Не зів’януть, але й не розкладуться. Штучні квіти — за і проти

Квіткових «острівців» на Центральному ринку Полтави чимало. Але покупців небагато. Зазвичай кожен з них подовгу обирає свою квітку в тому розмаїтті.

 

Продавчиня Ольга допомагає жінці пенсійного віку й нахвалює свій товар: «Я раджу взяти ось ці тюльпани. Вони із силікону. Доторкніться до них — як живі, тільки кращі. Не зів’януть, на сонці не вигорять. Їх не треба поливати, не треба хвилюватись, що засохнуть... А ще кращі оці, латексні. Купите раз — і вистачить на кілька років».

 

Ціни на такий декор для могил трохи кусаються. Одна латексна галузка бузку, наприклад, коштує 400 гривень. А дев’ять троянд на одній високій гілочці — ще на пів сотні дорожче.

Утім жінка зупинилася на найдешевшому варіанті — дрібних голубих квіточках. Одна така тоненька пластмаска коштує всього 5 гривень.

 

«Нема здоров’я часто ходити на кладовище, — бідкається. — Й на мою пенсію дуже не розженешся. А цих квіточок натикаю на могилі сестри, та й уже вигляд інший матиме. Десяток узяла»...

 

«А що робити? — своєю чергою ставить мені запитання пенсіонерка, котра вибирає квіти на сусідній локації. Я запитую її, чи знає вона про шкідливість пластику. — Не з пустими ж руками йти на кладовище. Раніше я брала корзини, вінки, а я тепер лише одну квіточку відвезу чоловікові на гробок... Усе ж таки менше шкоди. Мабуть, куплю оцю орхідею».

 

«Мені двоюрідна сестра гроші з Польщі вислала, щоб я купила букет штучних квітів на могилу її чоловіка. Вже три роки, як він загинув на Донбасі, — говорить Леся — молода жінка, яка придивляється до кошика гвоздик у жовто-синіх кольорах. — Так вона каже, що в Польщі штучні квіти продаються у спеціалізованих магазинах і на базарах поряд із живими цілий рік. Щоправда, їх здебільшого використовують для декору будівель. Це в нас лише перед Великоднем влаштовують такі великі розпродажі, тому здається, що українці дуже несвідомі в плані екології. Насправді весь світ використовує пластик у тих чи інших формах. Є попит — є і пропозиція».

Найпоширенішим аргументом на користь штучних квітів є те, що їх можна поставити й забути про них. Хоча існує ще кілька об’єктивних причин.

 

У нашій місцевості зазвичай наводять лад на цвинтарях перед Великоднем, коли висаджені на могилках живі квіти не встигають розквітнути (нинішній рік, швидше, виняток), тож до поминальних днів цвинтарі виглядають «голими».

 

До того ж ґрунти на кладовищах здебільшого піщані, що не сприяє розростанню декоративної рослинності.

До речі, історія каже, що традиція плести вінки з квітів і ставити їх на могили зародилася ще в часи раннього православ’я, коли люди вірили в те, що квіти означають перехід у вічне життя.

 

А перші штучні букети з’явилися в Стародавній Греції і Древньому Китаї. Давньогрецькі модниці прикрашали висушеними квітами свої капелюшки, а пізніше римлянки почали просочувати їх парфумами й чіпляти на одяг.

 

Згодом такі прикраси стали виготовляти із золота і порцеляни. Це було вишукано, але надто дорого. Тим часом простий люд задовольнявся штучними квітами з пергаменту і пір’я. 

 

А вже наприкінці XVIII—на початку XIX століття їх почали штампувати у промислових обсягах на основі паперу й тканини.

З розвитком технологій, у другій половині XX століття, стали масово випускати квіти з пластмаси. Їх виробництво в основному було зосереджене у країнах Південно-Східної Азії.

 

Продукція була грубою, тому дешевою. Для прикрас вона не годилася, тому зайняла нішу ритуальних послуг.

 

Мода на штучні квіти та вінки на кладовищах поширилася в Україні ще в радянські часи. А ось у країнах Європи існує звичай відвідувати могили померлих із живими квітами.

 

З огляду на шкідливість пластикових квітів і вінків там давно заборонили їх використовувати.

Китай, як з’ясувала я для себе в ході підготовки цього матеріалу, вже давно не домінує на ринку штучних квітів. Неабияку конкуренцію йому складає Польща. Широкий вибір цих товарів пропонують численні інтернет-магазини — оптом та вроздріб.

 

Продавці не приховують, що це вигідний бізнес, хоч і сезонний. За словами Ольги, продавчині з Центрального ринку Полтави, попит на штучні квіти не знижується, а виробники постійно оновлюють й удосконалюють асортимент продукції. Зауважує, зокрема, що білий бузок з’явився лише в цьому сезоні. 

А Марина, яка торгує подібним крамом в іншому кінці базару, каже, що минулого року її товар закінчився раніше Великодня, тому цьогоріч вона завезла більше. Найшвидше, говорить, розбирають троянди зі спіненого латексу на стеблі з дротяною основою. Квіти з латексу зручні тим, що їх легко можна очистити від пилу чи помити. Користуються попитом також айстри, жоржини, хризантеми, півонії, маргаритки на тканинній основі, обробленій парафіном. 

Про шкідливість штучних квітів, які люди у поминальні дні тоннами несуть на кладовища, сказано багато. Екологи застерігають: синтетичні пластмаси століттями будуть розкладатися на мікропластик і пластиковий пил, який вдихатиме населення планети.

