Петро Олійник — людина у владі не нова. До того, як у 2002 році став депутатом Верховної Ради, був міським головою шахтарського Червонограда, що на Львівщині. Під час президентських виборів керував обласним штабом блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Одним із перших очолив облдержадміністрацію за нової влади. За справу взявся з таким завзяттям, що перед Великоднем лікарі констатували в нього гіпертонічний криз.
«Хоч би що казали лікарі, робочий день становить 14-15 годин»
— Пане Петре, після одужання ви сказали під час прес-конференції, що тепер працюватимете не по 16, а по 12 годин на добу. Це вимога лікарів? Чи нагальних проблем в області все ж стало менше?
— Напруга не спала. Ми, як кажуть шахтарі, підняли лише верхній пласт того занепаду, який панував на Львівщині протягом останніх років. І зараз цю роботу потрібно переводити в системну практичну площину.
Щодо медиків, то вони, дійсно, рекомендували обмежити кількість робочих годин. Тому частину кореспонденції забираю тепер на вихідні додому і працюю з нею у вільнішому режимі. Та, незважаючи на всі обмеження, робочий день становить 14—15 годин. На превеликий жаль, на сьогодні в мене так багато роботи, що відпочинок — велика розкіш.
Ми змогли поки що лише надламати стару систему, а не зламати її повністю.«Кучмізм» і, особливо, «медведчукізм», як більш витончена форма корупційності влади, виявились явищами надто вже вкоріненими на Львівщині. І якщо ми доволі успішно провели кадрові зміни на рівні районів та структур обласного підпорядкування, то у реформуванні управлінь подвійного підпорядкування грузнемо в болоті бюрократичного спротиву.
На майбутній зустрічі Президента з головами держадміністрацій доповідатиму та домагатимусь наведення порядку у питанні кадрових призначень управлінь подвійного підпорядкування. Президент мусить знати правду про бюрократичний спротив, а люди, котрі були з нами під час помаранчевої революції і повірили нам, повинні відчути, що зміни на краще відбуваються динамічно.
По півмільярда з кишень «тіньовиків»
— Що вважаєте найважливішим із того, що вдалося зробити упродовж перших місяців керівництва областю?
— Хоча позитивних зрушень загалом немало, найголовніше, все ж, — вдало проведена посівна. Попри паливну кризу, ми знайшли механізм компенсації селянам різниці цін на пальне за рахунок внутрішніх резервів, не звертаючись по допомогу до уряду. Те ж саме можна сказати і про надходження до бюджету. Коли я на початку року став головою обласної адміністрації, виробництво в області не додавало 10 відсотків до запланованого. Нині в нас — плюс 1,3 відсотка. Здавалося б, небагато. Однак, у грошовому еквіваленті це значна сума. Ми підрахували, що при таких темпах росту виробництва область повинна отримати додатково в цьому році майже 540 мільйонів гривень до бюджету. Де ж ці гроші були минулого року? Ділилися між корумпованими податківцями з клану Медведчуків та окремими бізнесменами.
Або візьмемо нашу митницю. Там теж у «тінь» щороку йшло півмільярда гривень. А тепер лише за квітень ми збільшили надходження від митниці на 220 відсотків. При таких щомісячних обсягах це становитиме за рік ті самі півмільярда гривень. Тільки тепер вони потраплять до бюджету, а не в кишені «тіньовикам» від влади і бізнесу.
Більше мільярда гривень на рік недоотримував бюджет за рахунок так званого «повітряного ПДВ», який незаконним шляхом повертався окремим провладним комерційним структурам. Ще 300 мільйонів гривень було втрачено через навмисне доведення до банкрутства державних підприємств області, а 200 мільйонів гривень — завдяки махінаціям із продажем та орендою землі. Тобто щорічна сума втрат бюджетних коштів в областi становила 2,5 мільярда гривень! А це якраз і є консолідований річний обласний бюджет. Тому відповідь на питання, як нам вдалося успішно провести посівну, наростити динаміку виробництва і збалансувати, — проста: ми перекрили канали розкрадання бюджетних коштів. І вже цього вистачило, щоб подолати кризу.
— До речі, про землю. Нещодавно депутати Трускавецької міської ради надіслали Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко звернення, у якому стверджують, що внаслідок ініційованих нею перевірок правомірності виділення в цій курортній зоні земельних ділянок там зменшились надходження до міського бюджету, загальмовані урядові програми розвитку курорту, від нього відвертаються потенційні інвестори...
— Земельний «альтруїзм» депутатів Трускавецької міськради мене взагалі шокував. Уявіть собі: 160 гектарів курортних земель разом із прісним озером віддають у довготермінову оренду з правом суборенди англійській фірмі, солідність і платоспроможність якої навіть не перевірена відповідними контролюючими органами. До того ж фірмі надається 49 відсотків акцій місцевого водоканалу! За що? За те, що ця фірма колись удосконалить систему водопостачання курортополіса! То чи не краще вигідно продати ці землі і на виручені кошти зробити сучасний водогін, якого курорт дійсно давно потребує? Адже за діючого там нині режиму подачі води в санаторії по кілька годин на добу відомий курорт ризикує залишитись без заможних відвідувачів, а отже, і без левової частки доходів. Як тоді розвиватись?
