«Біла гвардія». Перечитуємо разом

      Початок фесту став своєрідним благословенням усієї його подальшої роботи: у Хрестовоздвиженській церкві пройшла панахида за Михайлом Булгаковим. Саме тут хрестили маленького первістка Булгакових, який своє ім'я отримав на честь хранителя Києва архангела Михаїла, а тому цей знак «прочитується» чітко й однозначно. Рідний дім у різних іпостасях — власне батьківська оселя і Київ у цілому — стали також головними поняттями у визначенні тематики цьогорічного Булгаковського фестивалю: він присвячений «Білій гвардії» та «Дням Турбіних».

      «Біла гвардія» — це твір, що створює ікону з батьківського дому, — каже  художній керівник фестивалю Віталій Малахов. — А Київ — це наш спільний дім, яким ми ходимо і не завжди звертаємо увагу на його чарівні деталі, які вже стали історією». Для того щоб така ситуація почала потроху змінюватися, щоб Київ ставав ближчим і ріднішим, спільно з оргкомітетом фестивалю вирішила попрацювати і міська влада: за словами Віталія Малахова, якщо раніше фест існував винятково на спонсорські кошти, то цього року свій фінансовий внесок у його розвиток зробило і місто.

      Першу виставу у рамках фестивалю зіграли поляки — Краківський театр імені Словацького показав спектакль «Булгаков». П'єса Мацея Войтишко розповідає про останні хвилини життя письменника, який саме закінчував роботу над «Майстром і Маргаритою». Інтриги, падіння цінностей, заздрісники та лицеміри МХАТу, друзі, які насправді були ворогами — ось у таких «декораціях» працював тоді Булгаков. До речі, головний герой п'єси Войтишка — не письменник, а його дружина Олена, незвичайна і сильна жінка, яку булгакознавці називають прототипом Маргарити.

      У Театрі на Подолі (Андріївський узвіз, 20б) вже почала роботу виставка Аркадія Трубникова «Київ — Булгаков — Місто», де зібрані пейзажі Вічного Міста, яким так захоплювався Булгаков. У планах фестивалю — спектаклі «Склади слово вічність» та «Полоумный Журден» (Театр на Подолі), вікриття нових екскурсій у Музеї Булгакова, програма Ігоря Дмитрієва «Мелодекламація» (срібний вік російської поезії), читання роману «Біла гвардія», у якому візьмуть участь відомі київські актори. Фестиваль не конкурсний, це додає йому особливого, щемно-вдячного позитиву: жодної конкуренції, знай собі насолоджуйся справжнім мистецтвом, бери і віддавай найкраще з того, що залишиться і для прийдешніх поколінь.

      Під час презентації Булгаківського фестивалю «випірнули» назовні досить цікаві факти з життя Майстра та долі його творчого спадку. Так, письменник Юрій Покальчук небезпідставно заявив, що донедавна «Білу гвардію» друкували з купюрами, які на вимогу тодішньої влади автор зробив понад 80 років тому. Пан Юрій не полінувався, звірив два примірники (один був випущений до 2000 року, другий — після) і помаранчевим маркером повідзначав величезні шматки, які не відповідають оригіналу. Річ у тім, що Булгаков завжди щиро захоплювався своєю країною, своїм містом, так ось такі «ліричні відступи» цензура примусила викинути.

      Актор Російської драми Микола Рушковський поділився спогадами про свої «Дні Турбіних», яких через цензуру так і не побачив глядач. Цю виставу готував Леонід Верпаховський, його долю також «зрежисерував» тодішній режим, вписавши до «сценарію» 17 років заслання. Рушковський у тому спектаклі мав грати молодшого Турбіна, Миколку. Сьогодні ту скасовану прем'єру актор прокоментував так: «Те, що ця вистава так і не вийшла, горе не наше. Це горе тих, хто так і не побачив такої вистави, такого ансамблю...»

      «Рік я писав «Білу гвардію», — зауважував у своїй автобіографії Михайло Булгаков. — Роман цей я люблю найбільше від усіх моїх інших речей». Тепер ось найулюбленіший твір Булгакова став імпульсом для потужного, оригінального й глибокого фестивалю, що триватиме у Києві до 24 липня.