Право бути живим

      Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова та американський меценат Сергій Самборський (саме він організував лікування Насті Овчар у Бостоні) відвідали тепер уже відому на увесь світ Воронцівку. Мета їхнього візиту заслуговує окремого рядка. Разом вони спробували вмовити батька дівчинки переїхати до Києва, де вже через кілька місяців та проходитиме щонайменше дворічний курс реабілітації після тяжких опіків. До цього часу Олександр Овчар категорично відмовлявся покидати рідне село і планував дочекатися дружину зі старшою донькою у недавно придбаному будинку. Але цього разу вмовляння таки подіяли. Розчулений чоловік повідомив гостям, що заради об'єднання родини та психологічного комфорту своїх дітей готовий поступитися власними принципами і поїде туди, де буде Настя.

      Їхати, за прогнозом пана Самборського, доведеться приблизно в серпні-вересні. Причому неодмінно до Києва. «Найпершим ворогом таких пацієнтів є інфекція, — каже він. — Тому потрібні чудові санітарно-гігієнічні умови, яких, на жаль, у сучасному селі немає. Квартира, придбана біля столичного опікового центру для такого випадку, — якраз оптимальний варіант».

      Сергій Самборський розповідає, що життю маленької харків'янки сьогодні вже нічого не загрожує. Але, як повідомила Ніна Карпачова, проблеми залишилися в Україні в цілому. У столичному опіковому центрі на колишньому ліжку Насті сьогодні лікується інша дівчинка, у якої «обварено» сорок відсотків шкіри. А через стінку — 10-місячне немовля з 35-відсотковим опіком. У першому випадку дитину ошпарила борщем бабуся, у другому — юшкою мати. Все це сталося не у віддаленій від районного центру  Воронцівці, а в самій столиці. Аби запобігти у майбутньому подібним трагедіям, Ніна Карпачова радить регулярно проводити в ЗМІ широкомасштабну роз'яснювальну роботу. Батьки повинні вміти берегти своїх дітей і відповідальніше ставитися до їхнього виховання. Про те, що Україна у цьому сенсі далека від взірця, свідчить і такий факт: щороку від пожежі у нас гине в середньому біля ста малюків.

      У випадку із сільською місцевістю — ситуація ще складніша. Дітей батьки тут кидають без нагляду (найголовніша причина подібних трагедій) через відсутність у населених пунктах звичайнісіньких дитячих садків. Скажімо, в Куп'янському районі, де розташована Воронцівка, лише у п'яти селах із дев'ятнадцяти батькам є куди привести дітвору. Решта змушені користуватися прадавньою традицією, коли старші доглядають менших. Чим це може завершитися, добре видно з гіркого досвіду родини Овчарів. Хоча при цьому Ніна Карпачова визнає, що сам по собі дитячий садок проблеми не вирішує . За нього потрібно платити, а сьогодні в Україні якраз сільські населені пункти серйозно потерпають від безробіття.

      Аби вирішити ці та інші проблеми, на думку Уповноваженої Верховної Ради, наше суспільство має бути більш консолідованим. Про те, що це можливо в принципі, свідчить і нашуміла Настина історія. Рятуючи дитину, в одному емоційному пориві змогли об'єднатися і чиновники, і лікарі, і політики, і просто небайдужі люди. Цей приклад, вважає Ніна Карпачова, має стати керівництвом до дії не лише на випадок трагедії, а й у повсякденному житті.

Лариса САЛІМОНОВИЧ.

Харків.

Олександр Овчар погодився перебратися

в Київ.