча й знала, що вдома говорять одне, а офіційна пропаганда проголошує цілком інше. Вечір з 9 на 10 листопада, коли було зруйновано Берлінську стіну, провела з іншими нiмцями на вулиці, але вже наступного дня пішла на роботу. Лише з часом почала відвідувати зібрання нових опозиційних партій і врешті-решт приєдналася до християнсько-консервативного «Демократичного перелому», який пізніше влився у склад ХДС.

      Її партійна кар'єра розвивалася жваво. Меркель була призначена речницею уряду Лотара де Мазьєра, а потім, за рекомендацією свого шефа, отримала портфель міністра у справах жінок та молоді в уряді канцлера Гельмута Коля. Впродовж восьми років співпраці за нею трималося прізвисько «дівчинка Коля», бо колеги по партії вважали, що канцлер узяв її у свою команду за квотою «східняків». У квітні 2000 року Ангела Меркель успадкувала партійне кермо після відставки Коля у зв'язку зi скандалом навколо фінансування передвиборчої кампанії ХДС. До речі, «дівчинка» різко відмежувалася від фінансових махінацій шефа, чим різко збільшила свої шанси на лідерство в партії.

      Вона розлучена, дітей не має. Меркель не має тієї харизми, що Шредер, але випереджає його за рейтингами в опитуваннях громадської думки. Як не дивно, протестантка Меркель залишається чужою і в лавах власної партії, в якій домінують чоловіки-католики. Варто зазначити, що канцлерів Німеччини обирають не виборці, а в парламенті. Але при цьому варто розуміти, що якщо коаліція набирає більшість голосів на виборах, то вона надалі обирає канцлером свого лідера, яким у випадку ХДС/ХСС є Ангела Меркель.