Нині збереження та глибше розуміння нашої історичної спадщини набуває особливого значення.
Бо той, хто знає своє минуле, не дозволить переписати своє майбутнє.
Той, хто пам’ятає славу предків, не схилить голови перед ворогом. Той, хто володіє історичною правдою, володіє незламною силою.
Нещодавно в Конотопі, у Класичному фаховому коледжі Сумського державного університету, відбулася значуща подія — презентація унікального видання «Місто Батурин і Батуринська сотня в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 рр.».
Це один із найцінніших документальних комплексів, що є результатом тривалої праці дослідників Національного заповідника «Гетьманська столиця» у співпраці з Центральним державним історичним архівом України (м. Київ), видавництвом «Кліо» та Благодійним фондом «Спадок Гетьманщини».
Захід розпочався хвилиною мовчання — присутні вшанували пам’ять усіх захисників і захисниць України, які за незалежність держави віддали найцінніше — своє життя.
Дороговказ для істориків
Видання «Місто Батурин і Батуринська сотня в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 рр.» є цінним для істориків, краєзнавців, генеалогів та всіх, хто цікавиться історією України.
Два томи, що охоплюють майже 400 документів, відкривають нам життя гетьманської столиці XVIII ст. у всій багатогранності: вони містять відомості про топографію і топоніміку міста, його забудову, господарства, чисельність, вік, походження та родинні зв’язки мешканців колишньої гетьманської резиденції.
Важливо наголосити, що дослідження Батурина, постатей гетьманів і їхніх здобутків стає важливою складовою національної ідентичності. Батурин — символ Гетьманщини, місце, де зосереджувалися влада, культура, освіта й дипломатія; осередок козацької еліти XVII—XVIII ст. Це не просто місто, це — ціла епоха в історії України.
«Тепер можна сміливо сказати, що Україна сьогодні видала більше українських джерел, ніж у попередні роки, — за рахунок публікації не вибіркових, а безпосередніх джерел. Такі книжки — дороговказ для істориків, для тих, хто починає досліджувати. Ці джерела дають можливість формувати власні наративи», — підкреслює Олександр Алфьоров, голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук.
«Презентоване видання покликане не лише пролити світло на маловідомі сторінки української минувщини, а й позбутися численних стереотипів та нав’язаних зовні догм у питаннях щодо ідентичності української нації. Історичний проєкт «Спадок Гетьманщини» повертає нам справжню, донедавна замовчувану історію України. Повертає нас до джерел і дає усвідомлення, яких ми дідів-прадідів нащадки. Ми — спадкоємці святої Гетьманщини», — сказала модераторка презентації, викладачка коледжу, координаторка громадської ініціативи м. Конотоп «Я — волонтер!» та натхненниця багатьох культурно-просвітницьких заходів Тетяна Радько.
Обговорити видання долучилися представники освітніх установ, закладів культури, громадських організацій міста та Попівської громади, краєзнавці, музейники, військові, волонтери, здобувачі освіти ліцеїв та коледжів.
На презентацію завітала Тетяна Кербут, генеральний директор Національного заповідника «Гетьманська столиця», випускниця Політехнічного технікуму КІСумДУ (нині — КФК СумДУ).
Вона подякувала коледжу за організацію такої важливої події та висловила вдячність благодійному фонду «Спадок Гетьманщини», за підтримки якого реалізується видавничий проєкт з публікації джерел козацько-гетьманської доби.
Пані Тетяна представила потужну команду істориків Національного заповідника «Гетьманська столиця», яка впродовж двох років ретельно працювала над матеріалами видання.
Це Руслана Огієвська, завідувач відділу «Садиба Кочубеїв»; Каріна Солдатова, завідувач відділу археології заповідника, та Наталія Саєнко, керівник команди упорядників, вчений секретар, кандидат історичних наук.
Наставник цього важливого проєкту — кандидат історичних наук, професор, спеціаліст у галузі історіографії, джерелознавства, археографії, історичного краєзнавства Олександр КОВАЛЕНКО.
У Батурині було багато теслярів і жили роми
Каріна Солдатова розповіла про історію рядового козацтва, яку можна дізнатися з матеріалів «Генерального опису Лівобережної України».
У документі зафіксовано 40 корінних козацьких родин, які проживали в Батурині. Козаки — не тільки військовий стан, а й активна економічна одиниця в суспільстві. Вони стояли на одному щаблі з козацькою старшиною.
Також дослідниця продемонструвала відбиток печатки Батуринської сотні, яку реконструював історик, відомий сфрагіст Олег Однороженко. Музейниця також розповіла про археологічні знахідки: кахлі із зображеннями воїнів, розірвані гармати, гарматні ядра, прикраси.
Руслана Огієвська зосередила увагу на козацькій старшині Гетьманщини. Дослідниця зазначила, що понад 60% козацької старшини проживали у Батурині, та назвала такі відомі роди: Косачі, Савичі, Долинські, Гудовичі. Зауважила, що Костенецькі, представники Конотопської сотні, теж мали свої угіддя в Батурині.
Наталія Саєнко зупинилася на постаті Кирила Розумовського, який уже в 22 роки тримав гетьманську булаву. Наголосила, що в 1750-х рр. у Батурині діяли два потужні підприємства — суконна та свічкова фабрики, які виконували і державні замовлення. Остання, до речі, проіснувала до середини 19 ст. та постачала продукцію в Європу!
За матеріалами «Генерального опису Лівобережної України», у Батурині було зафіксовано 180 домогосподарств; тоді тут проживала велика кількість теслярів, позаяк відбувався процес активного будівництва. До речі, цікаво, що «Подвірна книга», яка описує домогосподарства значної частини жителів Батурина, зберігається у фондах Конотопського міського краєзнавчого музею імені О. М. Лазаревського.
