З колорадського ранчо до українського палацу

      Пані Єлизавета — донька графині Ганни Миколаївни Ламсдорф-Галаган, батько якої в 1920 році емігрував з охопленої громадянською війною Росії на Захід. Ламсдорф-Галагани — досить відомий в Росії та Україні дворянський рід. До революції 1917 року він володів декількома маєтками, зокрема, їм належав відомий палац у Сокиринцях на Чернігівщині, що зберігся до нашого часу.

      «Це моя перша поїздка в Україну, — розповіла під час зустрічі з журналістами в Чернігівському художньому музеї Єлизавета Блейк. — Такий подарунок зробили мені на день народження мої діти. Я знала, що в Україні у нашої родини були маєтки та палац. Але не думала, що він зберігся. Тому дуже здивувалася, коли в інтернеті, ввівши в пошук слово «Сокиринці», виявилося, що цей палац існує. Через інтернет познайомилася з Чернігівським художнім музеєм. А красою України просто вражена».

      Пані Єлизавета прибула до Чернігова разом із своїми дітьми Анною, Пітером і Робертом, невістками та онучкою Сиреною. Цю семирічну дівчинку в родині називають «маленькою княжною», адже її мама походить зі старовинного дворянського роду Оболенських. Сама ж родина Блейків належить до так званого американського середнього класу. Вона володіє невеликим ранчо в штаті Колорадо.

      В Україні, і зокрема, в Чернігові, нащадки старовинних родів відкрили для себе багато нового. Адже культурної спадщини їх роду вистачило на два музеї, і вона досліджується вченими. Директор Чернігівського обласного художнього музею Ірина Ральченко та її колеги познайомили гостей з історією роду Галаганів і унікальною колекцією живопису, що колись прикрашала Сокиринський палац і лягла в основу фондів музею.

      Старовинний козацький рід Галаганів відомий ще з XVII століття. До цього часу в музеї зберігається портрет полковника Гната Галагана (сорокові роки XVII століття), який є окрасою колекції. Родина Галаганів дала багато відомих громадських і державних діячів. Зокрема, Григорія Галагана, відомого державного діяча та мецената. Він займався проведенням реформи 1861 року в Україні, відкривав навчальні заклади, покровительствував митцям. Відкритий ним у Києві в пам'ять загиблого сина колегіум ім. Павла Галагана для бідних обдарованих дітей до цього часу вивчається педагогами, як взірець приватної школи. Зараз у ньому знаходиться Державний літературний музей.

      У 1869 році на трагічно загиблому юному Павлусі Галагані чоловіча лінія роду переривається. До речі, існує легенда, що рід був проклятий козаками за те, що один iз полковників Галаганів підтримав не Мазепу, а Петра I. Однак заслуги роду були настільки вагомими, що прізвище Галаганів дозволили приєднати до свого прізвища його нащадкам по жіночій лінії, котрі стали Ламсдорфами.

      Ламсдорфи-Галагани були одним з відомих і багатих дворянських родів. Вони товаришували з Тарновськими, чий маєток — знаменита Качанівка — був за декілька десятків кілометрів. І в знаменитому качанівському альбомі разом з автографами Шевченка, Гоголя, Репіна, залишили свої теплі слова Ламсдорфи-Галагани.

      Гості були надзвичайно вражені побаченим на батьківщині предків. І не тільки художньою частиною колекції. В історичному музеї зберігаються речі з маєтку в Сокиринцях. І, звичайно, найбільшим потрясінням для них стало відвідання самих Сокиринців та палацу, котрий чудово зберігся до нашого часу.

      Пані Єлизавета Блейк передала Чернігівському художньому музею унікальні документи та фотографії з сімейного архіву, які розповідають про життя її предків до революції. Серед них і унікальний журнал «Дом и усадьба», виданий на початку минулого сторіччя, який повністю присвячений маєтку в Сокиринцях.

      А своє подальше знайомство з Україною нащадки старовинного роду продовжили в Києві та Ялті.