Ікони та снаряди. Мама воїна пише святі образи на дошках ящиків з-під боєприпасів

У Тернополі відкрилася виставка особливих ікон, створених Наталею Війтович — мисткинею, волонтеркою, громадською діячкою.

 

А ще вона мама військовослужбовця Збройних сил України, який зник цьогорічної весни під час виконання бойового завдання в Покровському районі.

 

І невимовною болючою тривогою за долю якого переповнене весь час материнське серце. 

 

Ікони пані Наталя пише вже п’ять років, навчившись цього мистецтва у школі іконопису при одному з храмів УГКЦ.

 

Однак останніх пів року вона створює їх на незвичайному матеріалі — на дошках від ящиків з-під боєприпасів, що їх передають військові. Коли тільки виник цей задум, попросила передати такі сина, він пообіцяв, та не ­встиг.

 

На «дереві війни» написано вже 14 ікон, дві з яких Наталя Війтович передала до військового підрозділу сина, а ще одну — до шпиталю, де до неї звертають свої молитви поранені військовослужбовці.

 

Решта ж становлять експозицію персональної виставки під назвою «Коли зброя мовчить, говорять ікони» в «Етно-центрі» Тернопільської бібліотеки для дорослих №4.

 

Хто її відвідає, напевне, відчує особливу енергетику цих творінь, де витончені лінії святих ликів на диво гармонійно поєднуються з грубою деревиною (до слова, задню поверхню майстриня навмисне не піддає жодній обробці). 

А ще від них наче струменять емоції любові і болю, віри і надії, якими наповнила їх авторка.

 

«Коли мені дуже важко на душі, то в роботі над іконою стає легше, я заспокоююся, — розповіла вона під час відкриття виставки. — В мене таке враження, що ці дошки говорять, і я з ними розмовляю...».

 

Відколи війна, Наталя Війтович не раз виставляла свої роботи на благодійних аукціонах для підтримки ЗСУ, збираючи тисячі гривень. А ще вона очолює творчу майстерню «Під Покровом Богородиці», де щедро ділиться своїм умінням з іншими.