Скандал довкола закону №12414, який підпорядкував НАБУ і САП генеральному прокурору, спричинив хвилю протестів в Україні та жорстку критику з боку західних партнерів.
Тисячі громадян вийшли на вулиці, порівнюючи дії влади з «диктаторськими законами» Януковича.
Західні ЗМІ, зокрема Bloomberg і The New York Times, назвали це повзучим авторитаризмом, а Єврокомісія попередила, що тиск на антикорупційні органи загрожує євроінтеграції України.
У відповідь на критику Зеленський 27 липня 2025 року провів розмову з Урсулою фон дер Ляєн, після чого оприлюднив заяву, в якій наголосив на виконанні євроінтеграційних зобов’язань, реформах і новому законопроєкті для відновлення незалежності НАБУ і САП.
Заява Зеленського виглядає як спроба загасити політичну пожежу, але чи здатна вона відновити довіру, коли «порцеляна» — тобто репутація України як реформатора — вже розбита? Розберемо ключові аспекти його заяви та її ширший контекст
Мотиви Зеленського. Реакція на кризу чи політичний маневр?
Реакція суспільства стала неприємним сюрпризом для Зеленського і його автократів із Банкової. Переляк депутатського корпусу «слуг» плюс сверблячка політтехнологів Банкової, мов майданний заміс, — це завжди свіжа копійка.
Лачени, безуглі, серлещі кинулися прощупувати протестувальну аудиторію на предмет сліду Порошенка. По суті, за реакцією цієї всілякої шантрапи можна прочитати підготовку до силового сценарію, хоча учасники протесту жодного приводу, хіба окрім обпльованної носійки синдрому Аспергера, для застосування сили владі не подарували.
Добре, що силовики обійшлися лише погрозливими коментарями, адже всі знають, наскільки ненавидять владу саме учасники бойових дій, тому гра м’язами була дещо карикатурною, і це правильно.
Зеленський же особисто заходився стелити соломку. І перед народом, і перед західними донорами. Після внесеного проєкту закону і призначеної на 31 липня сесії, а також швидесенько підписаних законів про АРМА та факторинг у своїй заяві він акцентує на трьох ключових напрямах: антикорупційна реформа, виконання вимог Ukraine Facility та синхронізація санкцій проти росії.
Це виглядає як спроба продемонструвати Заходу та українському суспільству, що влада не відступає від євроінтеграційного курсу. Проте раптовий «спринт» у виконанні зобов’язань викликає запитання: чому ці кроки не були зроблені раніше, до протестів?
Протести, які охопили Київ, Львів, Одесу та інші міста, показали, що суспільство не готове миритися з наступом на антикорупційні інституції.
Ветеран із Чернігова на мітингу заявив: «Я бачив, що таке підконтрольна система. Ми не дозволимо її повернути». Цей суспільний тиск, імовірно, змусив Зеленського діяти швидко, щоб уникнути подальшої ескалації.
Заяви Єврокомісії, США та країн G7 про необхідність незалежності НАБУ і САП поставили Україну перед ризиком втрати фінансової та військової підтримки.
Зеленський у розмові з фон дер Ляєн наголосив на новому законопроєкті, який «гарантує незалежність та ефективність антикорупційних органів».
Це виглядає як спроба заспокоїти партнерів, які, за словами Reuters, «уважно стежать за діями Києва».
Зеленський, імовірно, зрозумів, що скандал загрожує не лише його репутації, а й міжнародній підтримці України. Проте його заява виглядає, радше, як реакція на кризу, ніж як щира відданість реформам.
Порцеляну довіри вже розбито, і поспішні дії можуть бути сприйняті як політичний маневр, а не стратегічна зміна курсу.
Зміст заяви. Що обіцяє президент?
Зеленський у своїй заяві окреслив кілька ключових пунктів. Антикорупційна реформа. Він повідомив про законопроєкт, який має відновити незалежність НАБУ і САП, і подякував Єврокомісії за експертизу.
«Маємо однакове бачення: важливо, щоб законопроєкт був ухвалений невідкладно, вже наступного тижня», — зазначив він. Це відповідає тиску Заходу, який вимагає скасування норм закону №12414.
