Багатовекторність-2

      «Давос» у Києві був дуже «міні». Тобто київський форум підтримали своєю присутністю тільки сім  президентів, враховуючи господаря й ініціатора свята Віктора Ющенка. На «виїзний» круглий стіл Всесвітнього економічного форуму прибули шiсть із запрошених глав держав — президенти Польщі Александр Кваснєвський, Грузії — Михаїл Саакашвілі, Литви — Валдас Адамкус, Естонії — Арнольд Рюйтель, Азербайджану — Ільхам Алієв, Молдови — Володимир Воронін. Дивно, що в цей час закінчувався візит до України президента Чехії Вацлава Клауса, але він оминув інвестиційний форум і поїхав милуватися Одесою. А потім — куштувати пиво у Львові.

      Коли в Києві починався міні-Давос, пан Клаус допивав пиво у Львові і розповідав тамтешній пресі про те, що зарано легалізувати українських заробітчан у Чехії. Цікаво, що напередодні, перебуваючи в Києві і зустрічаючись з Віктором Ющенком, Вацлав Клаус не висловлювався проти легалізації українців-заробітчан, хоча помітно було, що надмірною прихильністю до такої ідеї не палав. Можливо, він дещо вибивався б із загальної світлини президентів-учасників форуму, які нагадували збори гууамівсько-балтійського «клубу за інтересами».

      По-правді кажучи, щедрих на компліменти високих гостей міні-Давосу не бракувало. Наприклад, Володимир Воронін, який невтомно коментував пресі визначну роль України у виробленні програми врегулювання придністровської кризи. Водночас президент Молдови, поручкавшись з Віктором Ющенком, подався на іншу зустріч — зі своїм українським ідеологічним соратником Петром Симоненком. Слід лише сподіватися, що після цього, так дипломатично вдало вибраного Вороніним об'єкта для побачення, українці не перестали шанувати молдавський гурт «Здоб ші здуб».

      Александр Кваснєвський, президент дружньої країни, яка настільки зріднилася з українцями, що навіть випередила нас у любові до гурту «Гринджоли», виконував, уже за звичкою, роль головного іноземного брата. Крім політичної симпатії до «помаранчевої» України, президента Польщі підігрівало задоволення з приводу рішення Львівської міськради стосовно цвинтаря Орлят. Тепер з чистим серцем і в супроводі близько 5 тисяч поляків Александр Кваснєвський зможе 24 червня відкривати меморіал Орлят на Личакові. Це буде чергова нагода для зустрічі з Ющенком. Схоже, Ющенко та Кваснєвський стали бачитися навіть частіше, ніж у похмурі дореволюційні часи Кучма з Путіним.

      Польський президент не скупився на похвали Україні і гарантував бонуси на вступ до ЄС. «Мир у Європі залежить від України, — запевнив він на прес-конференції в четвер. —  Розширення ЄС і особливо його наступна стадія, включаючи Україну, — це унікальний шанс для Європи... Треба залишити двері для України відчиненими. Я дуже турбуюся через ці зачинені двері. Тримайте двері абсолютно відкритими».  Шкода, що інструкцію про використання дверей в ЄС не чув комісар з економіки та фінансів Єврокомісії Хосе Алмунья, також гість інвестиційного свята. Може навіть, у комісарові заграли б політичні гормони, коли б він зауважив подальші слова президента Польщі: «Старі члени Євросоюзу — це як люди після 50 років шлюбу, а нові члени, що тільки вступили в ЄС, —  це як закохані». Словом, «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!»

      Для підсилення подібних емоцій глав держав було запрошено в четвер у Оперу на концерт української музики. І Клаус Шваб, президент інвестиційного форуму, наче теж начитавшись Сосюри, припросив президентів та інших гостей Національної опери «поспілкуватися цього вечора мовою українського серця, українського мистецтва».

      Загалом сам факт проведення такого унікального «виїзного засідання» давоського економічного форуму в Києві, президентський саміт, світова бізнес-увага до України стали поштовхом до зовнішньополітичної ейфорії. Всі, хто в нашій державі хоч якимось боком припертий до дипломатії, розпростали крила для великого польоту.

      Позавчора з'ясувалося, що в нас таки буде своє євроміністерство. На чолі з Олегом Рибачуком, чия весела комунікабельність і блискуча англійська мова зробили його мажордомом київського міні-Давосу. Про створення Міністерства європейської інтеграції та зовнішньоекономічних зв'язків сказав сам Преиздент Ющенко, виступаючи на форумі. Нагадаємо, що коли зійшла помаранчева зоря в Україні, говорилося про Міністерство з євроінтеграції — такі аналоги були в кількох державах, котрі успішно подолалаи поріг ЄС, насамперед у Польщі. Проте ніколи не мовилося про те, що на це відомство буде покладено й функцію давно ліквідованого МЗЕЗТоргу, залишки якого було приєднано до Мінекономіки. Відтак неясно, як будуть розведені у функціях МЗС та МінЄвропи, як і не зрозуміло, чи новостворюване міністерство опікуватиметься тільки торговими справами Вітчизни винятково з країнами ЄС, чи з усім світом. Якщо з усім світом, то як воно встигатиме «боротися» з євроінтеграцією, яка є, власне, основною метою цього міністерства? Якщо тільки торгівлею з ЄС, то який сенс у такому «поділі торгових клітин», і чи це не є перший крок до заснування Мінєдиноекономпростору? Адже торгівля з Росією, Казахстаном та Білоруссю вкупі у нас не менш жвава, ніж з братами із Європи. Тим паче, що днями Президент підписав постанову про запровадження в дію рішення РНБО «Про формування єдиного економічного простору», згідно з яким Україна братиме активну участь у формуванні ЄЕП, насамперед у створенні зони вільної торгівлі «четвірки».

      Українці вже заплуталися, хто визначає зовнішню політику держави: стратеги з РНБО, Президент, його секретаріат, європейський Рибачук з торговою жилкою, чи МЗС? Курс на євроінтеграцію залишається риторикою, не менш формально вживаною, ніж у часи «кривавого режиму». А тим часом ми не отримали статусу країни з ринковою економікою, звістку про що привіз з недавнього засідання Ради Україна-ЄС оптиміст Рибачук. Ми успішно провалюємо переговори про вступ до СОТ. Ми продовжуємо переговори з Москвою про зону вільної торгівлі в ЄЕП і водночас закликаємо Євросоюз до угоди про зону вільної торгівлі з Україною.

      Це багатовекторність-2. Ремікс. Гикавка минулого. Хвороба, яка завжди з нами?