...У цих коридорах, здається, нічого не змінилося. Окрім одного — на стіні, де була галерея перших осіб області, з'явилася фотовиставка помаранчевої революції. А так — ті ж самі, не першої свіжості, килимові доріжки, ті ж меблі, навіть ті ж самі секретарки у перших приймальнях. Даруйте, але є одна суттєва зміна: нарешті відкрито центральний парадний вхід адміністративного будинку, який був зачинений iз часів приходу до влади «французької команди», тобто коли керувати областю після майже 10-річного правління «аксакала» Бориса Клімчука Кучма прислав генерала міліції і Героя України Анатолія Француза. Більш як два роки і чиновницька братія, і народ заходили в ОДА через бічний вхід, і ніхто не пояснював чому. У народі «білий дім» перейменували одразу на «версаль», а Київський майдан — на «французький бульвар». Про двірцеві інтриги цього «версалю» ходили неймовірні чутки: що шеф бив своїх заступників, даруйте, по пиці газетою, а голову однієї з райдержадміністрацій «потягнув» палицею по спині. Воно не дивно — у генерал-губернаторства свої правила поведінки. Запам'яталася тернопільсько-рівненська команда «спеціалістів», які посунули на Волинь за своїм новим шефом, непоганим апетитом на нові сучасні квартири, заради яких багато хто і поїхав у волинське «заслання». Для журналістів той період запам'ятався тим, що практично жодного разу голова не удостоїв їх честі поспілкуватися на прес-конференції.
Зміни у волинських владних коридорах насправдi з приходом нової команди відчутними стали відразу. Голова ОДА Володимир Бондар від народу не втікає, від незручних питань теж. Журналісти тішаться постійним спілкуванням із першою особою області, у якої можна запитати про все і за це нічого не буде. Дрібниця ніби, а приємно. Хоча призначення 37-річного лідера обласного штабу виборчого блоку «Наша Україна» у це крісло сприйнялося в області геть неоднозначно...
— Ви — наймолодший голова облдержадміністрації в Україні. Ваше призначення для багатьох стало певною несподіванкою, хоча на Волині ви людина доволі знана і авторитетна. Але в списках на оце крісло значилося чимало інших людей. Так сталося, що в числі тих, хто тепер ревно стежить, як Бондар поводиться в новій ролі, й чекає, щоб спіткнувся, опинилися не лише ваші класичні, так би мовити, опоненти, а й ваші друзі, соратники по боротьбі.
— Знаєте, процес реалізації влади має свої закони. Я переконаний, що багато людей претендувало на це крісло і досі претендують, частина з них — цілком об'єктивно. У кожного з них своє бачення розвитку області. Тому я готовий до того, що мене критикуватимуть і соратники, і опоненти. Я готовий витримувати конкуренцію, добру конкуренцію із соратниками і жорстку конкуренцію з опонентами. Дивитися і вибирати будуть люди, а оцінюватиме Президент. Знаю, що у багатьох людей, які були зі мною по один бік барикад, теж було своє бачення і щодо перспектив на ось це місце. Якщо вони мають здатність і бажання працювати — запрошую їх до співпраці. Якщо їхні ділові якості будуть кращими за мої, то Президент це побачить і виправить ситуацію. Якщо ж цього немає, а є тільки бажання побачити себе на якомусь місці, то не місце красить людину. Прийшовши сюди, вони зіткнуться з тими проблемами і питаннями, з якими стикаюсь сьогодні я. І вирішувати більшість з них треба буде нестандартно, не з точки зору народного депутата чи представника політичної партії, а з точки зору інтересів регіону, відстоюючи при цьому державницькі інтереси. Тоді по-іншому оцінюєш і себе, і опонентів, і друзів.
— Уже трохи спала хвиля невдоволення вашими кадровими призначеннями. Вас звинувачували, що ви не прислухалися до думки народу, а саме народ є джерелом влади...
— Я б не сказав, що це була хвиля. Були окремі випадки. Народ ми слухали, постійно проводили моніторинги, вивчаючи громадську думку. У деяких районах наші думки дійсно не збіглися, як, скажімо, у Старовижівському. У нас не було часу вчитися і вчити. Як тільки я переступив поріг цього кабінету, вже треба було приймати конкретні рішення, пов'язані з ситуацією в області. Але ми не провалили посівну кампанію і провели її за кілька останніх років найкраще. Це заслуга тих людей, які були на місцях. Подивімося на ситуацію з бензином та м'ясом. Наша область не мала стрибка цін ні на нафтопродукти, ні на м'ясопродукти, ми тримали і тримаємо найнижчі ціни. Хоча не було жорстких адміністративних важелів. Ми шукали свої шляхи вирішення цих проблем. Це і є свідчення професіоналізму наших управлiнцiв. Ми й зараз вчасно виплачуємо заробітну плату, збільшені соціальні видатки. Отож, що стосується кадрових призначень, то вважаю, що ми не помилились. Ми дібрали серйозних фахівців, хоча, можливо, хтось на якомусь місці був би і сильнішим. Але ті люди, які працюють зараз, працюють грамотно, толково, і вони здатні виконувати завдання, що стоять перед областю.
