Медова справа

      Україна входить до п’ятірки світових лідерів виробників меду. Парадоксально, але за споживанням на душу населення наша держава все ж плентається у хвості. Ми практично не експортуємо український мед, натомість у магазинах можна придбати хіба що китайський замінник «нектару богів». А єдиний спосіб купити для своєї сім’ї меду — знайти знайомих пасічників. Словом, бізнесом поки що не пахне. Однак вітчизняні любителі бджільництва, незважаючи на невеселий стан справ, сподіваються на краще. Ще б пак: сам Президент України Віктор Ющенко — знаний пасічник. Мовляв, справа у надійних руках. Днями делегати від усіх областей нашої держави з’їхалися на «бджолину» раду — створили Всеукраїнську громадську організацію «Братство бджолярів України» й обрали Віктора Ющенка, що завітав на з’їзд до колег, так би мовити, без краватки, почесним головою братства.

      Жалілися бджолярі Президентовi, що найбільша проблема їхньої спільної справи — це реалізація. Мовляв, ціна меду практично зрівнялася з ціною цукру, ніде не прочитаєш про корисність цього продукту (а між iншим, у нашій екологічно хворій країні мед — незамінний продукт). Немає у нас повноцінних ярмарків, не існує державної програми розвитку, перевелися виробники інвентарю, не випускається спеціалізована література. За словами Сергія Уласика, голови оргкомітету братства, чи не найбільша вада — нерозроблений держстандарт на мед, що дозволяє не відповідати за підробку. Жахливо працює ветеринарна служба: так, за банку меду можна отримати будь-яку довідку. Тому за кордоном наш мед ніхто не чекає — гарантії на якість немає жодної. А українські «божі мухи» тим часом виробляють 50 тонн меду щороку, і займається нині в нашій державі цією справою близько 400 тисяч пасічників.

      Найвідоміший із них — Віктор Андрійович й собі поділився думками з приводу. Президент вважає, що підняти галузь можна й потрібно. Для того, щоб мед продавався, слід забути про трилітрові банки вздовж траси, натомість варто виготовляти свою якісну й красиву упаковку, розробити свій логотип. Слід проводити благодійні акції — надавати мед сиротинцям, школам. Бачить також Віктор Ющенко масштабні «медові» фестивалі, центр переробки меду, лабораторію, інформаційний центр, клуби бджолярів (на кшталт яхт-клубів чи гольф-клубів). І кожного бджоляра (з його власного бажання, звісно) за прилавком невеличкого магазинчика. Необхідно також створити великий «медовий» магазин, де була б представлена продукція із усієї України — зі своїм логотипом та упаковкою, — де був би дегустаційний зал абощо. А ще Президенту хочеться відродити традицію українського вулика та культуру споживання меду. «Ще за княжих часів ніхто не пив горілку (наша нація ніколи не була спита!), — розповідав Віктор Андрійович бджолярам. — Пили мед (він не був міцний — десь градусів 16). А за нинішніх часів така міцність — хіба що для «дамського» напою».

      «Нації потрібно пояснити, що цукор відрізняється від меду, — вів далі Президент, — і чим мед корисний». На думку Віктора Ющенка, бджільництво в Україні має величезні перспективи: «Ця професія відкриває нові цінності в житті. Для когось це, можливо, бізнес, для когось — хобі. Але всі ми відчуваємо у цій праці божу присутність. І це нас об’єднує».