Навіть таку благородну справу, як будівництво меморіального кладовища для поховання загиблих героїв, чиновники Кабміну примудрилися довести до повного абсурду.
Тобто проігнорували рішення одразу двох судів, які стали на бік екологів, а також передали сфальсифіковані дані Бернському комітету, природоохоронні ідеї якого Україна зобов’язалася підтримувати ще в 90-х роках.
Зрештою сьогодні маємо сумний прецедент. Наші хлопці та дівчата ціною власного життя відбиваються від країни, яка втомила світ нескінченною брехнею.
А урядовці діють по-російськи, називаючи чорне білим. Боротися з відвертими маніпуляціями в Україні більше немає сенсу, тому екологи мають намір подати позов на Кабмін до Бернського комітету. В результаті держава може сплатити чималий штраф та й загубленого лісу вже не повернеш.
Все не по-людськи
Спочатку урядовці приємно здивували гарною ідеєю, оскільки вітчизняне військове кладовище вирішили звести за прикладом Арлінгтонського національного цвинтаря в американському штаті Вірджинія.
Там поховані учасники війн, президенти країни та астронавти. Викликав повагу і намір закласти будівництво в межах столиці, неподалік станції метро, виказавши таким чином глибоку повагу героям, які віддали життя за свободу Батьківщини та їхнім рідним.
Але як тільки справа дійшла до виділення конкретної ділянки землі, гра в благородство скінчилася. На зміну одному скандалу приходив інший, але певної згоди так і не дійшли.
Почався розгляд з ділянки на Лисій горі в Голосіївському районі столиці, проти чого різко виступили екологи. Потім розглядали Співоче поле, наділ біля Берковецького кладовища, частину Національного комплексу «Експоцентр України», Національне військово-меморіальне кладовище у Биківнянському лісі, по сусідству з Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили». Втім з різних причин усі названі варіанти не були схвалені.
Зрештою, 15 березня 2024 року уряд ухвалив остаточно постанову, виділивши під кладовище дві ділянки загальною площею 267 гектарів у Гатненській громаді Фастівського району. Вся земля перебуває у державній власності, тому проблем із нинішніми господарями не повинно було виникнути в принципі. Але на повірці з’явилися інші питання.
Вже на початку червня експерти Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) озвучили результати проведеної геологічної експертизи у місці запланованого будівництва, що засвідчили надто високий рівень ґрунтових вод на цій території.
Ба більше, виділена ділянка має заболочені місця. Дерева, які там ростуть, певною мірою регулюють хиткий водний баланс. Але оскільки чиновники дозволили вирубати під цвинтар ще й 25 гектарів лісу поблизу села Мархалівка, то навколишні населені пункти опинилися під загрозою підтоплення. За словами екологів, здійснювати поховання в таких місцях забороняється державними санітарними нормами і правилами.
І ще одна важлива деталь. Проєкт будівництва першої черги кладовища передбачає зведення не централізованої каналізації, а локальних очисних споруд. Отож вигрібні ями укупі з високим рівнем ґрунтових вод можуть створити неабиякий «фекальний» прецедент вже для самих могил.
Втім, попри обурення екологів і жителів Мархалівки, чиновники Міністерства ветеранів повідомили, що фахівці ДП «Укрдержбудекспертиза» підтвердили відповідність проєкту кладовища чинним будівельним нормам. Тобто, за їхніми даними, порушень санітарних і епідеміологічних вимог не виявлено, так само, як і негативного впливу на екологію.
І все ж екологічні питання залишилися. Річ у тім, що Мархалівський ліс входить до європейської Смарагдової мережі. Йдеться про унікальні території особливого природоохоронного значення, що створені для збереження біорізноманіття Європи відповідно до вимог Бернської конвенції. Вона об’єднує території, важливі для довгострокового виживання видів та збереження їх місць проживання, що потребують спеціальних заходів охорони.
Тобто чиновники своїми наказами і наглядом повинні берегти у такій зеленій зоні кожну червонокнижну рослину, не кажучи вже про вікові дерева і рідкісних тварин.
У 2019 році на засіданні Постійного комітету Бернської конвенції було затверджено сучасну схему Смарагдової мережі України. В останній редакції до неї входить 377 об’єктів і територій, включно зі згаданим Мархалівським лісом.
Суд та діло
Про будівництво Національного військового меморіального кладовища жителі Мархалівки дізналися не на громадському слуханні, що у таких випадках є обов’язковим, а завдяки появі поблизу їхнього лісу важкої техніки.
Після того, як лісоруби почали валити вікові сосни, мархалівці організувалися для боротьби, дійшовши з пікетами фактично до всіх органів державної влади.
«Після марних спроб заспокоїти громадськість чиновники вдалися до інших методів, — розповіла на пресконференції в інформаційній агенції «Інтерфакс-Україна» жителька села Людмила Морозова. — Спочатку біля Мархалівки встановили мобільний блокпост ТЦК. Близько 20 їхніх співробітників кошмарили чоловіків, намагаючись таким чином їх нейтралізувати. Потім з’явилися журналісти, які повторювали риторику чиновників та усіляко дискредитували представників громади. Пролунала версія, що жителі Мархалівки проти поховань, бо кладовище знецінить їхню нерухомість».
