У серпневе політичне та бізнес-затишшя робоча поїздка Голови Верховної Ради Володимира Литвина до Москви викликала інтерес, можливо, навіть більший, ніж на те заслуговувала. Офіційно Володимир Михайлович літав до росіян «зміцнювати міжпарламентські стосунки». Але всі українські оглядачі та журналісти подумали, що насправді мета візиту була ширшою і, можливо, інакшою. Не в останню чергу й тому, що Литвина вважають одним із небагатьох високих політиків у новій владі, які мають свої «виходи» на Москву та інтереси там, а також тому, що візаві нашого спікера, окрім його російського колеги — спікера Ради Федерації Сергія Миронова, був і президент Володимир Путін.
З Путіним «ми обмінювалися думками щодо того, які політичні процеси відбуваються в Росії. Як вони можуть впливати на перебіг подій в Україні і навпаки», сказав Литвин агенції УНІАН після повернення до Києва. «Насамперед (президента Росії. — Ред.) цікавить, яким буде розклад політичних сил, наскільки буде структурований український парламент», — «прозвітував» Голова ВР. Проте своїми оцінками про можливий згаданий розклад політичних сил із вітчизняною пресою не поділився.
Оглядачі «УМ» схильні вважати, що поїздка Володимира Литвина мала мало спільного з узгодженою із Президентом політикою щодо Росії, радше, її слід розглядати як особистий політичний інтерес нинішнього спікера, котрий прагне позиціонувати себе як окрему «третю силу» на майбутніх виборах. Толерантний і хитрий Литвин завжди намагається стояти «над схваткою», як він сам сказав у залі ВР у революційні дні. Інших повноважень на цей візит, окрім своїх парламентських та політичних інтересів, Володимир Литвин просто не мав, він не мав повноважень вести переговори по нафті чи газу тощо, вважає політолог, директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку Дмитро Видрін. Власне, візит спікера ВР вклався у низку розрізнених, не пов'язаних спільною державною політикою недавніх візитів до Москви інших важливих українських політичних гравців — Петра Порошенка, Олександра Зінченка, Анатолія Кінаха. Скидалося на те, що кожен із них шукав у столиці сусідньої держави свою нішу можливостей, налагоджував (або зміцнював) свої зв'язки.
Водночас і попри все Володимир Литвин привіз кілька оціночних вражень кремлівських владоможців, кілька месиджів, виступивши, отже, своєрідним «напівпровідником». Після зустрічей з Путіним та Мироновим Голова ВР передав, що «російська влада зацікавлена в отриманні чіткої відповіді від України про те, що відбуватиметься з приватизованою раніше власністю». «Позиція Росії полягає в тому, щоб українська сторона якомога швидше внесла ясність, аби заспокоїти інвесторів, підприємців, які зацікавлені працювати в Україні серйозно і надовго», — цитує пана Литвина УНІАН. Ця заява, підкреслює інформаційна агенція, пролунала в унісон з виходом у всіх впливових російських газетах статей про обурення мера Москви Лужкова з приводу відбирання російських санаторіїв у Криму.
Ще один післявізитний месидж Володимира Литвина: можливо, Україна має брати з Росії нафтою, а не грошима за транзит нафти своєю територією.