За нашими підрахунками, через цю сумнівну оборудку курорт втратив 160 мільйонів гривень, які міг би вкласти реальний інвестор. До того ж, обраний на конкурсній основі, як це і робиться в цивілізованому світі.
«Минула влада «ставила на місце» наш вільнодумний регіон»
— Які пріоритети визначила обласна влада в подальшій своїй діяльності?
— Спочатку ми будемо й надалі відпрацьовувати методику багатоканального фінансування області. Бо, якщо відверто, Львівщина завше недоотримувала з державного бюджету. Абсолютно переконаний у тому, що за попередньої влади це робилося свідомо, аби «поставити на місце» надто незалежний регіон і його вільнодумних краян. Адже, з розрахунку на душу населення, східні регіони раніше фінансувались з держбюджету в 6—8 разів більше, ніж західні. Це доконаний факт, і про нього необхідно говорити вголос. За планами «кучмістів» наші люди мали або масово виїжджати за кордон на заробітки, або голосувати за «піражок». Саме про це я збирався говорити у прямому ефірі під час президентських виборів із головою Луганської облдержадміністрації Єфремовим, коли почалася хвиля в ЗМІ, ніби східні області годують усю державу, а самі майже нічого з бюджету не отримують. На жаль, не вийшло — в останню хвилину Єфремов відмовився від телемосту.
Так ось: за рахунок додаткових каналів фінансування ми плануємо наповнити обласний бюджет ще на 500 мільйонів гривень. Яким чином? Для прикладу: 8,5 мільйона євро на розбудову Рава-Руської митниці, які на незворотній основі дає міжнародна програма ТАСІС. Далі — 150 мільйонів гривень готові витратити на соціальну інфраструктуру (включно зі школами і дитсадками) такі корпорації, що працюють на Львівщині, як «Укрнафта» і «Нафтогаз України». 50 мільйонів гривень буде отримано на відбудову історичної частини Львова. За рахунок внутрішніх резервів будемо будувати індустріальні майданчики в області для потенційних інвесторів. Аби іноземні інвестори не перекуповували їх втридорога у посередників, а йшли до влади і платили громаді у місцеву скарбницю. Депутатською групою обласної ради такі надходження обраховані в межах 100 мільйонів гривень щорічно. І це далеко не межа. Адже уже зараз в області ведуть бізнес відомі у світі фірми, інвестиційний портфель регіону інтенсивно поповнюється. Це й пропозиції від корпорацій «Сіменс» та «Бош», австрійських фірм, які займаються туристично-відпочинковим бізнесом... Особисто я працюю нині над проектом інвестицій у наші шахти, якими зацікавилися як поляки, так і донецькі підприємці з «Індустріального союзу Донбасу», а також із німецькими компаніями щодо добудови Добротвірської ТЕС-2.
— Петре Михайловичу, як ви ставитесь до рішень уряду про згортання діяльності спеціальних економічних зон? Чи не лякає потенційних інвесторів регіону можлива ліквідація Яворівської СЕЗ?
— У Яворові вже пройшли перевірки, порушень там практично не виявлено. Більшість інвесторів справно платять податки, створено багато робочих місць. Проте рішення уряду поширюється на всі економічні зони. Як на мене, потрібно шукати ту золоту серединку, яка задовольнила б і державу, і наших бізнес-партнерів.
Як Медведчук-молодший Львівщиною керував
— Ви неодноразово говорили, що господарювання старої влади в області було позначене розкраданням майна, великим дефіцитом бюджету, зниженням темпів виробництва. А влада — це, насамперед, перші керівники. Як ви вважаєте, ваші попередники повинні відповідати за свої «діяння»?
— Повинні, звичайно. Проте я хотів би пояснити деякі «особливості» львівської влади за часів Кучми. Тільки-но Львівську обласну податкову адміністрацію очолив молодший брат Віктора Медведчука — Сергій, реальна влада з кабінетів облдержадміністрації перейшла до рук цього чиновника. Я не намагаюсь захищати моїх попередників, але знаю, що будь-який прояв самостійності з боку голови обласної адміністрації карався тоді зняттям з роботи. Так було з Сенчуком, якого після конфлікту з Медведчуком-молодшим відправили на треті ролі в посольство України в Болгарії. Схожа ситуація була із Янківим, а повторне «губернаторство» Гладія закінчилося «почесним» місцем у списку провладного блоку на виборах до Верховної Ради. Звісно, ці люди могли самі написати заяви й піти, грюкнувши дверима. Та далеко не всі на таке здатні. А ось такі можновладці, як Сергій Медведчук, тодішній начальник Західної регіональної митниці Тарас Козак, начальник УМВС у Львівській області Олег Сало, котрі безпосередньо причетні до багатьох зловживань, перешкоджання волевиявленню громадян під час президентських виборів, повинні бути покарані по справедливості. Тільки проблема полягає в тому, що розпорядження були усні, а не письмові з підписами.
