«Україна молода» останнім часом багато уваги приділяла питанням погіршення польсько-українських відносин, висвітлювала історичні, політичні, територіальні та інші причини кризи.
Сьогодні пропонуємо поглянути на взаємодію із сусідами з прагматичної точки зору, а саме — сфокусуватися на економічних інтересах.
Отже, президент Польщі Кароль Навроцький відверто заявив, що використовуватиме історичні суперечки як умову для блокування руху України до ЄС.
Колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який зараз очолює об’єднання європейських правих сил, хоче зафіксувати позицію Польщі на вищому законодавчому рівні Європи.
«Ми внесемо поправку до звіту Європарламенту щодо України: Європейський Парламент визнає УПА організацією нацистського характеру, відповідальною за масові злочини проти цивільного населення, польського та єврейського, прославлення якої несумісне з європейськими цінностями», — процитував текст майбутнього документу політик.
«Хоча публічно йдеться про історичну пам’ять, дипломатичні жести і взаємні образи — та за цим криється також глибше питання: хто визначатиме порядок у просторі між Балтикою і Чорним морем, Німеччиною і росією», — пише Економічна правда.
«Історичні сварки Польщі з Україною треба сприймати винятково через призму економіки», — наголошує один з найкращих економістів України і найкращий експерт з агрополітики Олег Нів’євський.
В ЄС найбільші за бюджетними витратами — Спільна аграрна політика та Регіональна політика, кожна «заважує» близько третини всього бюджету ЄС. Вступ України до ЄС — це не тільки додаткові €30 млрд на рік для бюджету ЄС, що не викликає ентузіазму у європейців.
«Я порахував, — зазначає Олег Нав’євський, — що Польща отримає понад 80 млрд євро в теперішньому бюджетному циклі (2021-27 рр.) — більше 11 млрд євро на рік. РП з 2004 по 2023 рік отримала €161,8 млрд лише субсидій (тобто безповоротньої допомоги). Для порівняння: Україна з 1995 по 2021 рік отримала прямих іноземних інвестицій на $95 млрд».
У разі вступу України до ЄС розмір допомоги для «польського економічного дива» буде меншим.
За Спільною аграрною політикою (САП), зважаючи на масштаб України (а це майже 25% всіх сільгоспземель ЄС), Польща сприймає це як загрозу для своїх аграріїв. Навіть якщо ми оберем так званий компромісний варіант, «нам доведеться піти на поступки у зменшенні надходжень. Щоб це психологічно для ЄС краще виглядало. Зокрема, для агросектору, бо думка фермерів-виборців для країн ЄС дуже важлива», — підкреслює пан Нав’євський.
Захист вітчизняного виробника: саме в такому ракурсі слід розглядати зернову кризу, коли у Варшаві вважали що її територію використовують не лише для транзиту, а й для входу на польський ринок всупереч домовленостям.
І тільки симетричні відповіді у вигляді обмеження поставок молочних продуктів з Польщі дали певний ефект — поляки почали пропускати транзитне зерно. Те саме сталося з ринком перевезень: українська сторона потребувала відкритих кордонів для швидких вантажних потоків і доступу до європейської інфраструктури.
Але польська сторона бачила це так, що українські перевізники отримують конкурентну перевагу, а польські фірми втрачають частину ринку. Владислав Смірнов, підприємець і громадський діяч, пише: «Українсько-польський кордон функціонує не як транспортна артерія вільного світу. Він перетворений на жорсткий фільтраційний бар’єр та інструмент тотальної економічної і психологічної домінації».
Польські фури без жодних проблем проходять кордон в обидва боки, забираючи найвигідніші європейські контракти. Натомість українські вантажівки методично блокуються.
Через такі штучні перепони українські вантажівки простоюють на кордоні днями, а іноді їх просто примусово розвертають назад в Україну. Логіка цинічна: хочеш їздити — реєструй фірму в Польщі, купуй польські номери, плати податки в польський бюджет і наймай польських водіїв. Системна блокада транзитних автомобілів «Укрпошти» протягом останніх двох місяців змусила перенаправити їх в обхід Польщі — через Угорщину та Словаччину.
Депутат ВР Ніна Южаніна слушно запитує: «Йдеться не лише про незручності для окремих перевізників чи поштових операторів. Йдеться про конкурентоспроможність української економіки. Саме тому хотілося б почути офіційну позицію української влади. Чи фіксуються такі випадки офіційно? Чи зверталися Кабінет Міністрів, Міністерство розвитку громад та територій, Міністерство закордонних справ до польської сторони? Чи порушувалося це питання перед Європейською Комісією?».
Варшава готується до трильйонного ринку відбудови України і прагне стати єдиним безальтернативним хабом, через який підуть усі гроші та контракти, вважає пан Смірнов. Але час, коли Україна була «молодшим партнером», минув.
Від початку повномасштабної війни Україна отримала прямий доступ до європейских країн і до нових напрямків на Близькому Сході. Як наслідок, Польща перестала сприйматися в якості незамінного посередника. Але це не повноправне партнерство.
Підбиваючи підсумки конференції у Гданську, уповноважений Польщі з відновлення України Павел Коваль повідомив, що експорт Польщі в Україну складає 14 мільярдів євро, в Україні польський бізнес розквітає. 850 тисяч українців легально працюють на території Польщі і приносять сусідній державі й економіці значно більше, ніж отримують. За різними оцінками, кожна 1 «злотувка» допомоги «повертається» у вигляді майже 5 злотих податкових надходжень і ВВП-ефекту.
Геополітично Україна потребує Польщі як партнера, а польсько-український конфлікт розколов і саму Польщу. На сьогодні спроби знизити градус напруги — мінімальні. Коли наш парламент проголосував за створення Українського національного пантеону, у Варшаві заявили, що мають намір спершу ознайомитися зі списком майбутніх поховань, а вже потім визначитися з подальшими кроками.
У звязку з цим Олексій Гарань, політолог, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду Демократичні ініціативи попереджає: «Ми ризикуємо отримати загострення через поховання лідерів ОУН і УПА у Пантеоні… Це наше право визначати, хто буде похований. Залишимо це для внутрішніх дебатів. Але якщо розставляти стратегічні, безпекові пріоритети, то, безумовно, це — процес інтеграції до ЄС, який посилить нас у протистоянні з агресором. Це й потрібно поставити на перше місце».
Щось притомне у цьому мороці надійшло хіба що від церкви. Кардинали польського й українського походження разом із Главою Української греко-католицької церкви Блаженнішим Святославом Шевчуком оприлюднили важливу заяву про зростання напруги у відносинах між поляками та українцями.
«З болем спостерігаємо за зростанням взаємної напруги та відродженням настроїв ворожнечі між поляками й українцями. Ще болісніше те, що це відбувається в той час, коли Україна продовжує переживати жахіття війни, а Польща в останні роки виявила велику солідарність із мільйонами українських сестер і братів… закликаємо всіх мислити насамперед категоріями спільного блага, а не лише приватних інтересів. Євангеліє, у яке ми віримо, навчає нас, що ліками від гріха є прощення, а межею, яку Бог поклав для зла, — милосердя».