Реформи для Ukraine Facility. Зеленський підписав закони про реформу АРМА та факторинг, які є частиною вимог для отримання фінансової допомоги від ЄС. Фон дер Ляєн, за його словами, відзначила прогрес у виконанні індикаторів.
Санкції проти росії. Зеленський подякував за 18-й пакет санкцій ЄС, зокрема за зниження граничної ціни на російську нафту, і наголосив, що Україна синхронізувала всі 18 пакетів.
Переговори про членство в ЄС. Він обговорив із фон дер Ляєн відкриття першого переговорного кластера для вступу України до ЄС, пообіцявши «максимально оперативну» роботу.
Ці пункти виглядають як спроба показати прогрес у всіх ключових напрямах, які турбують Захід. Проте заява викликає скептицизм, адже вона не містить конкретики щодо нового законопроєкту чи термінів виконання інших зобов’язань.
Реакція суспільства. Чи повірять українці?
Українське суспільство, яке вийшло на протести, продемонструвало високий рівень самоорганізації та чутливість до антикорупційних питань.
Депутат «Європейської Солідарності» і журналіст Микола Княжицький пише в колонці на каналі «Еспресо»: «Українське суспільство це розуміє. Це усвідомлює молодь — студенти, школярі, які виходять на вулиці з картонними табличками, захищаючи своє право на європейське майбутнє. Усі розмови про те, що ми зможемо перемогти росію без Європи, без підтримки демократичного світу — абсурдні. Без цієї підтримки ми ризикуємо перетворитися на квазідержаву, частина території якої залишиться під російською окупацією, а решта — під зовнішнім впливом. Якщо ми цього не хочемо, то маємо стати прикладом справжньої демократії».
Молодь на протестах іще не окреслила остаточних вимог, і вона бачить, як влада гасить пожежу заради самовиживання, а не для суспільного блага. До того ж заява Зеленського може бути сприйнята як запізніла.
У свідомості протестувальників укорінився скептицизм через попередні дії влади: арешт Віталія Шабуніна, очільника Центру протидії корупції, та спроби дискредитації протестів через звинувачення у шпигунстві посилили недовіру до влади.
Військовик і народний депутат 8-го скликання Єгор Фірсов написав наступне у своєму ФБ: «Випадок із Шабуніним показав, що кожний військовий сьогодні є вразливим, якщо має сміливість критикувати владу. «Була б людина, а стаття в Кримінальному кодексі для неї завжди знайдеться».
З десяток статей у чинному Кримінальному кодексі. Ми з хлопцями якось рахували, за що можна нас усіх легко «закрити». Багато військових лише наростили свою лють щодо вертикалі Зеленського. Безпорадної, брехливої і такої, що хизується своєю безкарністю.
Протестувальники вимагають не лише нового законопроєкту, а й гарантій, що він не міститиме «лазівок» для тиску на НАБУ і САП. Наприклад, законопроєкт Зеленського №13533 передбачає перевірки антикорупційних органів Служби безпеки України, що викликає занепокоєння через можливий вплив офісу президента. Але це мінімальний пакет.
Якщо люди вийшли на вулицю, то як оптимум ми повинні отримати відновлення конституційного устрою і створення уряду національного порятунку. Тут арештами і звільненнями авторів цієї афери із НАБУ і САП не обійтися.
Водночас частина суспільства може сприйняти заяву як крок до виправлення помилок.
Реакція Заходу. Чи достатньо заяв Зеленського?
Західні партнери України чітко дали зрозуміти, що незалежність НАБУ і САП є умовою для подальшої підтримки. Заява Зеленського про розмову з фон дер Ляєн і його обіцянки щодо нового законопроєкту відповідають цим вимогам, але їх реалізація буде вирішальною.
Фон дер Ляєн, за словами Зеленського, відзначила прогрес у реформах для Ukraine Facility. Це може свідчити про готовність ЄС дати Україні шанс виправити ситуацію.
Водночас західні ЗМІ, такі як The Times, назвали атаку на НАБУ і САП найбільшою авантюрою Зеленського. Bloomberg попереджає, що тиск на антикорупційні органи може зупинити євроінтеграцію. Партнери очікують не лише заяв, а й конкретних дій.
Втім навіть якщо новий закон буде ухвалений, репутація України як надійного партнера постраждала. І для набуття членства в ЄС і для НАТО — в не меншій мірі.
