Від одкровення Калинця кров стигне: пішов у засвіти один із духовних лідерів української нації

На 86-му році життя 28 червня пішов у засвіти один із духовних лідерів української нації, поет та дисидент Ігор Калинець.

 

Він є взірцем внутрішньої свободи, рівноваги, тяглості і непроминальності. Він був і буде десь поруч завжди.

 

Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року на Львівщині. У 1972-му Ігоря Калинця засудили до 6 років ув’язнення суворого режиму та трьох років заслання, повідомляють у Центрі досліджень визвольного руху. 

 

Ігор Калинець неодноразово відмовлявся свідчити проти дисидентів, зокрема проти своєї дружини Ірини Стасів-Калинець, яку засудили до такого ж терміну першою.

 

У протоколах допиту можна прочитати, як поет не давав відповіді на запитання, звідки в них удома з’явилися друкарські машинки та навіщо літературознавиця Наталка Пилип’юк зробила фото гобелена Стефанії Шабатури «Кассандра».

 

Під час допиту в справі мисткині Ігор Калинець казав: «Я вважаю, що в нас має місце порушення національної політики, зокрема, я маю на увазі Україну. Деякі люди проводять шовіністичну політику на Україні саме в національному питанні».

 

Ігорю Калинцю доводилося відповідати і за книжки зі своєї бібліотеки, і за власні написані вірші, тексти яких використовували для його допиту. На сайті Електронний архів Українського визвольного руху можна знайти збірку документів зі справи Ірини Стасів-Калинець, серед яких є протоколи допиту Ігоря Калинця: https://avr.org.ua/?idUpCat=1867.

 

Поет відбував покарання в пермських таборах разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем та іншими. Згодом разом із дружиною відбував заслання на Забайкаллі. У 1981 році подружжя повернулося до Львова.

 

Ігор Калинець — лавреат Шевченківської премії, премії імені Василя Стуса, премії імені Григорія Сковороди та інших. У 2015 році Інститут Івана Франка НАН України висунув його як кандидата на Нобелівську премію з літератури.

 

Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка, він колись відшукав земну могилу свого духовного поетичного попередника — Богдана-Ігоря Антонича.

 

«Я захопився віршами Ігоря Калинця в підлітковому віці, бо це приголомшувало. Мікс притишеного філософування й авангардної вибуховості (пан Ігор колись зізнавався, що замолоду захоплювався творчістю Михайля Семенка), еталонного верлібру й чарівної довільності рим, відточених метафор і злободенної прямоти вислову, середньовічного Києва і Львова часів застою», — розповідає літературознавець В’ячеслав Левицький.

 

У 2023 році Ігор Калинець у Львові став першим із лауреатів обласної премії імені Митрополита Андрея Шептицького. Грошову винагороду передав на дрони для ЗСУ.

 

Минулого року у Всеукраїнський день бібліотек родина Ігоря Калинця передала літературну майстерню під резиденцію, що працює при Львівській муніципальній бібліотеці.

 

Приміщення, де свого часу творили Ярослав Дашкевич, Ірина та Ігор Калинці, слугує громаді, зберігаючи пам’ять про внесок дисидентів у незалежність.

 

Основна ідея — створення простору, в якому тимчасово живуть автори, перекладачі, щоб осмислювати та досліджувати дисидентський рух.

 

Минулого року у Львові на фестивалі «Земля поетів» пан Ігор промовляв зі сцени дивовижно-щемливі свої рядки: «А воно калина — моя батьківщина, а я — її калинець». Найвище звання Ігоря Калинця — людина, яка творила українську історію своїми словом, вчинками й ідеями!