 

При горінні ж виділяють небезпечні для здоров’я людини шкідливі речовини — фенол, формальдегід, оксиди азоту та сірки й діоксини, які мають сильний канцерогенний вплив і є однією з причин розвитку онкологічних захворювань. Тому спалювати їх забороняється. Ті ж самі канцерогени виділяються й під дією сонячних променів... Також ці квіти пожежонебезпечні.

Із часом фрагменти пластику потрапляють у ґрунтові води, а звідти — у річки та озера, завдаючи шкоди водним екосистемам. Вітер розносить легкі пластикові елементи на значні відстані, забруднюючи ліси, поля, міське середовище.

 

За інформацєю Державної екологічної інспекції, достеменно не відомий склад пластику, адже весь ринок квітів імпортується й сертифікатів на них немає. Словом, штучна краса — ніщо в порівнянні з потенційною шкодою, яку вона несе.

 

На жаль, в Україні досі відсутні нормативно-правові акти, які забороняли б ввозити штучні квіти чи регламентували б використання їх на кладовищах. Борці за екологію вже двічі пробували достукатися до влади.

 

Вперше петиція на сайті президента України з проханням заборонити продаж та розповсюдження пластикових квітів на території нашої держави з’явилася ще в 2016 році. Вдруге — на початку 2023-го.

 

Проте вони не знайшли відгуку в населення країни й не набрали достатньої кількості голосів для того, щоб бодай потрапити на стіл глави держави.

«Кращим виявом поваги і шани до померлого буде запалена в храмі свічка та щира молитва, а на могилі — хрест та живі квіти, — говорить настоятель Свято-Пантелеймонівського храму Православної церкви України, благочинний Лубенського округу Полтавської області отець Володимир (Ігнатович). — Штучні квіти, які широко використовують в обрядових традиціях, шкодять екології. Хороша альтернатива — вінки та букети з живих чи паперових квітів, хвої, газонні багаторічні трави, сухоцвіти, лампадки зі свічками, квіти в горщиках тощо. А насамперед, потрібен закон про заборону використання штучних квітів на загальнодержавному рівні. Бо те, що в окремих громадах установлюють таку заборону, — це не вирішення проблеми».

Дійсно, в умовах беззаконня органам місцевого самоврядування лишається виявляти власну ініціативу й самостійно накладати заборону на продаж та використання штучних квітів.

 

Одними з перших на Полтавщині це зробили у Миргородській громаді. Там іще з 2019 року до Правил благоустрою територій населених пунктів були внесені доповнення, що забороняють використання, розміщення та покладання на об’єкти благоустрою (кладовища, меморіальні комплекси, пам’ятники, культові споруди) продукцію з синтетичних матеріалів (штучних квітів, вінків, корзин тощо).

 

— Треба визнати, що ця заборона носить формальний характер й розрахована насамперед на свідомість громадян, — каже спеціаліст управління комунальних ресурсів Миргородської міськради Ілля Йощенко. — Ми ж не будемо стояти біля кожного кладовища (їх у громаді понад 20) й перевіряти, хто що несе на могили рідних, складати адмінпротоколи. Натомість активно ведемо роз’яснювальну роботу через місцеві ЗМІ та офіційний сайт міської ради, рекомендуємо використовувати природні матеріали для оздоблення місць поховань. І це дало відчутні результати. Якщо раніше на цвинтарях було до 95 відсотків штучних квітів, то нині половина — живі.

 

— А який розмір штрафів і як відбувається процедура їх накладення?

 

— Штрафи застосовуємо лише до злісних порушників. Якщо інспектор з благоустрою винесе людині попередження з проханням самостійно прибрати квіти і це зауваження буде виконано, то адміністративне покарання їй не загрожує. Якщо ж вона не реагує на зауваження й продовжує далі нехтувати рекомендаціями, тоді її викликають на адмінкомісію, яка ухвалює рішення про накладення штрафу в розмірі 340 гривень.

 

— І багато таких штрафів виписано?

 

— Одиниці. Може, всього пару.

 

— Мені здається, слід починати не з покупців, а з продавців.

 

— Так, але якби це все було офіційно закріплено на державному рівні, тоді це було б законно. Інакше розцінюється як тиск на бізнес. Хоча міська рада Дніпра ще з 2017 року ухвалила рішення про запровадження штрафів саме за торгівлю пластиковою атрибутикою. Максимальне покарання — 1 тис. 700 гривень. Ми поки що застосовуємо такі санкції лише до підприємців, які торгують ритуальним пластиком на стихійних ринках.

Подібні обмеження на Миргородщині діють також у Великобудищанській, Мартинівській, Петрівсько-Роменській громадах. У Терешківській громаді Полтавського району така заборона введена 5 років тому.

 

«Пластику на кладовищах (їх у нас 34) стало значно менше, — повідомив очільник сільської ради Віталій Турпітько. — Хоча дуже важко переконувати в чомусь бабусь, які несуть штучні квіти на могили рідних у тремтячих руках. А ще важче виписувати їм штрафи. Тому обмежуємось роз’яснювальними розмовами. Якоюсь мірою це спрацьовує. Органам місцевого самоврядування було б набагато простіше вирішувати ці питання, якби вони могли опиратися на закон. Ще одна проблема: на території Полтавщини немає підприємства для утилізації штучних квітів та вінків. Тому, прибираючи кладовища, ми відвозимо багатотонні вантажівки з викинутими на смітники пластмасовими квітами на сміттєзвалище побутових відходів».

 

Закликами відмовитися від штучних квітів у поминальні дні обмежилися у Полтаві, Кременчуці, Решетилівці, Диканьці. Вони звучать приблизно однаково: «Вшановуючи пам’ять про померлих, думаймо про живих!».