... і вирубують їх без контролю.
Фото ГО «Мархалівка. Підтримка».
Зрештою, щоб надати своїм діям законності, Кабмін у березні минулого року ухвалив постанову №225 «Деякі питання видалення дерев, чагарників, газонів і квітників під час виконання підготовчих та/або будівельних робіт і експлуатації Національного військового меморіального кладовища».
На думку екологів, цим документом урядовці фактично дозволили безперешкодно та варварськи зносити десятки гектарів Мархалівського лісу, порушивши тим самим норми як вітчизняного, так і європейського природоохоронного законодавства.
Аби зупинити цей правовий нігілізм, КЕКЦ подав позов до Київського окружного адміністративного суду проти Кабінету Міністрів і виграв його. На бік екологів став також Шостий апеляційний адміністративний суд, який підтвердив законність рішення суду першої інстанції щодо протиправності постанови №225.
«На сьогодні оскаржена постанова набула законної сили і кодексом адміністративного судочинства України, згідно з яким здійснювався розгляд цієї справи, — повідомила юрист КЕКЦ Юлія Рибіцька. — Були визначені наслідки визнання нормативно-правового акта нечинними. Вважаю це рішення не просто перемогою конкретного позивача або мешканців громади. На мою думку, це перемога екологічної спільноти як такої. Тобто активістів, людей, небайдужих до захисту природи».
Але, як з’ясувалося пізніше, святкувати перемогу було зарано. Кабмін нібито правової держави проігнорував рішення двох судів, а отже знищення лісу Смарагдової мережі триває далі. Обурені екологи написали листа до Бернської конвенції з проханням зупинити правовий безмір. У Берні затребували від чиновників конкретної реакції на зауваження екологів, але отримали у відповідь, м’яко кажучи, неправдиві дані.
Альтернатива є завжди
Як повідомляє Київський еколого-культурний центр, чиновники у своєму листі приховали ключові юридичні та природоохоронні факти. Зокрема, умисно не згадали ту обставину, що Шостий апеляційний адміністративний суд вже скасував розпорядження Київської ОВА про передачу лісу під кладовище, а відтак будь-яке будівництво там є незаконним.
Крім того, до листа Міністерства економіки, довкілля і сільського господарства було додано пояснення першого заступника міністра у справах ветеранів Віктора Байдачного.
За його даними, у Мархалівському лісі відсутні види рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України, і немає тих, що охороняються Бернською конвенцією.
Природоохоронні організації вже спростували ці дані. «Насправді, згідно з дослідженнями, проведеними у червні 2025 року, в Мархалівському лісі було виявлено 5 видів рослин, занесених до Червоної книги України, та 27 видів тварин, які охороняються Бернською конвенцією», — каже керівник КЕКЦ Володимир Борейко.
Причому це вже не перший випадок, коли українські відомства вводять в оману міжнародний орган. Раніше вони запевняли, що на місці майбутнього кладовища вирубують лише сухі дерева, кущі та чагарники. Насправді ж звідти фурами возять спиляні зелені сосни, які знищили вже на площі 32 гектари.
Як далі боротися з цим безміром, екологи та члени ГО «Мархалівка. Підтримка» не знають. Усі законні методи спротиву на сьогодні вичерпані. На жаль, рішення вітчизняних судів для урядовців не указ, тому залишається ініціювати суд Бернського комітету проти України.
«Пора вже чиновникам показати, що все це листування, вся ця балаканина вичерпала себе, — каже Володимир Борейко. — Треба вчинити, як з Польщею, яка свого часу почала незаконно рубати Біловезьку пущу. Екологи підняли це питання. У результаті міністра вигнали, а держава заплатила величезний штраф. Отож якщо наше керівництво не розуміє, що Європа живе за законом, а не «по понятіям», то буде арбітражний суд. Я думаю, що не можна не чинити опір цій брехні. Брехня, як і корупція, нищить Україну».
Також екологи спростували заяву Віктора Байдачного про те, що навколо Києва немає інших місць для військового некрополя, запропонувавши альтернативні варіанти, зокрема, в районі Феофанії. Але, на думку Надії Коваленко, така альтернатива не влаштовує владу, бо там вигідніше будувати торговельні центри і житлові комплекси.
Є й більш компромісна територія, неподалік тієї, де зараз рубають сосни. «Йдеться про 20 тисяч гектарів, які підпорядковані Боярській дослідній станції, — каже Володимир Борейко. — Там лише 3 відсотки заповідної території і ще невелика територія Мархалівського лісу. Решта — незаповідна ділянка, де на 70 відсотках площі ведуться рубки. Тобто там або взагалі нічого немає, або ростуть маленькі сосонки. Там немає води, близьких сіл і Смарагдової мережі. Але ж там і лісу немає! Сосонки не продаються. А деревина з Мархалівського лісу — аж бігом! Причому без податків. Можна сказати, чистий навар. Куди він іде — невідомо».
