Подальшу долю столітнього панського маєтку в мальовничому селі Борщівка, що на Рівненщині, вирішити остаточно не зумів навіть сільський референдум. Великий, площею понад 150 квадратних метрів, будинок колишнього земельного магната Митроченка, вже понад десять років безуспішно ділять селяни поміж собою. Одні вимагають передати приміщення під монастир, інші — у власність новітньому землевласнику Дьоміну.
Життя у маєтку перестало вирувати ще у 1939 році. Саме тоді радянські «визволителі» розкуркулили його господаря і разом із тисячами західноукраїнських інтелігентів та селян вислали освоювати нескінченний сибірський простір. Будинок перетворили на початкову школу. Згодом, у зв'язку зі зменшенням кількості учнів, школа трансформувалася у дитячий садок. Та радянський експеримент з відкриттям дитсадочків, навіть у найглухіших селах (до розряду яких Борщівка і належить), провалився, адже рівняни вперто їх ігнорували. Тож уже на початку 90-х років вхідні двері сільського маєтку забили дошками. Далі все класично: спершу нічні вилазки для грабунку, потім грабунок серед білого дня і, нарешті, будинок залишився без вікон і дверей, але з надійним дахом, міцними стінами й великою кількістю охочих продовжити освоювати основи вандалізму.
У селі немає церкви, тому більшість борщівчан прагне перетворити маєток на монастир, тим паче що зовсім неподалік розташований Дермань, прославлений на всю Україну активною діяльністю Свято-Троїцького жіночого монастиря. Святе місце зобов'язує саме до такого кроку, вважають селяни. Частина з них навіть вирішила спеціально для цього утворити церковну громаду Української православної церкви Київського патріархату. Проте іншої думки сільський голова, який активно підіграє вже згаданому Дьоміну, певно, віддаючи перевагу матеріальному над духовним.
Розвиток подій призвів до крайніх методів демократичної боротьби — сільського референдуму. Вдатися до такого модного і віднедавна популярного кроку ініціативна група на чолі з депутатами сільської ради вирішила після того, як одного дня вікна колишнього маєтку замість світити порожнечею зажовтіли під зав'язку сіном. Та навіть 95 підписів мешканців Борщівки під релігійною вимогою не розставили всі крапки над «і» — суперечка триває.