Будень. У читальному залі Парламентської бібліотеки, а саме у її філії на Боричевому узвозі, 13, як завжди, людно. Раптом одна зі стін у коридорі починає скрипіти, на голови читачів, стверджувала потім охорона, сиплеться штукатурка. Поки «стражі порядку» отримали наказ із центрального корпусу евакуювати людей, часу пройшло немало. Тоді, коли останній читач покидав залу, в тріщини, які з'явились у коридорі, можна було просунути олівець. На щастя, жертв нема, книжкові фонди теж не постраждали.

Минулого року Шевченківську премію з літератури отримала Марія Матіос за книгу «Солодка Даруся». Цього року львівська «Кальварія» видала книгу Леоніда Кононовича «Тема для медитації». Це вказує на те, що українці нарешті почали осмислювати тяжкий «радянський» період власної історії.

У львівському Національному музеї новий директор — працівник цього ж музею з майже тридцятирічним стажем Ігор Кожан. Його призначили директором відповідним наказом Міністерства культури і туризму України після того, як більшість працівників Нацмузею підписались під зверненням до Мінкультури, в якому висловились за пана Кожана. Попередній директор установи, Тетяна Лупій, навколо особи якої останні місяці тривали численні конфлікти в колективі, доходило навіть до пікетів та голодування, поставила під сумнів законність та справедливість рішення міністерства.

Фестиваль, який третій рік поспіль проводить інформаційний центр «Зелене досьє», Iвано-Франківська облдержадміністрація та облрада у селі Шешори Косівського району Івано-Франківської області, набуває все більшої популярності. Цього року гостей фестивалю, які приїхали з різних областей України та європейських країн, нарахували до п'яти тисяч — за словами організаторів, це майже вдвічі більше, ніж минулорiч. «Головне на Фестивалі етніки — має звучати автентична, місцева музика. Це може бути рок, фольк, джаз, що завгодно», — розповідає про ідею одна з організаторів Катерина Малькова.