— Вас критикували і за те, що у новій команді є старі чиновники, які служили режимові Кучми...
— Чиновник не може бути професіоналом, не маючи певного досвіду. Не можна казати, що всі, хто працював раніше в органах влади, є чиновниками кучмівського режиму. Я не брав би на себе такої відповідальності. Я працював в органах влади, Віктор Андрійович працював, Юлія Володимирівна і т. д.
— Ще одна тема, яка на Волині вже набила оскомину: повзуча війна між облдержадміністрацією, а точніше — її головою, та обласною прокуратурою. Щодо цього наша область є своєрідною гарячою точкою, і випадок цей справді безпрецедентний. Це протистояння амбіцій, особистостей, принципів?
— Проблема в одному: сьогодні на Волині обласна прокуратура є єдиним органом влади, що діє старими кучмівськими методами. Тобто люди з прокуратури «кришують» незаконні схеми, вимагають тих чи інших преференцій за вирішення якогось питання, закриваючи очі, що в області зростає злочинність. Про це я говорив неодноразово прокуророві області, але замість того, щоб зайнятися виявленням цих негативних явищ, прокуратура говорить, що на неї чиниться якийсь тиск, а вона хоче бути незалежною.
— На одній з останніх прес-конференцій прокурор області Андрій Гіль сказав, що ви хочете зробити прокуратуру кишеньковою.
— Давайте називати речі своїми іменами. Проти Луцького автомобільного заводу протягом недавнього часу було порушено п'ять кримінальних справ. Вони вже всі закриті фактично за безпідставністю, але коли минулій владі треба було їх відкривати — то відкривали і не питали, були підстави чи ні? А зараз хай назве прокурор конкретне замовлення, що прозвучало з цього кабінету по комусь конкретному, що я наказав когось пресувати чи ще щось. Коли на очах прокуратури повністю розкрадається профспілкове майно, а ви ж бачите, як приватизує це все одна сім'я, а прокуратура не знаходить причин втрутитися. Коли на Волині існує ціла система розмитнення автомобілів, а прокурор каже, що нічого не відбувається. Коли десь хтось зупиняє автомобіль з контрабандним товаром — прокуратура через два дні вилучає документи, а потім цей товар викуповують у прокуратури або пропадають документи. Оце я і називаю «кришуванням» злочинних схем. Мені дуже прикро, що прокурора області покриває Генеральний прокурор, бо вони студентські друзі. Мені прикро, що в цей спосіб зберігається дуже багато схем. Але я буду апелювати до Президента України, до Прем'єр-міністра і сподіваюся, що буде прийнято рішення і на Волині запанують порядок та законність, як має бути це в новій державі.
— За такого розвитку ситуації новій волинській владі важко буде довести людям, які стояли на Майдані й розраховували на зміни, що ці зміни можливі взагалі.
— Я не маю права, згідно з Конституцією, втручатись якимось чином у роботу правоохоронних органів. Прокуратура має право здійснювати нагляд за їх роботою. При високому рівні злочинності, при високому рівні корупції, яка є сьогодні, мiсцева прокуратура веде війну з головою ОДА і його сім'єю. Скажіть, будь ласка, це позитивно характеризує правоохоронні органи? Я звертав увагу прокуратури на ті чи інші гучні справи. Бо я поставлений Президентом сюди і для того, щоб відповідати за збереження конституційного устрою і державного ладу. І коли хтось зазіхає на нього — я мушу звертати на це увагу. Не моя справа розслідувати ці справи. Але я маю право дати власну оцінку їм і тому, що відбувається в області. Таку оцінку я давав безпосередньо в розмові з прокурором і публічно. І намагався сказати, що жити так, як жили, далі не можна: у страхові, абсолютному «бєспрєдєле», в режимі правового нігілізму. Але що говорити, коли прокурори самі порушують закон? Коли прокурор Луцька незаконно вселився у будинок і продовжує там жити. Коли прокурор Ковеля захоплює землю, завдаючи державі збитки, а якщо хтось починає про це говорити, то чує у вiдповiдь: будете, мовляв, багато говорити, то ми і вас посадимо. І люди намагаються не зв'язуватися. То скажіть, якщо прокуратура діє всупереч закону, якщо заступники прокурора займаються схемами розмитнення автомобілів, як має діяти решта? Я ж нічого сам не вигадав і неодноразово демонстрував навіть документи.
