Янукович «потузлився» з Касьяновим

      Учора, вилітаючи на переговори зі своїм російським колегою Михайлом Касьяновим, Прем'єр-міністр Віктор Янукович сказав у інтерв'ю якійсь із інформагенцій: «Увесь світ спостерігає, як ми (з Росією. — Ред.), як у нас кажуть, «тузлимося». Вчора вся Україна спостерігала, як «тузлився» з Касьяновим Янукович, і багато попередніх домовленостей викликали невдоволення у вітчизняному політикумі.

      Почати, мабуть, варто з деталей. Спираючись на повідомлення РІА «Новости», переговори у Москві почалися з дивного своєю зухвалістю російського словесного наступу: Касьянов звернувся до Януковича за «роз'ясненням насамперед від вас — як ви мотивуєте свої дії в Керченській протоці?». Отак! Начебто це українські козачі організації чи ветерани УПА почали насипати косу від Тузли до Тамані. Та особливо обурило громадськість та політиків України наступне повідомлення: Касьянов запропонував Україні вивести прикордонників з острова в обмін на тимчасове припинення будівництва дамби. Негоже сусідній державі радити, де і в якій кількості Україні треба розташовувати свої прикордонні застави.
      До речі, перший віце-прем'єр українського уряду Микола Азаров учора сказав у інтерв'ю одній із київських газет, що Кабмін перерахував 5,5 млн. гривень на облаштування прикордонної інфраструктури на Тузлі. Так що, плакали наші грошики? Ні, запевняє прес-служба українського уряду, Прем'єр Янукович не пішов на такі поступки і вивести прикордонників з буремного острова не обіцяв.

      Позиція України, яку відстоював у Москві Вiктор Янукович, така: Тузла — український острів, і якщо у росіян є якісь сумніви з цього приводу, ми готові увійти до складу спільної експертної групи, що досліджуватиме документи, які засвідчують приналежність Тузли до України.

      У Москви на вчорашніх переговорах було значно більше пропозицій, ніж у Києва, — видно, що сусіди недарма всю цю історію розпочали і готувалися до неї ретельно. Втім Михайло Касьянов вальяжно назвав будівництво дамби без попередження про це Київ «погрешностью». Слід, отже, гадати, що, послуговуючись цим математичним терміном, пан Касьянов усвідомлював також, що похибка при підрахунках дає неправильне вирішення задачі. Якщо повернутися до пропозицій російської сторони, то, озвучені головою їхнього уряду, вони вкладалися в кілька пунктів. Зокрема, Росія відішле в Київ, у Міністерство екології, проект побудови дамби, який «сприяє покращенню екологічної ситуації в регіоні». А потім мають сісти за стіл переговорів екологи, щоб визначитися, чи не є часом  дамба вкрай потрібною для порятунку природи Азова та околиць, а якщо так — то, вважає Михайло Касьянов, Україна та Росія повинні спільно зі своїх держбюджетів фінансувати добудову дамби. 

            До біса красиво сказано. Особливо враховуючи, що мовлено те одним із керівників держави, де більшість громадян живуть за межею бідності, де триває партизанська війна у Чечні, держави, якій ні на що витрачатися, окрім як на природоохоронні програми, що несподівано виникли у ще вчора досить благополучному регіоні. А кордон, додає п.Касьянов, ви не турбуйтеся, — його і по дамбі можна прокласти.

      Загалом же, вважає голова уряду РФ, проблему навколо Тузли можна вирішити за 2—3 місяці, упродовж яких автоматом слід вирішити й питання кордону, для чого варто підписати низку додаткових угод — з судноплавства, рибальства, надрокористування тощо.

      Згадка про надрокористування не випадкова. Голова російського уряду перед початком переговорів заявив журналістам про готовність Москви вирішувати ситуацію в Керченській протоці «так, як передбачено в угоді про кордон між двома державами». Себто, нагадаємо, виходячи з рішення, що Азов є начебто внутрішніми водами, росіяни хочуть провести кордон по дну і плавати де завгодно, українці ж наполягають на позначенні лінії кордону по воді — щоб, як влучно сказав Президент Кучма, «ніхто не ходив по морю де попало» (цитуємо за інтернет-виданням «Главред»). Питання внутрішньої водойми затягує визначення приналежності підземних та водних просторів, про що свідчить проблема розподілу багатого на нафту Каспію. До речі, надра Азова приховують поклади нафти та газу — приблизно 120 родовищ, як передає УНІАН з посиланням на українських фахівців. Лежать ті поклади — чекають своїх «старателів». Якщо лінію кордону, яка зафіксована в часи СРСР, буде таки підтверджено, то Україна отримає приблизно дві третини цих родовищ. Доречно наразі зацитувати вже згаданий вище «Главред», який з посиланням на російську газету «Время новостей» наводить цитату анонімного московського дипломата: «Там (у районі Азова та Керченської протоки. — Ред.) нафти багато, спитайте у «Лукойла», він особливо зацікавлений у справедливому розподілі надр».

      Нагадаємо, що найближча українсько-російська зустріч — на рівні міністрів закордонних справ — мусить пройти в Україні наступної середи; вона буде присвячена саме морському кордону. А щодо прем'єр-міністрів, то вони домовилися постійно консультуватися з цього питання, так би мовити, тримати руку на пульсі. Якби тільки Касьянов пульс не передавив...