Період напіврозпаду

Після слухань у Вищому антикорупційному суді Банкова, за переказами її «злих язиків», занурилася у нервове очікування. Говорять про зіпсований настрій Володимира Зеленського — десь між панікою та істерикою — і про одне запитання, яке нібито найбільше цікавить президентське оточення: скільки прізвищ могла назвати слідству колишня заступниця керівника ОП Ірина Мудра — одне чи два?

Підтвердження, що Мудра уклала угоду зі слідством і дала показання на «невідомих осіб з ОП», які нібито наказали знайти схему, внести заставу за Галущенка й не допустити його свідчень НАБУ та САП, немає. Це політична версія. Але показово, що на Банковій у неї готові повірити.

Напіврозпад починається, коли зраду припускають до доказів, а три дні перерви через стан здоров’я вважають часом для остаточного вибору. Мудру захищає Тарас Труш — колишній детектив НАБУ, який, за розмовами в ОП, зберіг добрі відносини з ексколегами. Маючи гроші й зв’язки, вона могла запросити відомих «битих» адвокатів, але обрала його. Для Банкової це політичний сигнал.

САП просить для Мудрої арешт з альтернативою 150 мільйонів гривень застави. Розгляд відклали до 24 серпня. Юридично це пауза, політично — вічність: кожен думає, що вона може розповісти.

«Форест Гамп» і «Феміду» не слід змішувати, хоча вони вже затягують владу в одну вирву.

«Форест Гамп» — історія про походження й легалізацію 150 мільйонів гривень готівки, проведеної, за версією слідства, через підконтрольні компанії та банки для застави за фігуранта «Мідаса» Германа Галущенка.

«Феміда» описує можливу злочинну організацію, що заволодівала підприємствами, корпоративними правами й нерухомістю через підробки, держреєстри, суди, Мін’юст і хабарі. Отже, застава може бути лише епізодом, а «Феміда» — способом бізнесу, де державні установи ставали цехами приватного прибутку.

«Понятійка» як корпоративний статут

21 серпня ZN.UA оприлюднило отриманий від джерел текст угоди між Вадимом Столаром і Максимом Микитасем, яку видання пов’язує з матеріалами «Феміди». На папері все майже буденно: «Сторона 1», «Сторона 2», спільні проєкти, витрати, звітність, прибуток. Усі майбутні проєкти — 50 на 50. Рішення щодо нерухомості, корпоративних прав і обладнання — спільні. Нові витрати й прибуток — порівну.

За документом, нібито вкладення Столара у спільні проєкти становили 1 мільйон 423 тисячі 947 доларів, ще 816 тисяч 523 долари фігурували як особиста позика Микитасю. Внесок Микитася — 1 мільйон 10 тисяч доларів. Була й попередня «стара звірка», остаточний баланс якої мали визначити до 1 березня 2025 року. Від 1 листопада 2024-го Микитась повинен був щомісяця подавати Столару управлінську звітність за простою формулою: «Прихід/Розхід».

Гроші розподіляли у три черги: повернення вкладень, фінансування нових проєктів, поділ прибутку грошима або активами. Якщо версія слідства підтвердиться, це не хаотична корупція, а корпоративне управління незаконним бізнесом: інвестиційний план із хакерами, реєстраторами, судами та адмінресурсом.

За даними НАБУ, восени 2025 року учасники організації заволоділи активами двох підприємств вартістю понад 248 мільйонів гривень. У травні 2026-го намагалися отримати київську нерухомість більш як на 207 мільйонів. В окремому епізоді фігурував об’єкт у центрі столиці вартістю понад пів мільярда. Серед об’єктів, які ZN.UA співвідносить із додатками до угоди, — земля під демонтованим корпусом №4 заводу «Арсенал» на Князів Острозьких, 8, та колишній центральний офіс «Укрбуду» на Чикаленка, 25. Товаром у цьому бізнесі була не будка на базарі, а столична нерухомість на сотні мільйонів.

Технологія нагадує конвеєр: актив — хакер — держреєстр — підставна особа — кримінальне провадження — арешт прав — Мін’юст — суд — контроль. Хакери під виглядом реєстраторів нібито вносили до ЄДР підробки, а права переписували на номіналів — навіть охоронців співорганізатора. Спроби власників повернути майно бетонували кримінальним провадженням та арештом активів.

29 грудня 2025 року колегія Мін’юсту, за даними НАБУ, визнала законним перехід права власності на підприємство, яке слідство вважає рейдерськи захопленим; 31 грудня т.в.о. міністра затвердила висновок. В іншому епізоді частина посадовців відмовилася виконувати незаконні вказівки, тому заволодіння нерухомістю не завершили. Це важливий нюанс: не все міністерство є колективним обвинуваченим — усередині системи залишалися люди, які чинили опір.

Фінансування організації НАБУ оцінює щонайменше у 514 тисяч доларів: хакери, суди, хабарі правоохоронцям і суддям. Фінансував її, за версією слідства, співорганізатор — чинний нардеп. Це був операційний кошторис на державу: реєстр, суддя, правоохоронець, чиновницький підпис.

У матеріалах двох справ уже прозвучали Максим Микитась, Вадим Столар, Ірина Мудра, Віктор Дубовик, Олена Ференс, Василь Астіон, представники Sense Bank та люди з оточення Микитася. Згадування у матеріалах, статус підозрюваного і доведена судом вина — різні речі. Але політичний масштаб контактів очевидний: парламент — ОП — Мін’юст — державний банк — бізнес — реєстратори — судове середовище.

