«Шерлок» для невидимих уламків. Кременчуцькі волонтери створюють унікальні прилади для порятунку поранених

Волонтери з Кременчука Полтавської області від початку повномасштабної війни створюють магнітні екстрактори для вилучення уламків з тіл поранених та безплатно передають їх медикам.

 

А їхня остання розробка — гаджет, здатний діагностувати уламки, які не притягуються магнітами.

Новий прилад, яким Олег Биков, голова ГО «Волонтерський штаб оборони Кременчука», планує «озброїти» як військових, так і цивільних медиків України, називається «Шерлок».

 

«Все дуже просто, — пояснює, чому пристрій отримав таку назву. — Шерлок Холмс, літературний герой англійського письменника Артура Конан-Дойла, як відомо, найкращий детектив в історії людства. Так от, нашому новому приладу, так само як Шерлоку, під силу справитися з найскладнішим завданням. Він знайде в людському організмі будь-який уламок, де б він не заховався і з якого матеріалу не був би виготовлений».

 

Досі громадська організація на чолі з 42-річним колишнім юрисконсультом є єдиним і найбільшим в Україні (та, певно, і в усьому світі) виробником потужних магнітних екстракторів, призначених для щадних операцій з вилучення металевих уламків, осколків та куль. Завдяки цим інструментам щодоби проводиться понад 300 оперативних втручань, видалено десятки тисяч уламків як з кінцівок, так і з внутрішніх органів. А тепер ГО планує запустити серійне виробництво ще одного дуже важливого продукту, аналогів якому не існує.

 

«В усіх хірургів є одна проблема — знайти й видалити уламки, які не магнітяться, — наочно демонструє Олег Биков. — Скажімо, з алюмінію, міді, неіржавіючої сталі. Про це я вперше дізнався років три тому від майора медичної служби із Запорізького військового шпиталю Ярослава Тєлушка. Ми передавали для цього закладу комплекти наших екстракторів, і він поцікавився, чи можна зробити такий прилад, який дозволяв би заходити вглибину ранового каналу, до внутрішніх органів, й локалізувати немагнітні уламки».

 

Для виявлення металевих уламків хірурги зазвичай відправляють пацієнта на рентген. Однак є такі уламки, які мігрують у тілі, й доки пацієнта доставлять до операційного столу, він може зміститись.

 

Тому багато хто використовує пінпоінтери — пошукове обладнання компактних розмірів, призначене для виявлення металевих об’єктів або портативні металошукачі безпосередньо в операційній.

 

Провести ж поверхневу діагностику на предмет прихованих немагнітних уламків досі можна було хіба що приладами, які використовують... електрики. Про те, щоб зафіксувати їх зсередини, навіть мови не було.

 

Олег спитав майора медслужби: «А ви щось подібне десь бачили?» Той лише усміхнувся. «Гаразд, спробуємо», — не зовсім упевнено відповів волонтер.

 

— Разом з інженерами й технологами почали вивчати інформаційне поле й наткнулись на єдине повідомлення, що схожий прилад для поверхневої діагностики немагнітних металів зробили американці у 2010 році, — пригадує Олег Биков. — Але на ринок розробка так і не вийшла — її забрав Пентагон.

 

Давай з хлопцями думати, з чого починати. А оскільки до повномасштабного вторгнення я займався пошуком монет за допомогою металошукача (це, до речі, гарний фітнес на свіжому повітрі), то в мене виникла ідея взяти з нього блок управління під наше завдання.

 

Придбали кілька українських металошукачів «Кощей», оскільки ця модель найдешевша, й почали їх потрошити... Зробили маленьку котушку, помістили її в карбонову трубку й під’єднали до запозиченого блоку. До того часу отримали від військових медиків бажані параметри: прилад має бути 8 мм діаметром й 30 сантиметрів довжиною.

 

Зараз для трубок використовуємо не тільки надміцний карбон, а й інші матеріали, які роблять їх гнучкими.

 

— Але все так же «розчленовуєте» «Кощеїв»?

 

— Поки що так. Та коли перейдемо на серійне виробництво, будемо закуповувати готові блоки в Китаї.

— Цікаво, який принцип роботи «Шерлока»?

 

— Якщо без додаткових подро­биць... Прилад працює на основі принципу електромагнітної індукції. Приймальна котушка створює електромагнітне поле. Якщо поряд з ним з’являється метал, у цьому полі виникають вихрові струми, що спотворюють та змінюють його. Котушка фіксує ці зміни, й блок управління подає звуковий або візуальний сигнал. Чим ближче датчик буде біля уламка, тим сильніший сигнал. Тобто, локалізація максимально ефективна і швидка.