«Захід уважно стежить за цими подіями. Якщо Україна втратить довіру, це сповільнить інтеграцію», — зазначає представник НАТО для Reuters.
Незалежність антикорупційних органів є ключовою умовою для членства та безвізового режиму. Якщо законопроєкт №13533 буде ухвалений і відповідатиме стандартам ЄС, це може частково відновити довіру.
Проте, як зазначає експерт із Брюсселя, котрий у курсі українських справ, «одним законом не виправити іміджевих втрат». Єврокомісія вимагатиме довгострокових доказів реформ.
Антикорупційні реформи не є прямою умовою для членства в НАТО, але там політична стабільність і довіра партнерів критично важливі. Скандал посилив занепокоєння щодо «повзучого авторитаризму», що може ускладнити діалог із НАТО.
Масові протести стали сигналом для Заходу, що українське суспільство залишається демократичним. «Протести — це голос демократії», — зазначив представник західного посольства для Bloomberg. Тобто ми маємо ситуацію, коли протестувальники стали адвокатами України перед Заходом.
«Косметика» не допоможе
Твердження, що порцеляну вже не склеїти, має вагомі підстави.
Заява Зеленського є кроком у правильному напрямку, але її ефективність залежить від кількох факторів.
Швидкість і якість нового закону. Якщо законопроєкт №13533 міститиме норми, що дозволяють тиск на НАБУ і САП (наприклад, через перевірки СБУ), це лише погіршить ситуацію. Суспільство та Захід вимагатимуть повної незалежності антикорупційних органів.
Прозорість дій. Арешт Шабуніна та спроби дискредитації протестів залишили осад недовіри. Влада має припинити переслідування активістів і забезпечити прозорий діалог із суспільством.
Довгострокові реформи. Одноразові дії, як-от підписання законів про АРМА чи факторинг, недостатні. Україні потрібна системна боротьба з корупцією, зокрема розслідування щодо оточення Зеленського, наприклад, Тімура Міндіча чи Ростислава Шурми.
«Ми не просто боремося з корупцією — ми захищаємо наше майбутнє в Європі», — ці слова протестувальника відображають суть боротьби. Але чи почує їх влада?
Зеленський стоїть перед вибором: або він використає цю кризу як шанс для справжніх реформ, або його дії залишаться косметичними, поглиблюючи розкол.
Висновок: шанс чи імітація?
Заява Зеленського після розмови з Урсулою фон дер Ляєн демонструє готовність влади виправляти помилки, але виглядає як вимушений крок, а не щира відданість реформам.
Як довести протилежне? За набором намірів повинні стояти не абстрактні плани влади, а виконання дуже точно артикульованих вимог протесту:
— відновлення дії Конституції і прав громадян;
— відновлення свободи слова і відмова влади від блокування ефірного мовлення опозиційних телеканалів — «Прямого», «Еспрессо» і 5 каналу;
— відновлення прав місцевого самоврядування;
— очищення рад усіх рівнів від рудиментів заборонених політичних партій;
— завершення процесів з УПЦ МП;
— припинення переслідування військовиків за політичними мотивами;
— відновлення прав бізнесу, компенсація збитків, завданих рейдерством.
Список можна розширювати, але треба розуміти одне: протести мають донести військовикам, що суспільство вийшло на вулицю заради зміцнення оборони через подолання корупції.
Зеленський і його 5-6 менеджерів стали гальмом, тромбом, головним демотиватором суспільства, але йдеться поки не про зміну влади, бо цю зміну треба зробити у спосіб, який був би схвалений ЄС і відповідав би політичним традиціям ЄС.
Суспільство, яке прокинулося під час протестів, показало, що воно не дозволить згорнути демократичні досягнення.
«Ми не повернемося до системи Януковича», — лунає з вулиць.
Цей голос є шансом для України довести, що вона здатна залишатися на європейському шляху, попри помилки влади. Але для цього Зеленському доведеться зробити більше, ніж обіцянки у Twitter.
Час покаже, чи стане ця криза каталізатором змін, чи лише черговим епізодом у боротьбі за довіру. Тільки тоді вже буде вихід у ескалаційний сценарій. Януковичу він був потрібен для втечі до Ростова.
Володимир ЦИБУЛЬКО
