Московська дефіляда як історична образа
Президент Польщі Александр Кваснєвський по довгих ваганнях погодився їхати на московські святкування. Головна причина зрозуміла: Кваснєвський після активної участі в помаранчевій революції не бажає остаточно бити горшки з Путіним. Проте поляки надто критично сприймають роль СРСР у визволенні їхньої країни, отож Варшава не готує суцвіття дев'ятитравневих салютів і символічний польський фільм «Чотири танкісти і пес» уже давно не крутить.
Для поляків московська дефіляда є образливою. У Польщі не применшують важливості перемоги над нацизмом, але роль Москви суттєво переглянули. Росія, на жаль, забуває, з яким трепетом очікувала в 1939 році падіння Варшави, коли 9 вересня німецькі частини досягли її передмість.
Того дня Молотов привітав амбасадора Рейху у Варшаві Шуленберга: «Я дістав Ваше повідомлення про те, що німецькі війська ввійшли до Варшави. Будь ласка, передайте мої поздоровлення й вітання уряду Німецької імперії». 11 вересня 1939 року нарком оборони СРСР видав наказ про зосередження військ Київського і Білоруського особливих округів на західному кордоні, а вже 17 вересня Шуленбергу повідомили, що о шостій ранку Червона Армія перейде польський кордон від Полоцька до Кам'янця-Подільського. Німців навіть попросили не залітати на схід від лінії Бялосток—Брест—Львів, аби не виникало плутанини.
На кордоні з Польщею СРСР зосередив близько 600 тисяч військових, 4 тисячі танків, 5500 гармат і 2 тисячі літаків. Це було ударом у спину Польщі з боку нацистського союзника Совєтського Союзу. А на честь спільної перемоги нацистсько-радянської зброї в Гродні, Бресті, Пінську і деяких інших містах відбулися спільні військові дефіляди. У Бресті парад приймали Гудеріан і радянський комбриг Кривошеїн, у Гродні разом з німецьким генералом — комкор Чуйков.
Нюрнберг для комуністів
Поляки давно намагаються переглянути своє ставлення до тих подій на державному рівні. І справа не у винятковій залюбленості поляків у свою історію, йдеться про конкретні злочини, скоєні Совєтським Союзом проти Польщі: окупацію разом з Гітлером 39-го року, розстріл полонених польських офіцерів у Катині, бездіяльність при кривавому придушенні Варшавського повстання та подальшу «ненав'язливу» союзницьку окупацію. Попри те, що росіяни забули про свої злочини, поляки не збираються їх ні забувати, ні дарувати. Одразу після польських виборів (напевно, нинішньої осені) перегляд наслідків ІІ Світової може дістати гостре продовження, адже до влади приходить правиця...
У 1998 році польський Сенат уже пропонував ухвалу про юридичне наступництво нинішньої Польщі з ІІ Польською Республікою, котра iснувала до 1939 року. Це могло б мати далекосяжні наслідки, включно із забороною комуністичної партії Польщі як злочинної організації. Адже вона активно співпрацювала з окупантами. У 1999 році Сенат обговорював можливість ліквідації наслідків змови Гітлера—Сталіна. Голова законодавчої комісії Сенату від «Солідарності» Пйотр Лукаш Анджеєвський тодi зазначив, що 1 і 17 вересня 1939 року є символічними датами «стирання Польщі з карти світу» і прирівняв Совєтську Росію до нацистської Німеччини в акті окупації Польщі. Парламентар наголосив, що «комунізм повинен мати свій Нюрнберг», адже якщо «злочини нацизму засуджено і покарано, то комунізм досі засудженим не був».
Цікавий факт: доповідачем на згаданій конференції в Сенаті Польщі був відомий колишній офіцер ГРУ та історик Віктор Суворов (Резун), автор надзвичайно популярних у постгорбачовські часи книг «Акваріум», «Льодокол» тощо. Чи не унікальний випадок — одна з палат парламенту запрошує до виступу колишнього співробітника спецслужб, який утік з Батьківщини, як він каже, з політичних міркувань. Поляки знали, що вони хотіли почути від Суворова. Пояснення, що Радянський Союз своїм вторгненням до Польщі затримав Гітлера на два роки, Суворов назвав потворним перекручуванням історії.
Гітлер — учасник Великої Вітчизняної?
Нищівній критиці Суворов піддав і саме поняття Великої Вітчизняної війни, адже незрозуміло, хто ж був її учасником. Чи був Гітлер її учасником? «Якщо не був, — казав Суворов, виступаючи тодi перед Сенатом Польшi, — то виходить, що і Сталінграда не було. Ми тут Курськ героїчно штурмуємо, визволяємо Варшаву, а німців нема, бо вони не учасники». Водночас ще більше проблем, якщо припустити, що Гітлер був учасником Великої Вітчизняної. Суворов іронізує: «Уявімо, що в 1945 році надходить інформація ТАРС, що в Берліні вчинив самогубство ворог усього прогресивного людства, потвора в людській подобі, учасник Великої Вітчизняної війни Адольф Гітлер. Або, наприклад, така інформація: вчора в Нюрнбергу повішено найважливіших учасників Великої Вітчизняної війни, наприклад Рібентропа. Це ж нісенітниця». Водночас поняття Великої Вітчизняної тягне серйозніші питання, зокрема чи вважати Америку її учасником? Адже вона постачала СРСР найкращу в світі вантажівку «студебекер», саме яка і возила «катюшу». Суворов іронізував: «Якби не джипи, то наші полководці в'їхали б до Берліна на білих конях, адже іншого засобу пересування не було». Тож за яку вітчизну воювали США?!
Водночас Суворов загострює питання: як бути з Прибалтійськими державами, яких у 1940 році позбавили Вітчизни? «Ми ідемо на Фінляндію, воюємо там до березня 1940. Це «зимова війна». Це не ІІ Світова війна. Гітлер у Норвегії вже у квітні... Це ІІ Світова війна, а те, що ми у Фінляндії, так це радянсько-фінська війна». Суворов зазначає: «Гітлер напирає на Бельгію, Голландію, Данію... це ІІ Світова війна. Ми маємо Естонію, Литву, Латвію, так це просто визвольна кампанія. Гітлер іде до Франції, ми — до Румунії. Для Гітлера — це Друга світова війна, для нас це такі собі «визвольні кампанії». Протягом двох років Радянський Союз вчинив агресію проти Польщі, Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії, Румунії, захопивши території з населенням у 23 мільйони. «Це чомусь називається в радянській історіографії «передвоєнний період», адже війна почалася лише 22 червня 1941 року. Таким чином, — наполягав Суворов, — Радянський Союз навіть випередив Гітлера у розв'язуванні війни. Найсмішніше, що, за подібною логікою, агресорами, котрі розпочали ІІ Світову війну, є Фінляндія і Болгарія, а Радянський Союз є невинною жертвою. Бо це Велика Вітчизняна війна».
Нібито суто термінологічна суперечка щодо початків і «вітчизняності» війни містить ключ і до розв'язання внутрішнього українського конфлікту про місце в пантеоні національної пам'яті УПА та учасників інших військових формацій. Досі проблема примирення Червоної Армії і УПА чомусь розглядається в контексті «Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу». Тож польський перегляд оцінки ролі Москви дозволяє подолати ритуал віджилої імперії щодо учасників війни. Адже якщо УПА не вписується у «великовітчизняну» концепцію Москви, то, може, час міняти концепцію війни на концепцію Другої світової і нарешті назвати Сталіна не героєм-переможцем, а гітлерівським посіпакою?!