— Але нещодавно Генпрокуратура перевіряла роботу обласної, і серйозних недоліків у роботі не знайшла. Як бути в такій ситуації?
— Мені дуже прикро, що відбуваються такі корпоративні стосунки. І що вся Волинь говорить, та що вся Волинь — вся держава говорить, що відбувалося донедавна на кордоні і в прикордонних областях, а Генпрокуратура приїжджає і не знаходить жодного порушення. Коли я почав говорити про проблеми прокуратури, то туди стали викликати мою дружину. Очевидно, там немає більше чим займатися. А ви знаєте про те, що у нас міліціонери зникають просто з документами? Вилучають документи діяльності МРЕО за півроку, і зникає міліціонер безслідно, його немає.
— Якісь містичні речі діються...
— Мене більш ніж дивують ці речі. А коли прокурори погрожують представникам виконавчої влади, відверто погрожують? Ви коли-небудь бачили будинки, в яких живуть наші прокурори? Колись Віктор Андрійович назвав будинки митників палацами. Так от, я відповідально заявляю, що будинки, в яких живуть митники, — то невеличкі оселі у порівнянні з тими, у яких живуть наші прокурори. Як вони можуть купувати їх за прокурорські зарплати — мені це дивно. І автомобілі, на яких вони їздять. А як вони поводяться з простими людьми — жахатися можна і писати історії. І якщо Генеральна прокуратура після всього не бачить жодних порушень, то даруйте.
— Війна війною, а життя триває. І перші сто днів нової влади позаду. Президент вимагав конкретних справ у регіонах, які б відчули люди. Що зроблено на Волині?
— Не вважаю, що за сто днів можна зробити якусь конкретну і глобальну справу. Президент вимагав від нас визначити пріоритетнi напрями розвитку регіону. Ми можемо говорити, що суттєво поліпшили ситуацію на дорогах, маю на увазі ремонт. Зробили серйозний прорив у сільському господарствi. І досить серйозно попрацювали у справі залучення іноземних інвестицій. У Луцькому районі вже у грудні має видати першу продукцію новий завод з виробництва бортових систем для «мерседесів». За сто днів такий завод у чистому полі не збудуєш. Це проект вартістю 18 мільйонів євро. За кiлька місяців він уже має працювати, і три тисячі людей матимуть робочі місця.
— Волинь як регіон прикордонний мала би бути особливо привабливою для інвестицій, але на цьому фронті донедавна особливого пожвавлення не спостерігалося.
— Інвестор охочіше іде у промислові регіони, там більше капіталу. Нас особливо цікавлять інвестиції в агропромисловий комплекс, залучення довгострокових кредитів, нові технології і технічне переоснащення села. Дуже зацікавлена область в інвестуванні туризму, особливо у світязькій зоні. Нас очікує оздоровчий сезон, і він почнеться з абсолютно іншими настроями. До цього ми безжально нищили природу і експлуатували її. Більшість баз відпочинку не відповідає елементарним санітарним нормам, не кажу вже про естетичний вигляд. Цього року вчинимо, можливо, жорстко, але інакше не можна: поставимо шлагбаум, і жодна база, що не відповідає санітарним нормам, працювати не буде. Втратимо у фінансовому плані, але навчимо людей поважати природу. Хто не має можливості утримувати базу на пристойному рівні — хай продасть тому, хто має кошти.
— Волинь за кількістю скарг і звернень до Президента була в ці місяці в числі лідерів. Це свідчення неефективності роботи нинішньої влади чи помилок попередньої?
— Люди занадто довго мовчали і дуже довго їх ніхто не хотів слухати. Тепер вони мають можливість оцінити діяльність влади. І дуже важливо зараз людей не розчарувати. Я розумію, що певний елемент розчарування буде, тому що очікування великі, а часу на вирішення проблем дуже мало. Але якщо люди бачитимуть, що в центрі всієї нашої діяльності стала людина, а не якісь економічні показники, то вони зрозуміють, що цій владі треба дати шанс реалізуватися.
— Але кажуть, що революція приречена на успіх тоді, коли народ, розійшовшись із майданів, знає, що він робитиме завтра. Кожен має знати, чого він хоче і що буде робити завтра. Якщо ж влада буде вирішувати всі проблеми конкретної людини, то чи вистачить у неї на це сил і резервів?
— Я в такій ситуації говорю: в нас немає іншого народу. У нас є люди, які зробили революцію. Наше суспільство розвивається, і всі ми на правильному шляху. Ми маємо подати одне одному руку: влада — людині, людина — владі. І тоді ми дійсно переможемо.