Дипломатів — на «виселки»

      Зараз у дипломатичній кризі рахунок 2:2. А скандал розгорівся ще навесні, коли Міністерство юстиції Білорусі відмовилося визнати результати виборів нового керівництва тамтешнього громадського об'єднання «Союз поляків Білорусі», мотивуючи тим, що на цю етнічну меншину «зле впливало» посольство Республіки Польща в Мінську. Відразу потому, 19 квітня, «бацька» Лукашенко у своєму щорічному посланні до парламенту та народу різко відгукнувся про діяльність польської амбасади на території його країни, назвавши її деструктивною. «Усіляких шарлатанів ми викриватимемо в очах білоруського народу. Ще хочу попередити — не вважайте це погрозою — посольство Польщі: ми знаємо, що відбувається у вашому посольстві і знаємо вашу роботу. І не думайте, що поляки в Білорусі — це не громадяни Білорусі. Це наші громадяни, і ми їх образити нікому не дамо, і мізки пудрити ви їм теж не будете», — проскреготів білоруський президент. А за місяць, начебто на підтвердження непустопорожності слів Олександра Лукашенка, Білорусь вислала з країни радника польської амбасади Марека Бутька — за, як значилося в офіційному повідомленні МЗС, «активні особисті дії, спрямовані на дестабілізацію білоруського суспільства».

      Більше того, офіційний Мінськ звинуватив Варшаву в політиці, метою якої є загострення міждержавних стосункiв, аби свідомо згорнути двосторонні взаємини. При цьому в самій польській столиці вважають за потрібне, навпаки, не загострювати стосунків iз режимом Лукашенка, аби білоруський народ узагалі не потрапив у тотальну європейську ізоляцію. Подібну політику свого часу Польща вела і стосовно Леоніда Кучми.

      Далі, за хронологією подій, Варшава — що притаманно дипломатичній практиці — вислала у відповідь одного співробітника амбасади Білорусі в Польщі, радника-посланника дипмісії Максима Риженкова. Рахунок видворених дипломатів став «нічийним» — 1:1.

      Здавалося б, на цьому — крапка. Проте люди Лукашенка вирішили не зупиняти гру. 21 липня повернувся додому висланий білорусами керівник консульського відділу посольства Польщі Анджей Бучак. Паралельно з цим державне білоруське телебачення прокрутило в аналітичній програмі 12-хвилинний телесюжет, який не зовсім переконливо розповідає про діяльність польських спецслужб під прикриттям амбасади Польщі в Мінську.

      Наступного ж дня міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд заявив пресі, що Варшава діятиме симетрично, тобто на кожне вислання свого дипломата відповідатиме видворенням білоруського співробітника амбасади. Отож позавчора викликаного до МЗС посла Білорусі в Польщі Павла Латушка було поінформовано «про необхідність залишити країну раднику посольства Білорусі у Варшаві». За даними деяких польських агенцій, білорус має виїхати з Варшави упродовж 10 днів. «Це рішення є мірою у відповідь на цілковито безпідставне видворення керівника консульської служби посольства Польщі у Мінську», — прокоментував позавчора прес-секретар польського МЗС Олександр Хецко.

      Різноманітні білоруські офіційні особи коментують польсько-білоруські стосунки так, начебто Варшава намагається вислужитися перед Заходом і поводить себе занадто зухвало як для новачка в Євросоюзі. В сутичку мусив втрутитися і президент польщі Кваснєвський. «Дії Мінська щодо Варшави мають на меті спровокувати Польщу на ухвалення суперечливих кроків стосовно Євросоюзу», — сказав він Польському радіо. Однак Олександр Кваснєвський вважає, що поляки «повинні поводитися рішуче, але також спокійно і терпляче». Не увірветься терпець у поляків і щодо захисту своєї меншини у Білорусі. «Усе, що роблять поляки в Білорусі, мусить відповідати закону, навіть якщо це законодавство не досконале», — зауважує Кваснєвський.

      Польська меншина в Білорусі нараховує щонайменше 2 млн. чоловік. І деякі аналітики схильні вважати, що дипломатичний скандал пов'язаний не так із нападом на права меншини, як із острахом білоруських властей, що саме у цьому середовищі, більш вільнолюбному, зав'язаному певною мірою на зв'язках із етнічною батьківщиною, можуть зародитися перші паростки «волошкової революції».