Бандитам — тюрми, опозиції — пошана?

      Іванові Різакові в лікарні лежати не нудно — там його розважають вірні соратники Михайло Добкін та Нестор Шуфрич (із останнім точно не знудишся). До того ж пана Івана не можуть не тішити лаври Бориса Колесникова: його (Різака), як і колишнього голову Донецької облради, вже також починають захищати бабці з плакатами й пікетники з наметами. Словом, справді резонансна справа. Тож цілком природно, що навіть на прогулянці у Пирогові Прем'єрці Юлії Тимошенко довелося відповідати на запитання журналістів про своє ставлення до цієї справи.

      Відповідь пані Юлі могла б потішити будь-якого фахівця з політичного піару. Очевидно, що, прагнучи подобатися всім (і часом, вочевидь, забуваючи, що це неможливо), Юлія Володимирівна старається, як може. Тому, трохи затнувшись, Прем'єр-міністр бадьоро повідомила: «Ну.... чесно кажучи, я не знаю обставин — уряд настільки напружено працює і займається економічними питаннями, що ми просто не в курсі справ щодо арештів, затримань і так далі. Але я б не хотіла, щоб сьогодні людей в Україні затримували за політичними мотивами. Я хочу, щоб в Україні була злагода, мир і благополуччя, і щоб ми, пройшовши таку важку виборчу кампанію, знайшли в собі сили помиритися й жити єдиною, великою українською родиною».

      Задоволені такою відповіддю журналісти вже було перейшли на запитання про культуру, аж тут не витримав Євген Червоненко, який буркотів під носа щось на кшталт «і чому це ми перед ними повинні виправдовуватися?» й так намагався стримати обурення, що його обличчя набуло майже однакового кольору з червоною теніскою. «Юліє Володимирівно, а чому ми не можемо сказати правду? — вибухнув нині міністр транспорту, а раніше — відповідальний за охорону лідера блоку «Наша Україна» й кандидата у президенти Віктора Ющенка. — Я єдиний раз під час наших поїздок в Мукачів дзвонив Вікторові Андрійовичу о п'ятій ранку — коли Різак дав команду групі Чалого і міліції бити народних депутатів. От перед вами стоїть один із них, професор Поліщук, якого за наказом Різака омонівці били ногами! Чому ми тепер його так почали захищати?!».

      Тут уже не витримав і Микола Поліщук: «Я дивуюсь, чому Різак досі був на волі! І коли сьогодні хтось виступає на його захист... Після того, що зробив у Мукачеві на виборах мера! А потім, уже на президентських виборах, коли народному депутатові Оробцю на «замовлення» Різака зробили множинний перелом щелепи... І після цього ви питаєте, чого це його затримали?!». Принагідно професор пообіцяв особисто відвідати Різака в лікарні і як лікар провести його медичний огляд.

      І поки Прем'єрка, сяючи усмішкою, намагалася всіх помирити й «закрити тему», рефреном лунали слова Червоненка: «І ми що, вже про це забули?!». А й справді, невже прагнення подобатися всім так швидко відбиває пам'ять?