Цікаво було дізнатися, що на території Батурина проживали і місцеві роми. Цей факт є важливим для вивчення гетьманської політики щодо корінних народів.
Наталія Саєнко повідомила, що планується видання наступних книг, присвячених селам, прилеглим до Батурина.
Надзвичайно емоційним і насиченим цікавими фактами був виступ доктора педагогічних наук, професора кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи Сумського державного педагогічного університету Лариси Корж-Усенко, народженої в Батурині.
Не дивно, що, з дитинства надихаючись цим місцем сили, легендами, славним минулим, вона обрала історичну спеціальність. Дослідниця розповіла, що тексти XVII—XVIII ст. вимагають точності, зосередженості, наполегливості, — їх важко читати.
Пані Лариса, ознайомившись із виданням, звернула увагу присутніх на питання освіти. Зазначила, що важливою умовою контрактів на будівництво, які укладав гетьман, було навчання місцевого населення та поширення досвіду. В Батурині був високий відсоток освіченого населення.
До прикладу, у купчих лише поодиноко стоять хрестики замість підписів. Особливістю козацько-старшинських родів було прагнення до знань. Пані професорка закликала молодь вивчати такі документи та досліджувати нашу історію. Насамкінець вона продекламувала свою поезію «Ти плоть і кров, Батуринська земля...».
Інформативною була доповідь «Батурин і конотопці (за матеріалами Генерального опису Лівобережної України, архівними матеріалами, фотографіями)» Зої Шалівської — членкині Національної спілки журналістів України, відповідальної секретарки Київської правозахисної організації депортованих українців «Холмщина» ім. Михайла Грушевського, публіцистки, краєзнавиці.
До зустрічі в режимі онлайн доєднався і Віталій Хоменко — кандидат історичних наук, викладач Конотопського індустріально-педагогічного фахового коледжу СумДУ.
«Вчіть історію, читайте історичні книги, досліджуйте життя своїх предків. Усе це важливо для нашої ідентичності. Лише вивчаючи минуле, можна формувати майбутнє», — сказав пан Віталій.
Нащадки козаків, захисники і меценати
Видавничий проєкт з публікації джерел козацько-гетьманської доби реалізується за благодійної підтримки Євгена Сура — почесного президента благодійного фонду «Спадок Гетьманщини», відомого мецената, візіонера, нащадка конотопського козацтва.
На презентації Аліна Іващенко, заступниця голови БФ «Спадок Гетьманщини», поділилася особистою історією: кілька років тому вона з батьками приїхала на екскурсію до Батурина. Наступного дня її тоді 80-річний батько здивовано запитав: «Доню, так Мазепа — герой? Чому ж ми все життя вчили протилежне?». Цей епізод укотре свідчить про те, що нашу історію століттями було спотворено.
«Важливо, щоб саме наша молодь вивчала історію, досліджувала, копала глибоко, а не тільки на поверхні. Щоб учителі зацікавлювали дітей. Маючи такі фундаментальні видання, про Батурин уже можна знімати кіно!» — наголосила Аліна Іващенко.
Щемливим моментом зустрічі була згадка про Юрія Коваленка — уродженця Глухівщини, українського вченого, історика, археолога, що розкопав дві гетьманські столиці, учасника місії «Чорний тюльпан», краєзнавця, викладача, музиканта, штаб-сержанта Збройних сил України, учасника російсько-української війни, який загинув 14 березня 2023 року поблизу Кремінної на Луганщині.
Ще один великий українець, який радів би успіху своїх колег... Гості презентації мали змогу побачити унікальне відео з фестивалю-конкурсу авторської пісні «Червона Рута» (1991 р.) в Запоріжжі, що став символом відродження української культури.
Це
запис виступу 25-річного музиканта з авторською піснею «Дума про Гетьманщину», присвяченою Батуринській трагедії 1708 р.: «Ой, славнеє місто Батурин, ой, чого ж ти спало, як від ката московського та все й запалало...». Як же ці рядки суголосні сьогоднішнім страшним реаліям!..
Бібліотечно-інформаційний центр коледжу запрошує всіх зацікавлених і закоханих в історію, генеалогію, краєзнавство ознайомитися і працювати з виданням. Також книги наявні в Публічній бібліотеці Конотопської міської ради, бібліотеці ім. С. І. Пономарьова Конотопської міської ради, в Конотопському міському краєзнавчому музеї ім. О. М. Лазаревського, в бібліотеках ліцеїв №1, №3, індустріально-педагогічного та медичного коледжів.
Публікація такого джерела, як «Місто Батурин і Батуринська сотня в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 рр.», показує, що українська історія — жива, відкрита для пізнання і надихає нас у сьогоднішній боротьбі. Такі роботи повертають нам голос нашої історії, енергію наших предків, силу нашої державності.
«Ми знаємо, якою страшною ціною сплачено за нашу свободу. Її виборюють українці впродовж століть шаблею і пером, піснею і молитвою, науковою думкою і правдою. Її тримають зараз — на передовій, у тилу, у серці кожного з нас», — наголосила Тетяна Радько.
І додала: «Наша зустріч — іще одна цеглинка в мур нашої Пам’яті, української ідентичності. Це те, що тримає нас разом, коли розсипаються звичні орієнтири, те, що зшиває СВОЇХ, це те, що з кожного з нас робить фортецю, об котру ворог має розбитися, а ми — перемогти і добитися справедливості».
Вивчайте історію. Досліджуйте минуле. Творіть майбутнє. Ми — спадкоємці Гетьманщини! І це наша сила.
