Нещодавно у приміщенні Спілки письменників України видавничий центр «Такі справи» презентував своє нове видання — фотоальбом відомого археолога Бориса Михайлова «Кам'яна Могила — світова пам'ятка древньої культури в Україні». У цій книзі вперше вміщено фото стародавніх зображень — петрогліфів, якими рясніють стіни 65 досліджених на сьогодні гротів і печер унікального «храму племен і народів». Попередні поодинокі видання про Кам'яну Могилу ілюструвалися винятково перемальовками з наскельних малюнків. Адже сфотографувати їх було складно: гроти і печери засипані піском.

Поступово ми звикаємо до всього українського — правда ж, звучить парадоксально і життєствердно водночас? Нам смакують українські харчі, в піку діорам-лакруа ми носимо речі вітчизняних виробників — вони, щоправда, «трішечки» дешевші, але зараз не про це, — слухаємо українську музику і навіть дожили до тих щасливих днів, коли можемо дивитися українське кіно. Останній процес цього місяця, без перебільшення, вийшов на загальнонаціональний рівень: цілими родинами українці всідалися біля своїх просто телеків або й навіть домашніх кінотеатрів і занурювалися у прай-тайм «Нового каналу». Пароль цього навколоекранного флеш-мобу — «Завтра буде завтра». Відгуків щонайменше два: «Не кажи гоп, поки не перескочиш» (для скептиків) та «Інакше й бути не може» (для всіх інших). Причому патріоти українського кіно можуть бути як серед скептиків, так і серед усіх інших.