Студенти йдуть. Міністерство пише?

      Четвертого липня сумські студенти та викладачі педагогічного університету вирушили в похід на Київ. Вірніше, спершу не власне в похід, а автобусом — до села Харківці під Пирятином Полтавської області. Тут минулого року перервали свою ходу учасники руху студентського спротиву, отримавши свою перемогу. Звідси планують іти до столиці пішки протестанти цьогорічні. Їхня вимога: відміна наказу міністра освіти про призначення ректором університету Миколи Подберезького. Останній виграв на виборах, приховавши від колективу інформацію про факт своєї судимості, що могло суттєво вплинути на думку членів колективу. Втім першу зупинку учасникам походу довелося зробити дуже швидко — відразу в Сумах. Мали дочекатися викладачів, які того дня стали учасниками конференції трудового колективу університету.

      Конференція ж проходила нешвидко і непросто. Для початку присутні взялися з'ясовувати, на підставі чого їх зібрали та наскільки легітимне дане зібрання. Лише на це та голосування щодо порядку денного пішли година п'ятдесят хвилин. З'ясовувати справді було що. Бо ж ініціатори конференції, якими ніби стали члени вченої ради, не оформили своїх ініціатив документально. Врешті, так до кінця не лишилося з'ясованим, чи була легітимною сама вчена рада, бо на ній начебто не було кворуму. Так чи інакше, але виявили, що найпершим ініціатором зібрання членів колективу, який уже масово перебуває у відпустці, стало Міністерство освіти і науки. Про це повідомив проректор Анатолій Кудренко. Бо міністерство буцімто запропонувало з'ясувати, довіряє чи не довіряє колектив новообраному й відразу ж опротестованому ректору. Який сенс був у такій «ініціативі» міністерства, зрозуміти непросто, оскільки напередодні, як уже повідомляла «УМ», Подберезький написав заяву про звільнення за власним бажанням. Чи є сенс після цього з'ясовувати довіру до нього?

      Загалом ініціаторам заходу та шановній президії конференції навряд чи вдалося виконати своє завдання більш, ніж на «трієчку». Втім після тривалих з'ясувань стосунків конференція усе ж відбулася. Заслухали доповідь про стан справ у ВНЗ. Покивали на обласну адміністрацію, яка начебто втручалася у справи університету. Останнє, варто сказати, сприймається знов-таки не без гумору, оскільки керівники закладу досі активно намагалися залучити обласну адміністрацію до своїх справ, а ОДА пручалася з цього приводу. І в чому, зрештою, виявився тиск, зрозуміти не вдалося. Хіба в тому, що керівники області врешті висловилися щодо ситуації.

      За спостереженнями, зала конференції була виразно розколота між протестантами та прибічниками обраного ректора. Здавалося, чи не наполовину. Втім після остаточного голосування більшість присутніх усе ж висловилася за те, аби міністр освіти на науки Станіслав Ніколаєнко відмінив свій наказ про призначення ректором Миколи Подберезького. Таким чином, конференція фактично підтримала акцію «Ні — брехні», про яку дехто говорив, як про заколот купки незадоволених. Міністру порекомендували призначити ректором професора педуніверситету Федора Лимана, ще одного кандидата на посаду ректора, який так само подолав необхідний відсотковий рубіж на виборах, але набрав голосів менше, ніж пан Подберезький.

      Здавалося б, питання вирішене. Втім, є інформацiя, що до міністерства знову поїхала група невдоволених. І важко прогнозувати, які ініціативи знов виникнуть у міністерстві, яке, на думку частини педуніверситетівців, діє непрозоро.

      Проте учасники походу дали ще один день на вирішення питань. Учора вони мали вирушити з-під Харківців до Києва.

      P.S. Як стало вiдомо «УМ», мiнiстр освiти вже пiдписав наказ про звiльнення Подберезького з посади ректора.