Червоним по червоному

      У Луганську утворилася нова тоталітарна секта. Вона має дещо задовгу назву «Луганська обласна організація партії «Народний союз «Наша Україна». Дуже схоже на назву «партії влади», яку очолює віце-прем'єр Роман Безсмертний, але це ще нічого не означає. Як було проголошено на установчому з'їзді НСНУ, партія Ющенка — сила народна, демократична й відкрита. Те ж, що породила новітня луганська бюрократія, жодному з цих критеріїв не відповідає. Слід сказати, засоби мімікрії застосували організатори секти повною мірою, однак досвідчене око журналіста завжди відрізнить справжнє від штучного.

      Наприклад, атрибутика сектантського збіговиська дуже нагадувала «нашоукраїнську» — вони прикрасили будинок обласного російського драмтеатру помаранчевою символікою, а на одному бігборді (з лівого боку від театру), де зовсім недавно красувався портрет «єдиного» і двічі незасудженого кучминого «спадкоємця», помістили зображення Віктора Ющенка. На майдані, серед соратників. От тут і було допущено перший «прокол» (чи, може, так і задумувалося?), бо бігборд справа розхвалював неперевершену якість горілки Луганського лікеро-горілчаного заводу. Що ж то воно за натяк, хто б мені пояснив?..

      Очевидно, легальність усього, що тут відбувалося, мали підтвердити гості «конференції». Всередину театру прослідувала номенклатурно-пихата делегація з осіб, які ззовні дуже нагадували відомі персонажі українського політикуму. Наприклад, голову обласної адміністрації Олексія Данилова. Або колишнього нардепа, а нині першого заступника головного податківця України Миколу Катеринчука, інших відомих в області та державі осіб. Але хіба не можуть сектанти загримувати під поважних людей якихось найманих акторів? Важлива внутрішня сутність. Наприклад, справжній Катеринчук — демократ зі стажем, юрист, який бездоганно володіє логікою. А той, хто опинився в президії на сцені... Утім про нього трохи згодом.

      Головне ж, звичайно, не в атрибутиці і навіть не в окремих персоналіях. Важливий самий дух дійства. Здоровий глузд підказував, що переважною більшістю учасників обласної конференції «Народного союзу» мали б бути ті, хто давно бере участь у демократичному русі або принаймні на останніх виборах активно підтримував народного Президента. Дзуськи. Таких людей активно відсікала охорона, а щоб вона, не дай Боже, випадково не схибила, біля дверей весь час отирався Муха. Не відома комаха, а такий собі київський адвокат, якому Луганськ останнім часом  наче медом намазаний. Натомість серед тих, хто проходив до храму Мельпомени по запрошеннях, надто часто можна було впізнати делегатів іншого збіговиська, яке проходило в цьому самому... храмі, тільки кількома місяцями раніше. Щоправда, тоді воно мало трохи іншу назву: «Форум демократичних сил Луганщини на підтримку Віктора Януковича».

      До речі, про демократію та відкритість. Той, «янучарський» форум був, може, й не набагато більш демократичним, зате точно на порядок відкритішим. Скажімо, мені ще не доводилося бути присутнім на конференціях, де б, окрім запрошення, охорона вимагала ще й і паспорт. А от якщо йдеться про угруповання тоталітарне... Не бачив я на форумах, навіть присвячених екс-зеку Януковичу, й такої кількості голомозих «братків». А тут вони не лише стадами бродили по ганку театру та навколо нього, але й, за необхідності, могли й влаштувати театральну виставу: коли один із недопущених на «конференцію» ющенківцiв давав інтерв'ю на камеру, братки раптом почали кричати: «та він куплений!» Акторська майстерність їхня при цьому була на тверду трійку. Між іншим, «купленим» був делегат березневого установчого з'їзду НСНУ в Києві.

      А найбільш переконливим доказом тоталітарності збіговиська стало ставлення його організаторів до преси. Я в кошмарному сні не міг уявити, що на конференції демократичної партії «фільтруватимуть» журналістів. Цього ніколи не робили ні Партія регіонів, ні СДПУ(о), ні Рух. Можливо, зайву пильність проявляли комуністи, але мені якось жодного разу не спало на думку до них завітати. Та, власне, вони ніколи демократами й не прикидалися. А тут охорону (і Муху) не цікавили посвідчення навіть кореспондентів центральних телеканалів. Як пояснював їм адвокат-охоронець, «Вы должны были аккредитоваться». Гумор полягав ще й у тому, що перевірити наявність свого прізвища в списках «обраних» журналіст міг лише у фойє театру, але шлях туди надійно перекривала охорона. На чолі із Мухою. Сам адвокат пояснював обмеження для преси дефіцитом місць у залі. Але він відверто брехав — вільних місць було повно. Та й не його це турбота: справжній журналіст і на сходинках посидить.

