Ситуація — капітуляція. Єрмака

І от днями НАБУ раптово «заморозило» плівки, переставши друкувати на загал розшифровані розмови топперсон країни. Імовірно, тому, що вони зачіпають оборонні поставки, контракти, — й не лише України.

 

У 99% подібних корупційних історій гроші виводяться на офшорні компанії через ланцюги «прокладок» оборонних структур. Зазначимо, НАБУ створювалось під прямим контролем США та Європи. Звісно, із західними партнерами узгоджується і кандидатура директора НАБУ. 

 

Фінансова прозорість Агентства перед Міжнародним валютним фондом — не лише реальний факт, а й необхідність, а от перед Україною вона має умовний характер. І якщо розкриття справи Міндіча підводить і до американської компанії чи британського підрядника, або німецького поставника зброї, то Захід може попросити відкласти на невизначений термін подальше оприлюднення записів на плівках. 

 

Тож НАБУ зупинило публікацію «плівок Міндіча» не тому, що війна, у даному випадку вона відіграла роль димової завіси. Очевидно, у плівках спливли іноземні компанії, посередники та західні структури, через котрі відбувались «розпили» грошей кожної країни на полігоні в Україні.

 

Україна стала тим місцем, де списується вся стара та непотрібна військова техніка, амуніція, зброя. І все це «відмивається» за рахунок простих українських солдатів і цивільних, а гроші, за класикою жанру, ділять між собою ділки. 

 

Після згаданого корупційного скандалу президент України Володимир Зеленський перетворився з лідера на токсичний актив. А це нікому зараз не вигідно — ні США перед виборами в Сенат, ні Європі. Західні лідери рекомендували українському президенту стишити інформаційну хвилю скандалу довкола «плівок Міндіча». Напевне, тому Володимир Зеленський і взявся вичитувати українців, аби припинили «срачі». Можна подумати, що вони, тобто ми, стали їх причиною.

Водночас у цей хиткий момент глава офісу президента Андрій Єрмак, як і рік тому — в листопаді 2024 року, — хотів їхати в Британію до генерала й посла України Валерія Залужного. До звільнення котрого з поста головкома ЗСУ, окрім інших зацікавлених, і він доклав зусиль. 

 

Минулорічного листопада, як повідомляла «УМ», Андрій Єрмак намагався розвідати плани щодо президентських амбіцій Валерія Залужного. Тоді генерал Залужний відповів Єрмаку: «Якщо я все-таки вирішу піти в політику, ви дізнаєтеся про це першим, від мене особисто».

 

Навесні цього року ходили чутки, що Єрмак і Буданов мали таємну зустріч із певними кураторами, на якій (у разі, якщо президентом стане Залужний) отримали гарантії збереження своїх посад з впливом у майбутній структурі.

 

Наразі ж місія Андрія Єрмака дещо інша. Він намагається врятувати Володимира Зеленського й самого себе. Деякі критики з числа міжнародних партнерів України пов’язують перебування при владі Зеленського зі збереженнями посади Єрмака.

 

Мовляв, якщо Єрмака знімають, Зеленський — наступний. А не навпаки. Тому завдання Єрмака залишається тим же — нейтралізувати Залужного як загрозу, зробити його союзником, а не конкурентом. Скажімо, запропонувати посаду прем’єр-міністра, спробувавши таким чином «купити» лояльність генерала та поставити Залужного в позицію спільної відповідальності.

 

Валерій Залужний — єдиний, кого Захід розглядає наразі як безальтернативну кандидатуру на посаду наступного президента України. Тому Єрмаку дуже важливо тримати руку на пульсі Залужного. 

 

Насправді це виглядає як капітуляція Єрмака. Коли глава офісу президента їде не до депутатів, не до прем’єр-міністра, а до військового, котрого він сам же й виштовхнув з командування фронтом. Це означає, що глава ОП шукає порятунок. 

Чому фігурантів плівок звільнили з посад, але не затримали, принаймні в СІЗО, тому що мета «великих» — не посадити, а перерозподілити владу. Тому що йде політична війна еліт, а не боротьба з корупцією.

 

Захід хоче прибрати Єрмака, змінити Кабмін, призначивши нового прем’єра, перезапустити управління країною, але не обвалити її повністю. Тому, можливо, посадки будуть, але вже після зміни влади.

 

Наразі США й росія нібито узгодили пункти мирної угоди, перед якими поставили в позу важкого вибору Зеленського.

 

Природно, що Зеленський не погоджується на такі умови. Інакше, підписавши всі ці пункти, означатиме для емоційно-нарцисичної натури Зеленського визнати провал своєї зовнішньої політики.

