Більш ніж 40 тисяч вареників для фронту – від чотирьох жінок із маленького села на Полтавщині

Понад 40 тисяч вареників приготували минулого року волонтерки із села Дамаска, що в Зіньківській громаді.

 

Їх відправляють воїнам на передову разом з іншою гуманітарною допомогою.

 

Волонтерський колектив «Дамащанські берегині» виник три роки тому. Нині він складається з чоти­рьох місцевих мешканок.

 

«Починали з переробки овочів. Позаминулий рік видався неврожайним на них, тож ми, аби не було простою, придумали для себе нове заняття — ліпити вареники, — розповіла «Суспільному Полтава» одна з волонтерок, Юлія Жугар. — Збираємося практично щодня. Щоразу робимо майже чотири сотні вареників».

 

Відповідальна за підготовку тіста в колективі Марія Заможня. Вона завжди приходить на годину раніше за всіх і робить почергово два заміси.

 

«Просіваю борошно через сито, додаю сухі дріжджі й трошки соди, сиплю сіль і цукор, — говорить пані Марія. — До приходу дівчат навіть вареничок нароблю, і тоді вже разом ліпимо».

 

Начинку волонтерки готують заздалегідь, зазвичай з капусти та картоплі. А варять вареники за полтавською традицією — на пару. Тож вони виходять великі й пухкі. Не кажучи вже про те, що дуже смачні. 

Готова продукція.

 

Варять вареники у спеціальних пароварках, які придбали волонтери корпусу «Все буде Україна».

 

Готову ж продукцію одразу закладають у морозильні камери, а тоді відправляють військовим на фронт.

 

За словами Юлії Жугар, їхня дружна команда працює за запитами військових. Завжди користуються попитом сало та намазки з нього, перероблене м’ясо, різноманітні соління — огірки, помідори, салати.

Вареники (і не тільки) готові до відправлення на фронт.

 

«У дівчат розписані заявки на цілий місяць уперед, — додає староста Ставківського округу Зіньківської громади Володимир Баран. — Продукти їм приносять і привозять благодійники з числа місцевих мешканців».

 

А Інна Затона хвалиться, що за день, буває, перекручують понад 20 кілограмів сала з часником. Роблять також шкварки. Влітку закрили чимало консервованих кавунів. 

 

«Хлопці, отримуючи наші передачі, телефонують і дуже дякують за них, — говорить волонтерка Галина Баран. — І просять ще домашньої їжі. Ми стараємося виконати всі замовлення. Це й нам додає наснаги, віри у перемогу».