— Громадські організації підприємців знову звертаються до уряду зі скаргами на хабарництво та незадовільний стан справ із розмитненням вантажів на західному кордоні, зокрема в Шегинях та Рава-Руській. Чи має обласна влада конкретні пропозиції, як вирішити цю «стару-нову» проблему?
— Ми знаємо, як змінити ситуацію, але на це потрібен певний час. Те, що на митницях, як і в податковій, в інших державних установах повинні працювати порядні фахівці, переважно молоді, не зіпсовані корупцією, — це одне. Не менш важливий фактор — умови роботи і матеріальне забезпечення таких службовців. Ну не може чиновник, який має справу з великими матеріальними цінностями, отримувати малу зарплату і ходити в стоптаних черевиках. І, звісно, за такими структурами повен бути постійний контроль: з боку громадськості, влади, підрозділів внутрішньої безпеки, вас, журналістів.
Запросили нас якось на польську митницю продемонструвати систему візуального стеження за роботою митників. Побачили ми на моніторі з польського боку і Шегині, і Рава-Руську. А у нас — скільки не говорили про необхідність технічного переобладнання митниць на західному кордоні держави, а віз і нині там. Та й кому це було потрібно за старої влади, яка сама сприяла ввезенню в країну контрабанди? Я, на той час керівник обласного штабу «Нашої України», у минулому році сам був свідком, як через одну з західних митниць до нас ввозили десятки тонн товарів, які декларували як нібито чорно-білі телевізори, бо на них мито мізерне.
Звичайно, потрібні й єдине митне вікно, і єдина декларація, але докорінно змінити систему можна, лише підготувавши нові кадри і обладнавши митниці за останніми вимогами часу.
«Проблему поховань вояків Президент взяв під свій контроль»
— Зараз ніби нарешті почала вирішуватись багаторічна проблема з упорядкуванням на Личаківському кладовищі у Львові так званого «Цвинтаря орлят», де поховані польські вояки, і, відповідно, поховань українських вояків у Польщі. Як вдається досягти компромісу у цій болючій для обох сторін темі?
— Як на мене, то головною причиною неузгодження сторін була, передусім, відсутність будь-яких протоколів цих перемовин. Були просто розмови, від яких, зрозуміло, один крок до перекручень і фальсифікацій. До того ж із нашого боку не було єдиної, чітко визначеної переговорної структури. То виступав Держкомітет із будівництва та архітектури України, то Львівська міськрада, то ще хтось. А поляків від самого початку переговорів і дотепер представляє уповноважений, пан Анжей Пшевозняк, який володіє повним обсягом інформації на цю тему.
На щастя, у цей процес втрутився наш Президент. Нині визначено, хто з українського боку веде переговори, кожна зустріч сторін протоколюється. Систематично відбуваються наради у держсекретаря Олександра Зінченка, досягнуто кілька узгоджених рішень. Кінцевим документом буде указ Президента про впорядкування поховань іноземних вояків на наших територіях і перепоховання в Україні останків національних героїв, які зараз у Польщі та інших країнах Європи. Визначено навіть терміни: червень—липень цього року. Віктор Ющенко взяв це під свій особистий контроль.
— Як ви оцінюєте дії нової опозиції, зокрема ті, котрі вона називає «боротьбою з політичними переслідуваннями»?
— Я оцінюю їх однозначно, бо дуже добре знаю, що творили представники нинішньої опозиції за старої влади. Зокрема, на виборах мера Мукачева та на президентських виборах минулоріч. Зараз ми бачимо цинічні спроби перевести увагу суспільства з їхніх злочинних дій, які зараз розслідують органи правопорядку, на популістські розпатякування про переслідування політичних опонентів.
Те, що під час виборів міського голови Мукачева медведчуківські молодчики били нас, депутатів-«нашоукраїнців», — дрібниці у порівнянні з тим, що виробляли бандити сумнозвісного Паульо, підпорядковані Різаку, під час президентської кампанії в Ужгороді. Вони покалічили близько сорока наших агітаторів-студентів; били їх між ноги, стріляли з автоматів над головами, по-звірячому знущалися... Такого не пробачать організаторам і виконавцям цих злочинів ні нова влада, ні батьки дітей, ні будь-яка нормальна людина.
Щодо «політичних переслідувань» на Львівщині, то наведу хоча б такий приклад. Мені відомо, скільки комерційних структур від СДПУ(о) ведуть у Львові великий бізнес, зокрема, в будівництві. Але їх не перевіряють щотижня контролюючі органи, як це було раніше з підприємцями, що симпатизували «Нашій Україні», ніхто не заважає їм працювати, якщо вони діють у межах закону. А ті, хто його порушив, чи то раніше, чи тепер, обов’язково будуть відповідати. Це потрібно для всіх людей, аби вони знали, що зло буде покаране. А для нинішніх можновладців — особливо. Щоб у них навіть думки не було, що можна порушити закон.
Розмовляв Юрій ЗИЛЮК.