 

Це все можна робити прямо на операційному столі. Щобільше, прилад працює від павербанка, тобто, відключення світла йому не страшні. Що дозволяє застосовувати його навіть на стабілізаційних пунктах. Тож запити на них дуже великі.

 

Хірург Ярослав Тєлушко, який проводить також торакальні операції, звісно, першим випробував «Шерлока». Це сталося ще наприкінці 2023 року. Тоді йому вдалося успішно локалізувати та видалити уламок з плевральної порожнини правої легені пораненого.

 

У ході практичних випробувань були внесені деякі корективи, і сьогодні кілька десятків інструментів уже працюють на стабілізаційних пунктах на різних напрямках фронту, а також у військових медичних закладах. І запити на них дуже великі.

 

«Круто! Мабуть, корисна річ. Коли видаляєш уламок під рентгеноскопією, це іноді забирає немало часу, сил та «дарує» значне рентген-навантаження на бригаду, особливо, коли уламок не магнітний та знаходиться далеко від вхідного отвору», — залишив коментар під постом Олега Бикова з відео, де він демонструє можливості нової розробки, кардіохірург з Дніпропетровського обласного клінічного центру діагностики та лікування Максим Чернокнижний.

 

— Як отримаємо від усіх команд практиків фідбеки (відгуки, тобто), які зараз випробовують «Шерлока», так одразу й запустимо його у серійне виробництво, — говорить Олег Биков. — До речі, на нього вже є запити від кардіохірургів, зокрема з інститутів імені Амосова та Шалімова, які працюють з нашими магнітними екстракторами.

 

— Чому ви так довго не ставили на потік виробництво цих пристроїв?

 

— Не вистачало ресурсів. Більше уваги приділяли екстракторам. За чотири роки вже виготовили й безоплатно передали медикам понад 4,5 тисячі цих пристроїв різного типу. До речі, незабаром презентуємо новий, уже шостий вид, магнітного екстрактора під назвою «Ліліт». Він також працює на основі неодиму, але в нього є ще додатковий фіксуючий елемент: якщо уламок не магнітиться, то з трубки виходять чотири вусики, які його й захоплюють.

— Дайте коротку характеристику вашим екстракторам.

 

— Першим був «Едельвейс №52». Він має дві короткі насадки, одна з яких шукає метал, а друга витягує через раневий канал під місцевим наркозом.

 

«Білий янгол» має подовжену, 45-сантиметрову, насадку. Інструмент проводять через лапароскопічний порт, добираючись до місця ушкодження, й витягують все зайве, що пристає до магніту. Ним користуються кардіо-, торакальні та абдомінальні хірурги. У набори входять також два види укорочених «Білих янголів» з різними діаметрами та довжиною.

 

«Прометей». Його особливість у тому, що він має конусоподібну потужну магнітну насадку, а отже, більшу площу притягування металу.

 

«Гідра» — гнучкий екстрактор, призначений для видалення уламків та осколків з важкодоступних місць. Інструмент добре зарекомендував себе при виконанні лапароскопічних операцій.

 

«Буцефал» — найпотужніший з усіх інструментів, призначений для видалення уламків і куль з кісткових тканин.

 

«Шерлок» доповнить цю «колекцію», яка у комплексі покращить можливості українських хірургів.

 

Насправді ми дуже довго боролися за «Шерлока», — не приховує Олег складнощів у процесі розробки нової конструкції. — Адже інструмент, який вводять у людський організм, повинен підлягати стерилізації. Це не одноразова річ. Треба, щоб її можна було розібрати на деталі й закинути в автоклав чи в термошафу або помістити в хімічний розчин. Зрештою, ми справилися з цією проблемою. «Шерлок» піддається хімічній стерилізації!

 

— А як він працює всередині?

 

— У лапароскопі є кілька портів. Через один з них заводять хірургічний інструментарій (ножі, затискачі, ще щось). Через інший — камеру, яка передає зображення на екран у збільшеному вигляді, щоб хірург бачив поле своєї роботи.

 

А в третій порт можна завести один з наших інструментів. «Білий янгол», припустимо, схопить металевий уламок, а «Шерлок» локалізує те, що не магнітиться, скажімо, кусок алюмінію. Він упирається прямо в нього, і далі хірург за допомогою затискачів чи щипців, якими споряджений другий порт, захоплює його й витягує.

 

Тим часом Ярослав Тєлушко підкинув Олегу Бикову ще одну ідею: зробити так, щоб «Шерлок» працював не від електродротів, яких більш ніж достатньо в операційній, а від бездротового зв’язку — блютузу.

Олег задумався. Каже, це серйозний виклик. Потрібно розробити програмне забезпечення, знайти айтівців і комплектуючі, зробити окремий блок живлення...

 

І я розумію, що він уже в процесі нового винаходу.