Як заповідав Тарас...

У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны».

 

Режисер Іван Пирьєв, у головних ролях — Марина Ладиніна, Євген Самойлов та Іван Любезнов.

 

Пропагандистський фільм мав тоді величезний (та ще й під час війни!) успіх у «савєцкаго зрітєля». Інакше він не з’явився б. Той фільм, який я бачив невдовзі після його виходу на екрани, запам’ятався мені.

 

І вже тепер, у наші часи, коли понад 3,5 року точиться повномасштабна російсько-українська війна, я знов у інтернеті переглянув цей фільм.

 

За висловом блаженнійшого митрополита Епіфанія, відсіч монголо-москалям, нашому споконвічному ворогу-супостату, триває не роки, а впродовж століть (!) і буде продовжуватися невідомо скільки часу.

 

З огляду на сучасну російсько-українську війну в тому фільмі-агітці є епізод, повторення якого було б справедливим покаранням теперішній країні-агресору — путінській росії. А показували тоді, хай і зовсім трохи, як у суцільних клубах диму палає москва...

 

Наш тележурналіст Віталій Портников, американський Юрій Фельштинський, а зараз уже і наш президент Зеленсьий упевнено говорять, що треба бити по москві та петрограду, бо москаль розуміє тільки силу.

 

А в історичні часи фронт таки неодноразово приходив у лігво монгола-москаля. Брали москву кримські татари, брали поляки разом з гетьманом Сагайдачним, Богдан Хмельницький у 1638 році «воював проти московитів і отримав від короля золоту шаблю за хоробрість». 

 

Навіть царський блазень Пушкін у маніпулятивній поемі «Полтава» писав, що козацька старшина у часи Мазепи мріяла ударити війною на ненависну їй москву.

 

Адекватно на дії москаля в Україні реагував наш пророк Тарас Григорович: «Москалі — лихі люди» (поема «Катерина»). У своєму «Заповіті» просив, щоб поховали його «на високій могилі», щоб було видно «як понесе Дніпро кров ворожу», кров москаля, з України геть у синєє море.

 

Пророк у недописаній драмі застерігав ворогів, що за всі злодіяння в Україні, ми, українці-козаки, відплатимо:

 

...Цепь неволи разорвем,

Огонь и кровь мы на расправу

В жилища вражьи принесем.

Штучний інтелект наслідує Едварда Мунка.

 

Леся Українка називала московію «ненависна чужинка». Писала: «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя»...

 

До речі, український геймдизайнер Sergey Mohov уявив, яким зобразили б палаючий кремль відомі митці, як-от Деґа, Ренуар, Моне, Пікассо, Далі, Малевич, Марія Примаченко, Босх, Воргол та інші. Таке завдання він поставив програмі штучного інтелекту Midjourney, алюзії на творчість Анрі Тулуз-Лотрека та Едварда Мунка бачите тут.

 

А тепер іще дещо з історії. Кримська війна московії проти об’єднаних сил Європи у 1856 році закінчилась нищівною поразкою. Впав Севастополь, були взяті союзниками інші опорні пункти спротиву. І тоді, не витримавши ганьби, диктатор московії Ніколай І закінчив життя самогубством.

 

Перша світова війна закінчилась поразкою для московії, а їхній імператор загинув.

 

Переляканим був у перші дні війни з Німеччиною і Сталін. Друга світова війна закінчилася після того, як Гітлер, Геббельс, Гіммлер, а згодом і Герінг — усі вони закінчили своє існування самогубством.

 

А ще раніше в Німеччині були сміливці, які готували замах на життя Гітлера, потім були ще спроби, остання — теж невдала, у 1944 у році. Тоді диктатор Німеччини суто випадково вцілів.

 

Попри невдачі, німецька нація — європейська нація — розуміла, в яку халепу втягнув її Гітлер, усіляко старалася звільнитися від тієї напасті, і коли стало можливо, повернулась до демократії.

 

Московія — це інша країна. Москаль за ментальністю — це споконвічний раб. А раб, як говорив ще один із діячів Риму, найбільше ненавидить того раба, який став вільним. Москаль ніколи не перестане бути рабом, і звідси його ненависть до українця, вільної людини, козака за ментальністю.

 

Тому нинішній диктатор московії почувається цілком спокійно, бо народ-раб його підтримує. І тому він ніколи не припинить цю війну по своїй волі. Він розуміє, що закінчення війни — це для нього кінець.

 

Ельдар Рязанов, кінорежисер, вважав: «Росія — країна, яка пожирає своїх дітей».

 

Віталій Портников, публіцист, пояснює: «Путін воює найманою армією, і тому він зацікавлений, аби у цій війні було знищено щонайбільше отих найманців, щоб не було перед ким відповідати за свої злочини».

 

Павлу Григоровичу Тичині з 2022 року приписують такі безцензурні слова: «На українських нивах, білоруських, на російських я прошу, молю: «Вбивайте москалів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю!».

 

Війна триває. Як довго ще — невідомо. Вихід один — перемога над супостатом. І фізична ліквідація путіна. Крапка!