      Із надр театру вийшла особа, схожа на першого помічника Данилова Віктора Івкіна. Дивлячись чесними очима просто в телекамеру, чиновник запевнив, що всіх журналістів, а також делегатів установчого з'їзду на конференцію пропустять неодмінно — і знову розчинився за спинами «грифонів». От тільки коли преса знову ламанулася до входу, вже обридлий усім Муха пояснив «акулам пера», що «Івкін — це не закон». Хлопець явно хизувався своїми знаннями в сфері юриспруденції.

      Він їх потім на повну котушку використав під час конференції — коли виникала найменша загроза того, що вона потече небажаним річищем. Скажімо, коли один з присутніх запропонував для обрання головою обласної організації незаплановану кандидатуру, Муха швиденько підлетів до мікрофона, аби пояснити: пропозиція надійшла не від делегата конференції, а усього лише від запрошеного. Ну, і так далі. Власне, заради цього й були вжиті усі вищеописані драконівські заходи безпеки. Ну не заради ж якихось «терористів». Організаторам край було потрібно, щоб обласну організацію очолив в.о. першого заступника голови обласної держадміністрації Андрій Нєдовєсов.

      Про цього видатного діяча демократичного руху Україні вже відомо (у тому числі «Україні молодій»), але з не зовсім героїчного боку. У виборчій кампанії Нєдовєсов не засвітився ніяк. Є підстави думати, що цей металоторговець позичав гроші Данилову — на функціонування обласного виборчого штабу Ющенка, але мені чомусь це не здається поважною причиною для призначення відносно молодої людини на посаду першого заступника обласного голови. Тим більше, що адміністративний його досвід дорівнював нулю, а що стосується бізнесу...

      Особа, схожа на Катеринчука, на конференції заявила, що Нєдовєсова «мы не сдадим» і пояснила причину такої відданості. Виявляється, бізнесмен є його помічником аж... з 2003 року. Шкода, оратор не уточнив, з якої дати він записав бізнесмена в помічники. Справа в тому, що саме в 2003 році проти Нєдовєсова було порушено першу з трьох досі не закритих кримінальних справ, і якщо він після цього вирішив забезпечити собі політичне прикриття в такий спосіб, то принаймні це не слід вважати ознакою героїзму чи відданості демократії. Та й до самого нардепа виникають у такому разі не зовсім толерантні запитання. Зокрема про його безкорисливість при виборі собі такого... помічника.

      Допомогло ораторське мистецтво гостя чи все вже було вирішено на етапі підготовки «свята луганської демократії» (сам Нєдовєсов стверджував у одному інтерв'ю, що напередодні організатори проводили генеральну репетицію «свята») — однак більше альтернативних кандидатур ніхто не намагався висунути, і бізнесмена з карними справами обрали головою обласного осередку. До слова, Президент знає про кримінальні пустощі Нєдовєсова, і тому останній досі ходить із «префіксом» в.о. А що буде, коли Ющенка дотиснуть, і префікс відпаде, як осінній лист? Та не це навіть головне. На президентських виборах Ющенко зібрав на Луганщині 6 відсотків (і то — в третьому турі, коли машина фальсифікації почала давати збої). Соцопитування ж давали цифру принаймні удвічі більшу. Так от: за кого голосуватимуть тепер ці люди на виборах парламентських?

      За Нєдовєсова?

ДО РЕЧI

      Члени НСНУ не змогли провести установчу конференцію Рівненського обласного осередку, про що повідомив перший заступник голови центрального виконкому партії Богдан Буца. За його словами, організована група людей, які не були ані учасниками, ані гостями конференції НСНУ, прорвала кордон охорони, увійшла до приміщення, де мала відбутися конференція, та активно втручалася в події. Буца заявив, що ініціатори інциденту, «спекулюючи на прагненні багатьох мешканців області вступити до НСНУ в період, коли ще не сформувалися необхідні для цього регіональні партійні органи, зуміли розігріти пристрасті та спровокувати конфлікт». Зараз з'ясовується, які сили стоять за тими, хто зірвав партійний форум, повідомляє сайт Razom.org.ua.