 

А обґрунтовувати, доводити, робити логічні оцінки, а не емоційні випади перед співвітчизниками, посилюючи водночас диктатуру, — це не його «конячка».

 

Захід також поки що не погоджується. Європа та США занадто багато вклали, щоб отак капітулювати. Тоді для чого цей нібито мирний план узагалі? Вочевидь, аби перевірити реакцію та лояльність.

 

Києва — хто готовий, а хто бунтує? Москви — чи готова вона йти на компроміс? Європи — хто що каже, хто підкоряється Вашингтону без питань, а хто починає опиратись?

 

Захід не хоче капітуляції, адже перемога путіна — це удар по НАТО. Тому, ймовірно, або Зеленського змусять піти, або війна вийде на новий рівень.

 

Перед загостренням і розширенням війни завжди проводять тест на керованість еліт.

 

Паралельно росія б’є диверсіями по Польщі. Для створення причин і приводів. Дональд Трамп не за мир. Він готує США до ролі арбітра в чужій країні. А Європа, як ми вже неодноразово зазначали, вже офіційно готується до воєнних дій.

 

Тож наразі ми спостерігаємо за сценою, коли сезон «Мідас» — розслідування НАБУ корупційних справ в енергетиці та військових закупівель — завершує другу серію.

 

А затримані й заарештовані члени ОЗУ (організоване злочинне угруповання) не відмовляться від певних пропозицій в обмін на пом’якшення кримінальних наслідків їхньої діяльності або й узагалі за співпрацю з детективами можуть отримати умовний термін, що практикує антикорупційний суд.

 

Саме тому один із фігурантів плівок, голова РНБО Рустем Умєров, може проявляти підвищену обережність, чекаючи завершення переговорів Банкової щодо угоди з НАБУ та САП.

 

Але це було можливим до моменту підриву і без того крихкої міжнародної стабільності планом путіна закінчити війну в Україні разом з Дональдом Трампом, не поступаючись жодною з оголошених цілей.

 

Тепер увесь український внутрішній порядок денний перемкнувся на пошуки відповіді США.

 

Можливо, для президента України цей план був несподіваним лише в частині ультимативної позиції США на боці росії. Він не міг не знати про його підготовку і перехід представника Білого дому Віткоффа на бік путіна.

А тим часом у світі склалася низка дивних ситуацій, на котрі сьогодні мало хто звертає увагу. 

 

У Закарпатській області в селі Іза введено карантинні обмеження, пов’язані зі спалахом гепатиту А. Вимагаючи відмінити карантин, місцеві мешканці блокують дороги, влаштовують підпали. Вони називають такі заходи занадто надмірними. Протести, підпали, сварки з поліцією, блокування цілого села на в’їзд та виїзд.

 

Гепатит А не такий небезпечний, як його інші різновиди, він не вимагає ізоляції цілого села — введення 60-денного карантину, закриття шкіл та відміни всіх заходів. Це неспівмірні заходи, що абсолютно не тотожні стандартам ВООЗ.

 

І все це більше схоже на соціальний експеримент. Закрити невелике село Іза на два місяці — зручно для тестування реакції людей. Відпрацювання моделі вимушеної ізоляції, підготовка до майбутнього карантину та перевірка, як працює система контролю руху. Адже на комусь це потрібно перевіряти.

 

Люди відчувають, що їм не кажуть правду. Влада стверджує, що гепатит А з’явився через заражену воду. Але результатів аналізів ніхто не показував. Якщо джерело інфекції — вода, то постраждати можуть усі навколишні населені пункти.

 

І водночас понад 2 тисячі випадків гепатиту А зареєстровано й у Празі (столиця Чехії). Від ускладнень померло 22 особи. Але в Празі немає ні локдаунів, ні карантинів, ні обмежень.

 

Але це ще не всі дивацтва. В одному з районів москви — щукіно — також оголосили карантин до 17 січня 2026 року. Тобто на 60 днів, як і в Україні, тільки причина там інша — сказ.

 

Можна було б зіронізувати, що це стандартний діагноз агресорів, якби не проводилось усе це синхронно.

 

У Франції — незвичайна пневмонія у дітей. Іспанія — дивний, не схожий на звичайний, кишковий вірус. У Чехії — карантинні зони в сільській місцевості. У Німеччині — масові спалахи кишкової інфекції.

 

Занадто багато збігів. Що більше схоже на навчання із заходів контролю населення, репетицію блокади населення. Також — на роботу з витоком штучних вірусів та управління страхом і контроль.