Реквієм жертвам Бабиного Яру. Актор Віталій Ажнов прочитав послання митців, чий проєкт меморіалу не реалізували

У межах документального проєкту «Коли руйнується світ» у виставковому центрі «Жива пам’ять» Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві нещодавно відбулась подія, яка поєднала історичне свідчення та мистецьке осмислення трагедії знищення людей нацистами.

 

Актор Національного театру імені Івана Франка Віталій Ажнов прочитав уривок з книги-реквієму Ади Рибачук і Володимира Мельніченка.

 

Цей вечір пам’яті став частиною виставки, присвяченої роботі над меморіалом трагедії Бабиного Яру, яку провели митці Ада Рибачук і Володимир Мельніченко (АРВМ) для архітектурного конкурсу 1965 року.

 

Проєкт не був реалізований, конкурс скасували після того, як радянська влада побачила представлені ідеї. Книга-реквієм, створена митцями у 1991 році до 50-річчя трагедії, містить матеріали про проєкт меморіалу, а також спогади про події 1966 року, зокрема про спроби громадського вшанування жертв, які радянська влада намагалась зупинити.

 

Деталізуємо: у 1965 році було оголошено архітектурний конкурс на створення пам’ятника «Жертвам фашизму в Шевченківському районі міста Києва».

 

Ініціатива стала відповіддю на зростання суспільного запиту на вшанування пам’яті розстріляних киян у Бабиному Яру.

 

У конкурсі взяли участь, зокрема, Авраам Мілецький, Йосип Каракіс, Яків Ражба, Євген Жовнеровський, Альберт Крижопільський, а також дует художників Ади Рибачук і Володимира Мельніченка.

 

Після розгляду поданих проєктів конкурс було анульовано. Згодом, у 1976 році, за державним замовленням було виготовлено і встановлено «Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру».

 

Сюжет і назва пам’ятника відповідали радянській політиці замовчування теми Голокосту та розстрілів в урочищі активістів ОУН, ромів.

 

Усі пам’ятають: у Києві 29 і 30 вересня 1941 року, в період Другої світової війни, стали днями великої трагедії. Тоді на околиці Києва нацисти розстріляли близько 34 тисяч євреїв. Загалом у Бабиному Яру до 1943 року вбили близько 100 тисяч людей. 

«Одним із наших стратегічних завдань є руйнування міфів, створених радянською владою навколо історії Бабиного Яру. Саме тому ми ініціювали виставку «Коли руйнується світ» і повертаємо в публічний простір проєкт АРВМ — концепцію меморіалу, яка не відповідала радянській риториці», — розповіла директорка заповідника Роза Тапанова.

 

Ада Рибачук (1931—2010) і Володимир Мельніченко (1932—2023) — художники, які понад пів століття працювали разом як творчий дует. Познайомилися під час навчання на живописному факультеті Київського художнього інституту.

 

В 1954 році разом проходили переддипломну практику на Баренцовому морі. Після цього не розлучались — як у житті, так і в професійній діяльності.

 

Із 1950-х років працювали в галузях монументального мистецтва, живопису, графіки, скульптури, архітектури та ландшафтного проєктування. У співавторстві створили оформлення низки київських об’єктів, зокрема Центрального автовокзалу та Палацу дітей та юнацтва.

 

Наймасштабнішим проєктом став парк Пам’яті на Байковій горі. У 1982 році радянська влада ухвалила рішення залити бетоном рельєфи стіни Пам’яті площею понад 2000 кв м, що стало великим ударом для авторів.

 

У Києві на вулиці Малопідвальній, 10Б нині діє Музей-майстерня АРВМ, де зберігається більша частина мистецької спадщини дуету.

 

Після читання було продемонстровано архівне відео, зняте Едуардом Тімліним напередодні мітингу 29 вересня 1966 року. Відео зафіксувало історичний момент — активісти власноруч встановлюють перший пам’ятний знак на місці трагедії.

 

Режисер-документаліст Олексій Радинський, який працював над проєктом, пояснив: «Протягом довгого часу ці кадри вважалися втраченими. Та оператор Едуард Тімлін зумів їх зберегти. В часи перебудови ці кадри помилково вважалися зйомкою того самого великого мітингу 29 вересня 1966 року. Це, звісно ж, створювало хибне враження про масштаб того мітингу, а також викривляло факти про низку історичних подій у Бабиному Яру восени 1966 року. Зараз завдяки нашій співпраці з Едуардом Тімліним ми змогли повністю реконструювати історичну правду про цей унікальний кінодокумент епохи».

 

Відеозапис у форматі 4K передано до архіву НІМЗ «Бабин Яр». Цю цифрову копію створив власноруч сам Едуард Тімлін, використовуючи свою авторську технологію.