«Олімпійський» рекорд цукру

      Другий тиждень цукор зникає з прилавків і дивує новими цінниками. Чи не єдиний виняток — столичний гастроном на бульварі Тараса Шевченка, розташований за кілька десятків метрів від Держкомрезерву. Там учора можна було спостерігати майже комічну картину: розлючена продавщиця торгувала двома видами цукру — однаковісінькими зовні, але за різну ціну. Кілограм одного, звичайного, коштував 5 гривень 26 копійок, а іншого, з табличкою «Держ. резерв», — 3 гривні 30 копійок за кілограм. «Один більш солодкий, а інший — ні, бо кристалики там дуже великі», — перемовлялися в черзі покупці й розгрібали дешевий товар. Проте більшості українців так не пощастило.

      Усупереч заявам міністра аграрної політики Олександра Баранівського, ціни на цукор продовжують зростати. Причому досить швидко: як повідомили «АПК-інформ» учасники ринку, у середньому, на 20 гривень на тонні. Цукроторговці скаржаться, що нині неможливо придбати великі партії цукру, тому логічно прогнозувати, що «солодка» лихоманка триватиме. Тим більше що міністр уперто не помічає суті проблеми. «Кажуть, криза цукру. Криза — тоді, коли немає, а коли цукор є — то кризи нема. Але є питання ціни», — сказав він на прес-конференції у середу. Тим часом ціна на кілограм цукру в областях України вже «зашкалює» за 5,5 гривні — своєрідний «олімпійський» рекорд, адже за попередніх криз такого ще не було.

      Аграрні керівники розгубилися в оцінках того, що відбувається на ринку цукру, а тому видають суперечливі і взаємовиключні заяви. «Ціни на ринку 5 гривень за кілограм — це не нормально», — переконаний Іван Томич, голова парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Він переконаний, що ціна має бути у 2—2,5 раза нижчою, бо «запасів цукру в Україні — в межах 700 тисяч тонн». Проте пан Баранівський визнає, що такого запасу немає. «250 тисяч тонн цукру є», — повідомив він. Якщо зважити, що до нового сезону українцям потрібно 300—400 тисяч тонн солодкого (таким, за оцінками експертів, є двомісячний запас споживання), зрозуміло, що заявлених міністром запасів до нових буряків не вистачить.

      Так що ж стало причиною для настільки різкого стрибка цін? Віталій Дробот, начальник Департаменту стратегії розвитку аграрної економіки Мінагрополітики України, переконаний, що причиною всьому є «монопольна змова». Чия? Точно ніхто сказати не може. Навіть кількість цих змовників достеменно не відома. «Чотири-п'ять компаній, які, скориставшись відсутністю інфраструктури, тиснуть на ринок цукру монопольно», — пояснює той же Іван Томич. Тоді як Олександр Баранівський, спираючись на заяву міністра економіки Тєрьохіна, стверджує, що їх п'ять чи шість. Але хто ці невловимі месники, ніхто з урядовців не каже.

      Мовчить і Антимонопольний комітет України, покликаний боротися із цим явищем. Чому? Бо обидві перевірки, організовані «антимонополістами» на цукровому ринку, формальних ознак монополізму не виявили. То, може, причина в іншому?

      «Запаси цукру вкрай незначні на деяких заводах, — повідомив «УМ» Володимир Лапа, заступник генерального директора Української аграрної конфедерації. — На тих заводах, де запаси є, вони викуплені ще восени за ціною 2400—2500 гривень за тонну і не належать власникам. Тому більшість цукрових заводів і їхніх власників не можуть впливати на ситуацію на ринку цукру».

      Причиною криз у державі, як бензинової, так і цукрової, є неузгодженість дій команди, переконаний секретар Ради нацбезпеки і оборони Петро Порошенко. Він каже, що інформував уряд про тенденції на ринку, зокрема про невідповідність між даними про наявність цукру в Україні і даними про реальні залишки на складах. Більше того, він пропонував схему попередження кризи. «Чомусь ця схема не була реалізована, хоча мене підтримали й Прем'єр-міністр, і міністр економіки», — каже він.

      Відтак ми знову повертаємося до позиції міністра. Соціаліст за переконанням і партквитком, він не розуміє, що ціни не варто «заклинати» словами — не допоможе. Їх можна збити лише більшою кількістю товару, який у липні може з'явитися єдиним шляхом — приїхати з-за кордону.

      «Я хочу, щоб був дешевий цукор. Але не ціною знищення 1,5 мільйона робочих місць», — каже міністр, протестуючи проти імпорту цукру-сирцю і дбаючи про цукрові заводи. Справді, для збалансування ринку цьогоріч сирець варто було закуповувати навесні, а не влітку, перед початком нового сезону. Тобто оптимальний час для імпорту кубинської сировини міністерство «проспало», а нині пожинає наслідки ще й популістськи переконує, що ввезти на український ринок цукор зараз — означає «добити нашу економіку».

      Держрезервівські ж інтервенції настільки малі, що здатні лише створити видимість присутності дешевого цукру, а не вплинути на ситуацію. Тому нам з вами нічого не залишається, як чекати, поки ціна на цукор у магазинах стане настільки високою, що імпортерам буде вигідно закупити імпортний «солодкий товар», сплатити всі мита і податки та почати продавати в Україні. Експерти кажуть, що цей час не за горами.

      А втішитись варто тим, що з другої половини вересня, коли наші заводи розпочнуть сезон цукроваріння, «солодке» знову подешевшає. Нагадаємо, мінімальну ціну на цукор уряд встановив на рівні 2,37 гривні за кілограм. Отже, у магазинах він знову коштуватиме звичні 3,10—3,20.