21 серпня ВАКС узяв Максима Микитася під варту з альтернативою 30 мільйонів гривень застави, хоча прокурор просив 200 мільйонів. Валентину Єлізарову, якого слідство пов’язує з операційною роботою організації, номінальними директорами й легалізацією коштів, суд визначив арешт із заставою 20 мільйонів замість запитаних 35.

Гротеск: справа про гроші для чужої застави сама продукує застави. Та Банкову цікавить, хто мовчатиме, а хто вирішить, що свобода дорожча за лояльність. У період напіврозпаду кожен підозрюваний — потенційний свідок і загроза наступному поверху.

Найвибуховіша фраза прозвучала, коли прокурор САП оголошував матеріали комунікацій Микитася. Йшлося про співробітницю фінансового моніторингу, яка не хотіла проводити операцію із заставою. За цитатою із суду, оприлюдненою народним депутатом Ярославом Железняком, Микитась сказав: «Президент горлав — не кричав — її звільнити!».

Це не встановлений судом факт незаконної вказівки Зеленського, а слова Микитася з матеріалів, озвучених прокурором; їх оцінить суд. Але питання вже є: чи контактували президент або його оточення з керівництвом держбанку щодо операції, на якій підставі й чому главу держави цікавила доля працівниці фінмоніторингу? Якщо за відмову провести сумнівний платіж звільняють після крику згори, держава карає тих, хто заважає відмивати.

Інша репліка, яку Железняк приписує розмові Микитася зі Столаром: «Не дай Бог у НАБУ буде власна експертиза і прослуховування…» Далі — прогноз, що «їм усім буде ....». Головне тут — страх перед технічною незалежністю НАБУ. Тож торішня атака на автономію НАБУ і САП набуває нового змісту: чи не знешкоджували інструмент, якого боялися герої записів?

ZN.UA з посиланням на джерела стверджує, що спірні моменти угоди Столара й Микитася обговорювалися на Банковій навесні та влітку 2026 року. Це журналістське твердження, не встановлений судом факт. Але якщо воно отримає процесуальне підтвердження, треба буде з’ясувати: хто був присутній, хто запросив учасників, у якому статусі вони прийшли, що обговорювали, чи знали посадовці ОП походження активів і чи ухвалювали органи влади рішення після цих зустрічей. Банкова — не третейський суд для поділу приватних активів і не кімната для «старої звірки».

Класична корупція має коротку формулу: чиновник — хабар — рішення. «Феміда» описує інший масштаб: бізнес-партнерство — фінансування — хакери — реєстр — номінали — Мін’юст — суд — правоохоронці — банк — політичний дах — актив — прибуток. Це вже не продаж окремого рішення, а можлива приватизація функцій держави кримінально-бізнесовою мережею.

Саме тут сходяться «Мідас», «Форест Гамп» і «Феміда». «Мідас» породжує потребу у величезній заставі. «Форест Гамп» з’ясовує, звідки взялися 150 мільйонів і як пройшли через фінансову систему. «Феміда» показує людей, активи, угоди й державні механізми, що могли працювати далеко за межами однієї застави. Три кримінальні сюжети складаються в політичний портрет епохи.

Найбільшою помилкою Банкової буде списати все на Микитася, Столара, звільнену Мудру чи кількох «нечистих виконавців». Якщо президентська вертикаль нічого не знала про найближче оточення, вона не контролювала державу, яку підпорядкувала собі. Якщо знала й не реагувала — це політична відповідальність. Якщо буде доведено, що найвище керівництво втручалося у банківські, адміністративні чи судові рішення, питання підійде безпосередньо до дверей президентського кабінету.

Напіврозпад влади — не момент, коли президент залишає кабінет. Це мить, коли його ім’я перестає захищати й починає обтяжувати; коли наближені не гуртуються навколо центру, а відходять на безпечну відстань; коли кожен рятує вже не спільну систему, а власні гроші, свободу і майбутнє.

«Феміда» страшна для Банкової не кількістю прізвищ і навіть не сумами, а організаційним принципом, що проступає крізь матеріали слідства. У приватних угодах — частки. У бухгалтерії — витрати. У реєстрі — потрібні записи. У Мін’юсті — рішення. У судах — процеси. У банку — операції. А десь над усім цим виникає політична влада, чиє ім’я вимовляють учасники записів.

Тому головне питання справи «Феміда» звучить не «скільки вкрали?» і навіть не «хто сяде?». Воно небезпечніше: де закінчувалася злочинна організація і де починалася держава?

Якщо Банкова знову атакуватиме НАБУ і САП, тиснутиме на суд чи витягатиме потрібних людей з-під відповідальності, вона лише підсилить найгіршу підозру: межі між системою влади та системою наживи давно не існувало. І тоді «Період напіврозпаду» стане не метафорою одного президентства, а діагнозом державі, яку роками переконували, що лояльність важливіша за закон.

Чи перетворяться «Форест Гамп» і «Феміда» на операцію «Втікай, Вова, втікай!» — покаже суд. Але політичний годинник уже запущено. Кожне засідання ВАКС відмірює не лише строки підозрюваним. Воно відмірює період напіврозпаду гіперцентралізованої системи Зеленського.