«Український контекст» у Сумах

      Суми стали першим містом України, куди після Києва перенісся міжнародний фестиваль «Дні документального кіно про права людини «Український контекст». Відтак започатковано регіональні покази «Українського контексту», адже, за великим рахунком, мета фестивалю — донести якісне документальне кіно до глядача. І, як зауважив керівник проекту харків'янин Геннадій Кофман, судячи з того, як підійшли до організації кінопоказів у Сумах, фестивальні стрічки таки знайдуть свого глядача.

      Відбуватимуться покази в залах усіх вищих навчальних закладів, театрі для дітей та юнацтва, мистецькому центрі «Собор» — майданчиків буде достатньо, аби кожен обрав те, що хоче побачити у зручний для себе час.

      Журналістам на презентації Днів організатори фестивалю показали фільм-сенсацію Єкатеринбурзького фестивалю «Росія» 2003 року «Трансформатор». Тоді стрічка, сприйнята деким як скандальна, отримала приз за кращий дебют. Скандальність же фільму Павла Костомарова і Антуана Каттена полягає в цілком відвертому віддзеркаленні дійсності — мови героїв, що на третину складається з ненормативної лексики, але ж вона й є саме такою.

      Втім подібні речі не є найбільшим скандалом для документального кіно. Київські «Дні», наприклад, відкривалися стрічкою італійського кінодокументаліста Стефано Талді «Громадянин Берлусконі», яка в Італії взагалі заборонена. Фільм білоруського режисера Юрія Хащеватського «Звичайний президент» зовсiм не сподобався головному герою — президентовi Білорусі...

      Зрештою, нагадаємо, що нинішній фестиваль фільмів про права людини був другим. А як пригадує Геннадій Кофман, відому українську стрічку «Обличчя протесту» про акцію «Україна без Кучми» також намагалися відсторонити від фестивального показу. «Взагалі після першого фестивалю в нас виникли сумніви, чи варто проводити другий фестиваль, — говорить Геннадій. — Бо чи варто було продовжувати говорити про права людини в Україні?.. Втім кінець минулого року показав, що життя буває цікавішим за будь-яке кіно. І ми вирішили фестиваль проводити».

      Серед кіноробіт є і фільм сумського режисера Олександра Миколенка «Суми! Революція! Так!», який простежує хронологію місцевих подій від студентського спротиву до президентських виборів. Мешканці Сум зможуть пригадати з ним недавнє минуле, а ось на київському кінопоказі, розповідає Олександр Миколенко, до нього підходили і зі здивуванням запитували: «І це справді було в Сумах?» Кінодокументалістика таки фіксує історію держави. Попри те що держава поки що до вітчизняної кінодокументалістики ставиться явно байдуже.